У Москві щось серйозно не так. Питання не в тому, чи перебуває Росія в кризі, а в тому, наскільки серйозною є ця криза і чи достатньо її, щоб збентежити президента Володимира Путіна. Виходячи з наявних даних, я дуже здивуюся, якщо він керуватиме Росією до кінця цього року.Через брак офіційної інформації про зустрічі (у тому числі і неофіційні) Путіна, світовим ЗМІ залишається лише висловлювати припущення щодо подій навколо Кремля. Мені ж, давньому кремлінологу, ситуація нагадує старі радянські часи, коли влада закликала дослуховуватися виключно до офіційно інформації, інші ж джерела дуже упереджені. Зараз важливо звертати увагу на сигнали, що з’являються.
Перший з них вказує на те, що Кремль запанікував – про це свідчить раптове накладання сталінської цензури на правду.
Другий – на те, що війна Путіна в Україні – це визначний провал, вся повнота відповідальності за який лежить на ньому. Його мета – вся Україна – була надто грандіозною та зарозумілою, а ресурси – лише 200 тис. солдатів – надто мізерними. Він вирішив сам керувати війною, як і цар Микола II і Адольф Гітлер, і виявив повну необізнаність у військових питаннях. Коли все йшло погано, він ще більше централізував свою владу, і посилював свої помилки.
Знищення російської армії є свідченням авторитарної клептократії Путіна. Оскільки вся вертикаль його влади є максимально корумпованою, російська армія обкрадалася всіма: від Путіна і міністра оборони Сергія Шойгу, до постачальника харчування Євгена Пригожина та генерального директора «Ростеху» Сергія Чемезова.
Мало того, що Путін ніколи не мав адекватного уявлення про ситуацію в Україні, так він ще й пішов у повну ізоляцію, а своє спілкування обмежив двома божевільними – Юрієм Ковальчуком, своїм корумпованим соратником із Санкт-Петербурга, та Миколою Патрушевим, його вкрай націоналістично налаштованим радником з національної безпеки.
По своїй дурості Путін не зрозумів, що Захід не жартував, коли погрожував йому жорсткими санкціями у випадку вторгнення в Україну.
На початок війни Захід відповів потужною хвилею руйнівних санкцій проти Росії. За найскромнішими підрахунками, на Росію очікує падіння ВВП лише на 10%. Мій прогноз — на 20%.
Якими б некомпетентними не були російські військові, в глибині душі вони розуміють, що Путін розпочав воєнне божевілля. У їхніх колах давно визнали, що 200 тис. солдатів для досягнення своєї мети недостатньо, а потрібно 800 тис. Інші навіть без якихось припущень стверджували, що війна проти України просто нереальна.
Помічники Путіна, які раніше здавалися поміркованими, такі як колишній президент Дмитро Медведєв і колишній прем’єр-міністр Сергій Кірієнко, раптово радикалізувалися і приєдналися до партії війни, вбачаючи в цьому шлях до серця Путіна. Кірієнко успішно замінив колишніх чиновників Путіна, що спеціалізувалися на Україні, Владислава Суркова, а потім віце-прем’єр-міністра Дмитра Козака (вони зникли з очей громадськості), щоб взяти на себе відповідальність за окуповані Росією території в Україні.
Після тривалих періодів публічного мовчання міністр оборони Шойгу і начальник Генштабу генерал Валерій Герасимов досі залишаються на посаді, але явно втратили популярність і, ймовірно, довіру Путіна.
Є багато повідомлень про звільнення вищих військових командирів, а українці стверджують, що вбили не менше 12 російських генералів і 40 полковників. Кремль звільнив принаймні двох головних військових командувачів: віце-адмірала Ігоря Осипова з посади головнокомандувача Чорноморським флотом Росії після затоплення його флагманського корабля «Москва» разом із командувачем елітної Першої гвардійської танкової армії генерал-лейтенантом Сергієм Киселем за провальну спробу захопити Харків.
Одним з найбільш загадкових і одіозних нюансів цієї історії є самогубства восьми провідних російських бізнесменів з «Газпрому», «Газпромбанку» та «Новатеку». Ці люди начебто наклали на себе руки після того, як спершу зарізали свої сім’ї ножем. Це схоже на очевидні вбивства ФСБ, які, за чутками, ґрунтуються на скаргах Путіна на витік інформації з ФСБ до США.
Ми знаємо, що Путін боїться особистої зустрічі зі своїми найближчими соратниками – і тут йдеться не про зараження Covid-19, а про страх Путіна бути вбитим його… найближчими соратниками.
До цих багатьох фактів ми можемо додати чутки, які найбільш активно циркулюють. Найбільш помітними є заяви про те, що Путін хворіє на рак крові, щодня спілкується з лікарями і збирається лягати на серйозну операцію. Є чимало публікацій про те, що Путін має хворобу Паркінсона та деменцію. На час операції та відновлення командуватиме ще більш шалений за Путіна Патрушев, а юридично «головним» буде прем’єр-міністр Михайло Мішустін.
Журналісти-розслідувачі повідомляють також про серйозні суперечки між бойовиками та обережною закордонною службою ФСБ, керівника якої генерал-полковника Сергія Беседу заарештували.
Було б дуже дивно, якщо Путін залишиться живим після того, як став винуватцем найбільшого російського військового провалу з 1905 року, відтягнення російської економіки назад у 1991-й рік і безпрецедентного розділу російських сил безпеки.
*ілюстрація Voronz
