Переклад Radio Lemberg українською фрагменту відомої книги Боба Вудворда щодо дискусій Байдена і Саллівана в грудні 2021.Боб Вудворд, «Війна», Розділ 20.
«Я не відправляю американські війська в Україну», – сказав Байден Саллівану, коли вони сиділи наодинці в Овальному кабінеті. Це була його тверда позиція, червона лінія, яку не можна перетинати – жодних американських військ.
Американські війська у В’єтнамі призвели до катастрофи. Така ж проблема була в Афганістані, коли Байден, будучи віцепрезидентом, безуспішно виступав проти додаткового відправлення туди 30,000 вояків.
Байден і Салліван вирішили звернутися до керівників розвідки з питанням: чи варто Байдену залишати відкритою можливість того, що США відправлять війська?
«Розвідувальна спільнота», – повідомив Салліван, – «відповіла саме так, як вона відповідає в таких випадках: ви що, чорт забирай, з глузду з’їхали? Якщо ви пригрозите відправити війська США в Україну, Путін нападе ще швидше і ще з більшими силами, а не відступить». Путін почне діяти ще до того, як США зможуть підготуватися до розгортання своїх військ.
Директор ЦРУ Білл Бернс повністю погодився з такою оцінкою. «На думку Бернса, – сказав Салліван, – заява про те, що Сполучені Штати збираються відправити війська до України для її захисту, могла би прискорити вторгнення, а не запобігти йому. Путін захотів би атакувати, ще до того, коли ми змогли б мобілізуватися».
Бернс також зазначив, що такий крок ускладнить зусилля США щодо створення коаліції країн на підтримку України, бо багато країн були би глибоко занепокоєними, якби США почали говорити про відправлення своїх вояків в Україну.
Байден знав, що це ж питання незабаром поставить йому журналіст, і хотів обговорити свою відповідь із Салліваном.
Протягом багатьох років Байден завжди говорив: «Великі держави не блефують». Салліван чув це багато разів. Байден хотів, щоб його політична позиція була чіткою, а не неоднозначною.
«Подивімося з іншого боку», – сказав Салліван. Чи мав блеф стратегічну цінність? Чи міг блеф спрацювати? Черчилль, наприклад, часто блефував».
«[В покері] коли ти маєш велику купу фішок, тоді ти маєш величезний простір для блефу», – сказав Салліван. США мали найбільшу купу фішок завдяки своїй військовій і економічній перевазі. «Якщо у тебе є велика купа, то ти можеш дозволити собі втратити кілька фішок і не вийти з гри. Якщо у тебе велика купа, так, ти можеш блефувати постійно».
Салліван вважав, що у збереженні невизначеності щодо можливого залучення військ США могла бути стримувальна цінність.
Але блеф, навіть якщо тебе не спіймають на ньому, сказав Байден, вплине на загальну довіру до США.
«Якщо ти велика країна з інтересами всюди і блефуєш тут [в Україні], – сказав Байден, – це впливає, скажімо, на те, як японці дивляться на тебе там у контексті Китаю». Втрата довіри не обмежується однією ситуацією.
Байден сказав, що блеф навіть не розглядається. Отож він знав, що не збирається відправляти війська США, і тому він вирішив, що повинен сказати про це публічно.
Для Саллівана це було складне рішення – типу 51% на 49% – чи варто публічно й категорично заявляти, що США не відправлятимуть війська для участі у війні в Україні. Салліван все ще схилявся до того, щоб використовувати велику купу фішок, яку вони мали. Блеф був доступним інструментом у національній безпековій політиці. Чому б не спробувати?
Байден залишався непохитним: ні.
Блеф, навіть щодо американських військ, був найбільшою стратегічною розбіжністю між президентом і Салліваном.
Під час воєнних загроз чи коли виникали певні питання, президенти часто, навіть рутинно, заявляли публічно: «Розглядаються всі варіанти». Така позиція звучала жорстко і навіть загрозливо. Це давало їм набагато більше гнучкости.
Але не Саллівану було це вирішувати. А Байден прагнув ясности.
8 грудня 2021, наступного дня після напруженої двогодинної відеорозмови Байдена з Путіним, Байден відповів журналістам, коли йшов галявиною Білого дому до свого гвинтокрила Marine One:
«Я чітко дав зрозуміти: якщо він справді вторгнеться в Україну, це матиме серйозні наслідки», – сказав Байден про свою відеозустріч із Путіним.
