Кремль запропонував Білому дому мир через бізнес. Попри протести Европи, Трамп і Віткофф підтримали цю ідею.Того дня три впливові бізнесмени — два американці і один росіянин — зібралися за ноутбуком у Маямі-Біч, буцімто щоби розробити план припинення тривалої й смертельної війни Рóсії проти України.
Але фактичні масштаби їхнього проєкту були набагато ширшими, за словами людей, які розповіли нам про ці перемовини. Насправді вони прокладали шлях до відновлення рóсійської економіки вартістю $2 трильйони з холодної ізоляції — причому американські компанії мали би стати першими й обійти европейських конкурентів, отримавши великі дивіденди.
У своїй віллі на березі моря, забудовник-мільярдер і спеціальний посланець Стів Віткофф приймав Кіріла Дмитрієва, голову рóсійського суверенного фонду добробуту й обраного Владіміром Путіним переговорника, який значною мірою сформував документ, що його вони разом редагували на екрані. Джаред Кушнер, зять президента, прибув зі свого сусіднього дому на острові, відомому як «Бункер мільярдерів».
Дмитрієв просував план, за яким американські компанії могли б отримати доступ до близько $300 мільярдів активів рóсійського центрального банку, заморожених в Европі, для американо-рóсійських інвестиційних проєктів та очолюваної США реконструкції України. Американські й рóсійські компанії могли би разом освоювати величезні мінеральні багатства Арктики. Не було жодних обмежень щодо того, чого можуть досягти двоє давніх суперників, твердив Дмитрієв протягом багатьох місяців: їхні суперницькі космічні галузі, що змагалися під час Холодної війни, навіть могли б здійснити спільну місію на Марс з компанією SpaceX Ілона Маска.
Для Кремля перемовини в Маямі стали кульмінацією стратегії, розробленої ще до інавґурації Трампа, з метою обійти традиційні механізми національної безпеки США й переконати адміністрацію Трампа розглядати Рóсію не як воєнну загрозу, а як землю щедрих можливостей, як сказали нам західні джерела в галузі безпеки. Виманюючи багатомільярдні угоди в галузі рідкоземельних елементів і енергетики, Москва могла би змінити економічну карту Европи — водночас вбивши клин між Америкою та її традиційними союзниками.
Дмитрієв, випускник Goldman Sachs, знайшов чуйних партнерів у Віткоффі — давньому партнерові Трампа по гольфу — та Кушнері, інвестиційний фонд якого Affinity Partners залучив мільярдні інвестиції від арабських монархій, конфлікт яких з Ізраїлем він допоміг врегулювати.
Обидва бізнесмени поділяють давнє бачення Трампа в геополітиці. Якщо покоління дипломатів розглядали пострадянські виклики Східної Европи як гордіїв вузол, який слід ретельно розплутувати, то президент бачив легке вирішення: кордони мають менше значення, ніж бізнес. У 1980-х він пропонував особисто домовитися про швидке завершення Холодної війни, збудувавши, як він казав радянським дипломатам, хмарочос Trump Tower навпроти Кремля — у партнерстві з їхнім комуністичним режимом.
«У Рóсії так багато величезних ресурсів, величезні простори землі», — сказав Віткофф The Wall Street Journal, детально описуючи свої надії, що Рóсія, Україна та Америка стануть діловими партнерами. — «Якщо ми зробимо все це, і всі процвітатимуть, і всі братимуть у цьому участь, і всі матимуть із цього вигоду — це природно стане запобіжником від майбутніх конфліктів там. Бо всі будуть у виграші».
Коли раніше цього місяця версія 28-пунктового плану просочилася, вона викликала миттєві протести. Лідери Европи та України заявили, що цей план переважно відображає рóсійські тези й просто переїжджає майже всі «червоні лінії» Києва. Навіть після того, як представники адміністрації запевнили, що план не є остаточним, занепокоєння не зникло — адже Рóсія, яка жорстоко перекроїла европейські кордони, фактично отримувала винагороду у вигляді комерційних можливостей.
Коли цього тижня західні лідери зібралися, щоби обговорити план, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск підсумував його коротко: «Ми розуміємо, що йдеться не про мир. Йдеться про бізнес».
