Цього тижня увесь світ і, насамперед, Україна стали свідками напруженої політичної інтриги у Палаті представників США щодо схвалення пакету військової допомоги Україні у розмірі понад 60 млрд доларів США.
Добре, що рішення Палати представників стало позитивним, і воно швидко пройшло далі через Сенат та було підписано Президентом Байденом.
Проте, давайте прагматично оцінювати ситуацію - рішення правильне, але питання чи не запізно, і чи це допоможе нашій перемозі?
За цей час Україна втратила не лише території та дорогоцінні людські життя, а й ініціативу в нашій боротьбі на фронті. Зупинити триваючий наступ агресора тепер буде набагато складніше, навіть з новою американською допомогою.
Не гроші воюють, а зброя. Тому ці фінансові ресурси мають зараз встигнути перетворитись на зброю і вчасно та безпечно доставлені українському війську.
Неспроможність пробити вчасне схвалення допомоги Україні у грудні 2023 року - січні 2024 року продемонструвало межі можливостей чинного президента Байдена та президента Зеленського, який, як пам’ятаємо, спеціально літав до США для просування допомоги. Тандем Байден-Зеленський не зіграв. Вочевидь, першу скрипку у цьому питанні грав Трамп.
І схвалення пакету допомоги стало можливим не стільки через посилення позиції Байдена, скільки через коригування позиції з боку Трампа і відповідно спікера Джонсона.
Що вплинуло на позицію Трампа?
- несприятливі електоральні тенденції для Трампа - останні тижні американські соціологи показували негативні тенденції для його підтримки на президентських виборах;
- ескалація ситуації між Ізраїлем та Іраном, що спонукало республіканців прискорити вирішення питання посилення військової допомоги Ізраїлю;
- активні особисті контакти з Трампом «давніх друзів та хороших хлопців» Анджея Дуди, Девіда Кемерона, Бориса Джонсона, які змогли знайти правильний ключик;
- невтішні дані та прогнози американської розвідки щодо еволюції ситуації на полі бою в Україні. Можна припустити, що Трамп зрозумів, що за відсутності американської допомоги станом на січень 2025 року у нього як потенційного президента США просто не буде шансу реалізувати власну миротворчу ініціативу про «мир за 24 години». Трамп зрозумів, що він має допомогти Україні протриматись до його президентства;
- через затягування із схваленням допомоги Трамп змусив Європу та інших партнерів дати набагато більше ресурсів Україні, ніж раніше і вийти на певний справедливий, на думку Трампа, паритет у обсягах підтримки;
- і американський, і зовнішньополітичний істеблішмент зрозумів, що допомога стала можливою, хоча і запізно, завдяки Трампу, а не Байдену.
- Трамп використав цю інтригу для мобілізації власної підтримки у республіканській партії та його електорату. Він жорстко показав, що готовий на все, аби відстояти свою позицію та запити власного виборця.
У підсумку стало зрозуміло, що, по-перше, на вирішення питання схвалення допомоги з боку США вплинула не стільки позиція та зусилля української влади, скільки еволюція позиції Трампа. І, по-друге, ситуація засвідчила складність отримання Україною наступних пакетів допомоги у 2025+, тим більше, у разі перемоги Трампа на президентських виборах.
Що стосується Байдена та його ролі в «українському досьє», то наступними «вікнами можливостей» для забезпечення його лідерства у питанні України є швейцарський Саміт Формули миру в червні та Вашингтонський саміт НАТО у липні.
У Байдена є шанс взяти іміджевий та політичний реванш у Трампа шляхом сприяння успішності Саміту «формули миру» і залучення 100+ лідерів до участі у ньому, а також забезпечення сміливого рішення про запрошення України до членства в НАТО.
