Російські кампанії завоювань і підкорення були не менш кривавими, тільки були сухопутними, а не заокеанськими.
Минулого місяця міністр закордонних справ Росії Серґєй Лавров опублікував колонку в чотирьох африканських газетах, в якій пояснював, чому він здійснив турне країнами континенту і чому африканські країни повинні підтримати вторгнення Москви в Україну. Лавров звинуватив західні санкції в продовольчій кризі в Африці та твердив, що на відміну від Великої Британії, Франції, Бельгії та інших європейських держав, Росія "не заплямувала себе кривавими злочинами колоніалізму".
Ідея про те, що Росія уникла колоніальної експансії, викликає дивовижний резонанс на Заході та в інших країнах. Хоч Росія дійсно ніколи не мала формальних колоній в Африці, Латинській Америці чи Південній Азії, ідея про те, що Кремль взагалі уникнув проєктів колонізації – що він ухилився від "кривавих злочинів", за які були відповідальні голландська, іспанська чи португальська імперії, – настільки ж сміховинна, як і антиісторична.
Росія не просто так з'явилася як трансконтинентальний джаґґернаут, що тягнеться аж до Тихого океану. Вона витратила століття на завоювання і колонізацію Євразії, здобуваючи місцеві багатства і підпорядковуючи колонізовані народи московській та санкт-петербурзькій диктатурі. Різниця в тому, що інші європейські імперії колонізували заморські землі, в той час як Росія колонізувала сушу, захоплюючи прилеглі території.
Надто багато або не знають, або ігнорують той факт, що Росія була і залишається великою колоніальною державою. Від Кавказу до Криму, від Арктики до Амура, від Волги до Тихого океану колоніальні кампанії Росії підкорили безліч народів, знищуючи місцеві культури, бульдозером пройшовшись по місцевому суверенітеті і вдаючись до практики геноциду.
І Радянський Союз – породжений, за словами Лєніна, з антиімперіалізму – не був чимось іншим. Від масових кампаній етнічних чисток зі знищенням колонізованих народів до цілеспрямованих – проти українців і казахів – голодоморів та укладання мап нібито автономних республік з безправними місцевими етнічними групами, радянський експеримент у багатьох аспектах був просто продовженням колоніальної політики царської Росії. І це – не згадуючи радянську підтримку часів холодної війни деспотичних режимів в африканських і латиноамериканських країнах, таких як Ангола і Куба.
Колишні радянські республіки, такі як Казахстан і Молдова, під час розпаду Радянського Союзу здобули незалежність, натомість колонізовані народи в межах російських кордонів, такі як Чечня і Татарстан, знову потрапили під диктатуру Кремля, і знову змушені постачати гарматне м'ясо для московського імперіалізму.
Як ясно показує війна на Україні, Росія залишається колоніальною державою, яка прагне до повторної колонізації регіонів, які вислизнули з-під її контролю. Більшість європейських держав пережили крах своїх імперій, але одна європейська колоніальна імперія залишилася. І тільки ця одна європейська імперія нині загрожує геноцидом і потенційною ядерною війною, якщо їй не дозволять повернути втрачену колонію.
Просочені пропагандою та ідеєю про постійно доброзичливу силу Росія, багато росіян були би шоковані думкою про те, що Москва нічим не краща за португальців в Анголі або іспанців у Мексиці. Віра, що "Росія не нападала і не колонізувала, а звільняла і рятувала колонізованих" є симптомом "імперської невинності" Росії, в науці описаним Ерікою Марат і Ботакоз Касимбековою. Це також є зручним захистом від безпосередньо пов'язаних з російськими військами фото- та відеоматеріалами про військові злочини, каліцтва та спроби геноциду в Україні. Мовляв, якщо Кремль бореться лиш за порятунок населення від західного імперіалізму, то росіяни мусять воювати проти українських імперіалістів, щоб врятувати пригноблене населення.
Але росіянам давно пора ознайомитися з колоніальними злочинами свого минулого і сьогодення. Без усвідомлення того, що Росія була і залишається такою ж винуватою, як і колонізаційні імперії минулого, російському безумству в Україні не буде кінця. Поки Росія повністю не деколонізується, вона загрожуватиме глобальній стабільності і безпеці.
Є ознаки того, що у Вашингтоні та інших західних столицях починає зароджуватися усвідомлення необхідності деколонізації Росії. Але і решта світу – включаючи саму Росію – має визнати, що Росія була і залишається колонізатором. Колонізація може здатися атавізмом попередніх століть. Але коли колоніальна імперія і колоніальна війна просто дивляться на нас – а такі люди, як Лавров, кажуть нам відвести погляд, бо там нема на що дивитися, – найменше, що ми можемо зробити, це пильно придивитися і розпізнати, як є насправді.
Кейсі Мішель є ад'юнкт-співробітником Ініціативи боротьбі з клептократією Інституту Гадсона.