Для багатьох у Білому домі Трампа ця суміш бізнесу й геополітики — не вада, а перевага. Ключові радники президента бачать у цьому можливість для американських інвесторів укласти вигідні угоди в новій післявоєнній Рóсії та стати комерційними гарантами миру. У розмовах з Віткоффом і Кушнером Рóсія чітко дала зрозуміти, що вважає за краще, аби саме американські компанії взяли участь, а не конкуренти з европейських країн, чиї лідери «наговорили купу лайна» про мирні зусилля, як сказав один з поінформованих співрозмовників: «Це ж “Мистецтво угоди” Трампа — сказати: “Дивіться, я все це врегульовую, і Америка отримає величезні економічні вигоди, правда ж?”»
Історія покаже, чи Путін дійсно розглядав такий підхід як шанс завершити війну, чи як прийом, щоби втихомирити США, водночас затягуючи конфлікт, який, як він вірить, є його історичним призначенням — вигравати повільно, невблаганно.
Ознакою того, що він може ставитися до цього серйозно, є те, що дехто з його найдовіреніших друзів — мільярдери з Санкт-Петербурга, які перебувають під санкціями, зокрема Ґєннадій Тімченко, Юрій Ковальчук та брати Ротенберґи, Боріс і Аркадій, — відправили своїх представників на таємні зустрічі з американськими компаніями, щоби дослідити угоди з видобутку рідкоземельних металів та енергоносіїв, як нам сказали обізнані працівники европейських служб безпеки. Сюди входить ідея відновити гігантський трубопровід Nord Stream, підірваний українськими тактичними водолазами, і який нині перебуває під санкціями Европейського Союзу.
Раніше цього року Exxon Mobil зустрічалася з найбільшою державною енергетичною компанією Рóсії, Роснефть, щоб обговорити повернення до масштабного газового проєкту «Сахалін» — за умови, що Москва й Вашингтон дадуть «зелене світло».
Водночас група бізнесменів, наближених до адміністрації Трампа, прагне позиціонувати себе як нові економічні ланки між США та Рóсією.
Ґентрі Біч, товариш Дональда Трампа-молодшого з коледжу й донор передвиборчої кампанії його батька, вів перемовини щодо придбання частки в арктичному газовому проєкті в Рóсії — якщо з нього скасують санкції. Інший донор Трампа, Стівен П. Лінч, цього року заплатив $600,000 лобістові, наближеному до Трампа-молодшого, який допомагає йому отримати ліцензію Мінфіну США на придбання газопроводу Nord Stream 2 в рóсійської державної компанії.
Немає доказів, що Віткофф, Білий дім або Кушнер знали про ці спроби чи координували їх. Особа, обізнана з позицією Віткоффа, повідомила нам, що Віткофф є переконаним, що будь-яке врегулювання з Рóсією принесе користь усьому американському народові, а не лише окремим інвесторам.
Віткофф, який цього року жодного разу не був в Україні, готується наступного тижня здійснити вже шосту поїздку до Рóсії, де знову зустрінеться з Путіним. Він наполягає, що не грає в чиїсь інтереси. «Українці героїчно боролися за свою незалежність», — сказав Віткофф, який намагався надихнути українських чиновників ідеєю, що солдати можуть роззброїтися й почати заробляти зарплати рівня Кремнієвої долини, працюючи в американських дата-центрах зі штучним інтелектом. «Зараз настав час консолідувати здобуте шляхом дипломатії», — додав він.
«Адміністрація Трампа зібрала пропозиції і від українців, і від росіян, щоби сформулювати мирну угоду, яка зупинить вбивства й покладе край цій війні», — заявила прессекретарка Білого дому Анна Келлі. «Як сказав Президент, його команда з питань національної безпеки досягла великого прогресу протягом останнього тижня, і угоду буде надалі доопрацьовано після розмов з представниками обох сторін».
Один посадовець адміністрації повідомив нам, що Кушнер і Віткофф також зустрічалися в Маямі з радником з національної безпеки України Рустемом Умєровим і спілкувалися з українським президентом Володимиром Зеленським. За словами цього посадовця, хоча Трамп «зробив багато нового й важливого в царині економічних стимулів», він і його команда також зосереджуються на «геополітичних і військових реаліях».
