«Границы России нигде не заканчиваются» - В.Путін
З квітня 2019 року РФ документує населення створених нею терористичних анклавів «Л/ДНР» паспортами «народних республік». У українському Криму вона примусово роздала російське громадянство одразу після анексії.
Донбаські анклави станом на цей час видали близько 800 тис «республіканських паспортів» та 500 тис – РФ. Для прискорення процесів надання власного громадянства, держава-окупант узаконила «спрощену процедуру» його отримання саме для мешканців Донбасу, нещодавно військово-політичне керівництво РФ оголосило про плани видачі до кінця поточного року 1 млн російських паспортів.
Історія свідчить, що тактика документування анексованих територій власними паспортами використовувалася РФСФР/СРСР з 1918 року, особливо активно у 1939 році після силового захоплення Західної України, Білорусі, Литви, Латвії та Естонії. Населення, яке не встигло втекти, було вимушено заміняти особисті документи на радянські зразки, бо без них неможливо було працевлаштування, освіта та вся життєдіяльність взагалі.
Сучасний спротив українських урядових структур та міжнародного співтовариства фактично примусовій паспортизації мешканців тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької та Луганської областей є безсистемним, неефективним та, як результат, не викликає реакції держави-окупанта. Більш того, вона почала пропонувати своє громадянство всім бажаючим громадянам України, які мешкають на контрольованих владою територіях!
Головною причиною є повна відсутність у міжнародному законодавстві відповідальності за роздачу окупантом паспортів населенню окупованих територій.
А як відомо те, що не є забороненим, є дозволеним.
Вбачається, що кремлівське керівництво винайшло ідеальну, з його точки зору, стратегію встановлення контролю над новими територіями: утворення «народних республік» через створені «п’ятими колонами» терористичні угруповання, документування населення місцевими «паспортами» (у разі потреби РФ), оголошення наративу про «громадянську війну» (або про «захист співвітчизників»), позиціонування себе «посередником», висунення до атакованої країни вимог визнання утворених терористичних анклавів.
Небезпеку для світу представляє гнучкість цієї стратегії, можливість додавання нових елементів відповідно до місцевих вимог, здатність застосування проти будь-якої країни. Яскраві приклади: у Сирії Башар Асад як «захисник віри» «алавітів» від сунітів та шіїтів, у Палестині - Хаммас, створений іранськими спецслужбами – учнями ФСБ РФ, сепаратистські рухи у Каталонії, Каліфорнії, Техасі, загалом у світі…Ті ж «жовті жилети» у Франції були створені та діяли під керуванням російських спецслужб.
Для України через підступні дії «братів» з РФ, на сучасному етапі ситуація склалася таким чином, що де-юре тимчасово окуповані території АР Крим, Донецької та Луганської областей належать Україні, а де-факто на них мешкають «громадяни Л/ДНР» та РФ, діє хоч окупаційна, але повновладна російська юрисдикція. Більш того, голоси «нових руських» громадян, незважаючи на фактичну фіктивність їх паспортів (відсутність місця реєстрації), керівництво РФ планує використати для фальсифікації вересневих виборів до Державної Думи.
Роздаючи «новим руським громадянам» закордонні паспорти, РФ поступово легалізує анексовані території у світі, шляхом визнання їх мешканців прикордонними службами та національними поліціями.
Постають питання: як боротися з такою підступною та зухвалою «гібридною» стратегією РФ, чи можна протистояти неї?
Можна, але як завжди, шлях не буде простим.
Алгоритм захисту та атаки на державу-окупанта має складатися з добре підготовлених дій на двох рівнях – міжнародному та внутрішньому.
На першому з них Україна має скликати міжнародну конференцію щодо застосування проти неї принципово нової «гібридної» стратегії РФ. Головними темами заходу мають стати доповіді з прикладами з історії України, про суть «паспортної» стратегії, її поєднання на сучасному етапі з іншими елементами (пропагандистськими наративами про «громадянську війну» та «напад України на народи Донбасу»). Окрема увага має бути приділена небезпеці застосування РФ такого способу контролю над територіями будь-якої країни світу, незгодної з її політичною або економічною лініями.
Для недопущення таких ситуацій в майбутньому на територіях інших країн та припинення «повзучої» окупації своїх територій, Україна наприкінці конференції має висунути світовому співтовариству пропозиції:
- розробити та ввести дефініції такої злочинної діяльності та покарання за неї до міжнародного законодавства, можливо, з утворенням нових конвенційних угод. Головним видом покарання мають стати ембарго на експортно-імпортні операції, постачання технологій, ведення зовнішньої торгівельної діяльності, заборона зовнішніх теле-радіотрансляцій, використання західної преси, скорочення дипломатичних місій до кількості 2-3 особи на чолі з послами, позбавлення права голосу в ООН;
- визнати недійсними внутрішні та закордонні паспорти РФ, що видаються мешканцям окупованого Донбасу та Криму в Ростовської області РФ, з переліком серій, номерів та дат видачі таких документів.
На внутрішньому рівні має бути створене спеціальне «Звернення Президента України до нації», в якому Президент:
- оголосить головні тези доповідей України на зазначеної конференції;
- висловить розуміння складнощами виживання українців в умовах тимчасової окупації, висловить від імені держави підтримку та згоду на вимушене отримання документів, які нав’язуються окупаційною владою;
- закликає зберігати наявні паперові та отримувати нові електронні документи через додаток «Дія».
Складовою частиною звернення має бути наполегливе висловлення прохання звертатися на спеціальний інформаційний ресурс Генеральної Прокуратури України (має бути створений на зразок бази електронних перепусток СБУ для перетину лінії зіткнення) з заявами про примусове отримання документів квазіутворень РФ, з надсиланням за бажанням їх скан-копій.
Без сумніву, наслідками міжнародної конференції та звернення президента будуть:
- посилення іміджу України на світовій арені;
- істерична реакція військово-політичного керівництва РФ;
- посиленню на тимчасово окупованих територіях України процесів пропаганди міграції любителів «руського миру» до РФ.
Шлях осилить лише той, хто ним рухається.
Енді Грін,
02.06.2021