Байден тоді повторив журналістам те, що сказав приватно Саллівану: він не відправить війська США до України.
«Це не обговорюється», – категорично заявив Байден. «Ми маємо моральне та юридичне зобов’язання перед нашими союзниками по НАТО, якщо їх атакують, згідно зі статтею 5. Це священне зобов’язання. Але це зобов’язання не поширюється на… Україну», яка не є членом НАТО.
Фред Каґан, який відстежував нарощування російських військ разом з «Інститутом вивчення війни», здивовано зателефонував Саллівану.
«Хлопці, ви не повинні знімати з порядку денного можливість відправлення військ», – сказав Каґан. Сама невизначеність могла би бути стримуванням. Навіщо наперед відповідати на гіпотетичне питання?
Стандартною доктриною у напружених дипломатичних та військових відносинах завжди було і є зберігати всі варіанти для обговорення та перемовин.
«Ми мали точно таку дискусію», – сказав Салліван, – «і Ви маєте рацію».
«Проблема в тому, – пояснив Салліван, – що якщо ти залишаєш відкритим питання “чи відправиш ти війська США? Ну, побачимо”, і почнеться війна, тиск на тебе з вимогою відправити війська буде колосальним, а не відправити їх буде схожим на те, що ти кинув країну [Україну] у найважливіший момент.
Тож чітке пояснення заздалегідь, – додав Салліван, – того, що ти є готовим зробити і чого не зробиш, змінює думку з “Байден не впорався” на “о, відповідь Байдена була доволі рішучою”».
Заступник радника з національної безпеки Джон Файнер теж був здивованим, наскільки прямо Байден відповів на питання, але пізніше він сказав іншим, що вважає, що президент ухвалив правильне рішення.
«Я відчув полегшення і вважаю, що це було правильно», – сказав Файнер. «Це змусило українців усвідомити, що вони мають захищатися самі, з величезною підтримкою, але без надій на жодну кавалерію, яка ось-ось прийде на порятунок».
Залишилося лише одне питання, яке не отримало тоді негайної відповіді: чи не заохотила ця заява про «жодних військ США в Україні» чи взагалі навіть не ввімкнула Путіну зелене світло, давши йому зрозуміти, що він не зіткнеться з найбільшою та найдосвідченішою військовою силою у світі?
Однак Байден чітко сказав Саллівану та Файнеру, що він відправить американську зброю в Україну. Він підтримає українську армію, щоб вона могла себе захистити. З 2014 року Сполучені Штати надали Україні понад 2,5 мільярда доларів у царині безпекової допомоги, зокрема на спеціалізовану підготовку американськими та британськими силами.
Водночас Байден визначив межі того, яку зброю він був готовим відправити. Він не хотів надсилати надто велику чи надто потужну зброю. Бо якщо Рóсія все ж вторгнеться і Україна впаде за три-п’ять днів, то президент не хотів, щоби новітня американська військова техніка потрапила до рук росіян. Після виведення військ з Афганістану чисельні фотографії талібів з американською зброєю та обладнанням, наданими афганській армії, ще міцно трималися в його пам’яті.
У грудні 2021 року колишній президент Трамп зателефонував
відставному генерал-лейтенанту Келлоґу, своєму колишньому раднику з національної безпеки.
«Зараз є багато розмов про те, що Путін збирається вторгнутися», – сказав Трамп. «Чому він має це зробить?»
«Якщо Ви хочете правду, сер, – відповів Келлоґ, – це тому, що він бачить слабкість. Він бачить слабкість президента в ухваленні рішень через те, що сталося в Афганістані».
«Чортова катастрофа», – сказав Трамп, маючи на увазі хаотичний вивід військ адміністрацією Байдена. «Це було справді жахливо».
«І це насправді підбадьорить інших лідерів», – сказав Келлоґ.
«Так, це було дійсно жахливо», – сказав Трамп. «Байден нас підвів. Він слабкий лідер».
«Як думаєш, він (Путін) нападе?» – запитав Трамп.
«Ні, він не нападе», – відповів Келлоґ. «Я не думаю, що у нього є такий намір чи достатньо військ для цього. Вони не готові. Це потребуватиме значних зусиль». Келлоґ був переконаним, що росіяни є недостатньо підготовленими для вторгнення в Україну.
«Окей, окей», – відповів Трамп.