Поки Віткофф протягом дев’яти місяців вів перемовини з Дмитрієвим, деякі відомства всередині адміністрації Трампа мали обмежене уявлення про його контакти з Москвою.
У переддень саміту в Алясці в серпні, де мали зустрітися Трамп і Путін, Віткофф і Дмитрієв обговорювали обмін ув’язненими, який став би найбільшим двостороннім обміном між цими двома державами в історії. Центральне розвідувальне управління, яке зазвичай керує обмінами полонених з Рóсією, не було ретельно проінформованим про запропоновану угоду. Так само не було проінформовано й Бюро Державного департаменту з питань несправедливо ув’язнених американців. У ЦРУ відмовилися надати нам коментарі. У Держдепартаменті переадресували всі наші запитання до Білого дому.
Кар’єрні чиновники з Управління з питань санкцій у Мінфіні США іноді дізнавалися про зустрічі Віткоффа з представниками Москви лише від своїх британських колег.
В перші дні після Аляски одна з европейських розвідувальних аґенцій поширила друкований звіт у конверті серед найвищих посадовців з питань національної безпеки в Европі, яких просто шокував його зміст: всередині звіту були деталі комерційних і економічних планів, які адміністрація Трампа обговорювала з Рóсією — зокрема спільний видобуток рідкоземельних елементів в Арктиці.
Віткофф тісно співпрацював з віцепрезидентом Джей-Ді Венсом і державним секретарем Марко Рубіо. Але спеціального посланця Трампа в Україні, колишнього генерал-лейтенанта Кіта Келлоґґа, практично усунули від серйозних перемовин, а минулого тижня він взагалі заявив, що йде зі своєї посади.
Гість з Москви
Віткофф обіймав посаду переговорника Трампа щодо Рóсії та України лише кілька тижнів, коли його офіс звернувся до Міністерства фінансів США з проханням допомогти організувати візит до Вашингтона для рóсійського бізнесмена, який перебував під санкціями.
Кіріл Дмитрієв, інвестиційний банкір з дипломами Гарварда та Стенфорда, говорив мовою, якою Віткофф володів найкраще: мовою бізнесу. У лютому він запросив Віткоффа до Москви й супроводжував його впродовж тригодинної зустрічі з Путіним для обговорення війни в Україні. Але Дмитрієв був у США небажаним гостем: Мінфін заблокував його ще у 2022 році за те, що він очолював Рóсійський фонд прямих інвестицій, який це відомство назвало «фінансовою годівницею Владіміра Путіна».
Трамп сказав Віткоффу, що хоче завершити війну, і адміністрація була готовою ризикнути, прийнявши посланця Путіна у Вашингтоні. Міністр фінансів Скотт Бессент підняв запитання щодо цього унікального запиту, але зрештою погодився.
Дмитрієв прибув до Білого дому 2 квітня та показав список багатомільярдних бізнес-проєктів, які уряди США й Рóсії могли би реалізувати спільно. В певний момент державний секретар Марко Рубіо сказав Дмитрієву, що Путін має продемонструвати, що він справді є налаштованим на мир.
Але Дмитрієв вважав, що його діловий підхід дає результат. «Ми можемо перевести інвестиційну довіру в політичну роль», — сказав він у неопублікованому інтерв’ю того ж місяця.
У квітні Дмитрієв прийняв Віткоффа в президентській бібліотеці Санкт-Петербурга для ще однієї тригодинної зустрічі з Путіним. Віткофф вів особисті нотатки, покладаючись на перекладача з Кремля, а потім доповів Білому дому з посольства США. Того самого місяця радники з нацбезпеки країн Европи планували зустрітися з Віткоффом у Лондоні, щоби інтегрувати його в їхній мирний процес. Але він був зайнятим іншим портфелем — перемовинами про припинення вогню в Ґазі — і не зміг прибути. Згодом один з европейських посадовців запропонував Віткоффу почати спілкування з союзниками через зашифровану фіксовану лінію зв’язку, якою користуються керівники держав Европи для ведення конфіденційних перемовин. Віткофф відмовився, пославшись на те, що він надто часто подорожує, щоби користуватися цією громіздкою системою.
Тим часом Дмитрієв і Віткофф регулярно спілкувалися телефоном, обговорюючи дедалі амбітніші пропозиції. США й Рóсія обговорювали масштабні угоди з видобутку нафти й газу та транспорту в Арктиці, сказав Дмитрієв у коментарі для Journal. «Ми віримо, що США й Рóсія можуть співпрацювати практично в усьому, що стосується Арктики», — сказав він. — «Якщо в Україні буде знайдено рішення, економічна співпраця зі США може стати основою для наших відносин у майбутньому».
У бойову готовність
Американські й рóсійські бізнесмени тихо готувалися до того, що Віткофф і Дмитрієв досягнуть домовлености, — готуючи свої компанії до отримання прибутків від миру.
Під час таємних перемовин старший віцепрезидент Exxon Mobil Ніл Чепмен зустрівся з головою «Роснефті» Іґорем Сєчіним, колишнім особистим секретарем Путіна, у столиці Катару — Досі — щоб обговорити повернення Exxon до масштабного проєкту «Сахалін», інвестиції в який зупинилися після вторгнення Рóсії в Україну в 2022 році.
Exxon, мільярдер Тодд Боелі та інші розглядали можливість придбання активів, що належать компанії «Лукойл», другому найбільшому нафтовому виробнику Рóсії. США наклали санкції на «Лукойл» у жовтні з метою посилити тиск на Москву, що спонукало компанію виставити на продаж свої закордонні активи. Фонд Elliott Investment Management розглядав придбання частки в газогоні, який транспортує рóсійський природний газ до Европи.
Крім того, останнім часом бізнесмени, пов’язані з Кремлем, зокрема Тімченко, Ковальчук і брати Ротенберґи, пропонували американським партнерам газові концесії в Охотському морі, а також потенційно ще в чотирьох локаціях, як сказав нам один представник служби безпеки з Европи, знайомий з перемовинами. Рóсія також пропонувала проєкти з видобутку рідкоземельних металів поблизу величезних нікелевих копалень у Норильську, а також щонайменше ще у шістьох сибірських родовищах, які досі залишаються неосвоєними, повідомив нам цей фахівець.
Ґентрі Біч, товариш Дональда Трампа-молодшого з коледжу, вів перемовини про придбання 9,9% у проєкті Arctic LNG компанії «Новатек», другого за розмірами виробника природного газу в Рóсії, який частково належить Тімченкові — за умови, що США й Велика Британія знімуть з нього санкції. Про це свідчать чернетки контрактів, які переглянув The Wall Street Journal.
У заяві Біч зазначив, що партнерство з «Новатеком» «суттєво зміцнить будь-яку компанію, яка прагне просувати лідерство Америки в енергетичній галузі», і що його компанія, America First Global, «активно шукає інвестиційні можливості, які зміцнюють американські інтереси у світі». Він додав, що «ніколи не працював зі Стівом Віткоффом», але він є «надзвичайно вдячним» Віткоффу й іншим за їхні зусилля, спрямовані на припинення війни в Україні. Трамп-молодший повідомив деяким людям, що не має спільного бізнесу з Бічем.
Тим часом Лінч, інвестор з Маямі, звертався до уряду США з проханням дозволити йому зробити ставку на придбання зруйнованого газопроводу Nord Stream 2, якщо його виставлять на аукціон у межах швейцарського банкрутства. Лінч, якому у 2022 році Міністерство фінансів видало ліцензію на завершення угоди щодо швейцарської «дочки» російського «Сбербанку», намагався отримати ліцензію на трубопровід ще за адміністрації Байдена, але в квітні він активізував свої лобістські зусилля, найнявши Чеса Макдавелла — друга Трампа-молодшого. Протягом наступних шести місяців Лінч мав заплатити фірмі Макдавелла $600,000. Представники Лінча звернулися до Віткоффа зі запитом про зустріч.
Наприкінці липня Дмітрій Баканов, голова рóсійської космічної агенції «Роскосмос», відвідав Космічний центр імені Ліндона Джонсона NASA в Г’юстоні — це був перший візит такого рівня з 2018 року — а також виробничі потужності компаній Boeing і SpaceX.
Шлях до Маямі
Фігури на шахівниці ставали на свої позиції. Але все це залежало — бодай частково — від того, чи зможе Віткофф розблокувати конфлікт, який його бос обіцяв у своїй передвиборчій кампанії врегулювати за один день.
6 серпня Віткофф прилетів до Москви на запрошення Путіна — цю зустріч було підготовлено лише за кілька днів. Дмитрієв провів його крізь парк «Зарядьє» з видом на Москву-ріку, а тоді супроводив до Кремля на чергову тригодинну зустріч з російським лідером. Путін нагадав, що він хоче особисто зустрітися з Трампом. Він вручив Віткоффу орден Леніна — щоб той передав його заступникові директора ЦРУ, чий психічно хворий син загинув, воюючи за Рóсію в Україні.
Наступного дня Віткофф підключився до відеоконференції з посадовцями та главами держав ключових европейських союзників, щоби пояснити основні контури того, що, за його розумінням, запропонував Путін. Якщо Україна погодиться віддати Рóсії решту приблизно 20% Донецької области, які вона досі захищає, то Москва буцімто відмовиться від претензій на Запорізьку й Херсонську області. Европейські чиновники вкрай збентежилися. Чи мав Путін на увазі, що виведе війська з Запорожчини й Херсонщини, як це тлумачив Віткофф? Чи, що більш ймовірно, він просто обіцяв не завойовувати ті тисячі квадратних кілометрів у цих двох областях, які після багаторічних запеклих боїв досі залишаються під контролем України? Як би там не було, Україна дуже скептично поставилася до такої обіцянки з боку Путіна.
9 серпня Віткофф вирушив на іспанський острів Ібіца. Лідери Европи все ще намагалися з’ясувати в нього, в Білого дому та в Державного департаменту, що саме запропонував Путін.
Віткофф хотів кувати залізо, поки воно гаряче, й провести саміт без зволікань. Дмитрієв вважав, що Віткофф врахував рóсійську чутливість: «Ми вважаємо, що Стів Віткофф і команда Трампа чудово справляються з розумінням рóсійської позиції щодо завершення конфлікту», — сказав він у коментарі для Journal за кілька днів до того.
Саміт 15 серпня в Анкориджі розвалився майже відразу після його початку. Віткофф, Рубіо й Трамп прибули на борту «Ейр Форс Ван» і зустрілися з Путіним, його давнім радником Юрієм Ушаковим і міністром закордонних справ Сєрґєєм Лавровим. Путін почав з тисячолітньої історичної лекції про єдність рóсійського й українського народів. Обидві сторони скасували обід і післяобідню сесію, на якій мали би розглядати інші питання, зокрема обмін полоненими. Віткофф залишив зустріч, не розуміючи, на якому етапі процес, але сподіваючись, що переговори незабаром прискоряться. «Усі працювали напружено, але тон був позитивним», — сказав він.
Згодом у жовтні президент Зеленський прилетів до Вашинґтона, сподіваючись отримати американські крилаті ракети Tomahawk великої дальности. Його війська хотіли вивести з ладу рóсійські нафтопереробні заводи, щоби примусити Москву до переговорів на вигідніших умовах.
Та перед тим як Зеленський прибув, Трамп вже напередодні був поговорив з Путіним і вирішив не надавати українцям ракети Tomahawk. Натомість Віткофф запропонував українським посадовцям спробувати інший підхід: навіщо вам кілька ракет, які майже нічого не змінять? Краще попросіть у Трампа 10-річне звільнення від мит. Це підштовхне вашу економіку до зростання, сказав він.
«Я працюю в бізнесі з врегулювання угод. Саме для цього я тут», — сказав він The Wall Street Journal. — «Тож ми продовжуємо стукати у двері й вигадувати нові ідеї».
----------------------------
Дрю Гіншоу, Бенуа Фокон, Ребекка Балгаус, Томас Ґроув, Джо Паркінсон та Енні Нґ, The Wall Street Journal, 28.11.2025
Переклад
Radio Lemberg
