Я надсилаю вам цей звіт безпосередньо, а не через канали Державного департаменту, бо за роки роботи в Білому Домі я зрозумів, що найкращі мої рішення (наприклад поїхати до Китаю в 1972 році), було мною ухвалено всупереч запереченням або без схвалення більшости офіцерів нашої зовнішньої служби [тобто Держдепартаменту — прим. Radio Lemberg].
Якщо Ви ще цього не зрозуміли, то побачите, що офіцери зовнішніх служб рідко бувають неосвіченими, але майже завжди вони є зарозумілими. Коли вони бачать звіт сторонньої людини, вони незмінно реагують такими словами: «Ми це знали. У ньому немає нічого нового». Або, навпаки, «Це цікаво, але ми хочемо це вивчити», і тоді вони тягнуть гуму, поки всі про це не забудуть.
Я закликаю Вас завжди пам’ятати, що офіцери зовнішньої служби досягають вершин, усіляко уникаючи оприлюднення халеп. Тому вони є більше зацікавленими в тому, щоби прикрити власні дупи, ніж захистити Вашу.
У цьому дусі я ділюся з Вами такими висновками після моєї подорожі до Московщини, України, Німеччини та Британії.
По-перше, хороші новини. Усі, з ким я спілкувався в чотирьох країнах, які я відвідав, говорили про Вас з великою повагою, а у випадку Гельмута Коля – зі щирою прихильністю. Ніхто не згадав Whitewater.
Деякі американські ЗМІ намагалися змусити мене зробити заяву з цього приводу, але я усім їм відмовив, заявивши, що я ніколи не коментую внутрішні проблеми, коли подорожую за кордон.
Далі я сказав, що найважливішим є те, що ми не дозволимо цьому питанню чи будь-якому іншому внутрішньому питанню відвернути увагу від нашого основного зовнішньополітичного пріоритету – збереження політичної та економічної свободи на Московщині. Я підкреслив, що в цьому питанні завжди має бути сильна двопартійна підтримка керівництва Президента.
Так ось, як один із перших прихильників Єльцина у США, і як той, хто продовжує захоплюватися ним за його лідерство в минулому, я врешті дійшов висновку, що його ситуація швидко погіршилася після останніх виборів у грудні, і що дні його беззаперечного лідерства на Московщині добігають кінця.
Гельмут Коль є єдиним, з тих, кого я зустрів, який не погоджується з цією точкою зору. Але це більше говорить про лояльність Коля до старого друга, ніж про його зазвичай блискуче політичне судження.
Після грудневих виборів Єльцин змінився. Його запої тривають щораз довше, а його періоди депресії настають щораз частіше.
Найнеприємнішим є те, що він більше не може виконувати свої зобов’язання перед вами та іншими західними лідерами у щораз більш анти-американському середовищі в Думі та в країні.
Я очікував цього серед лідерів опозиції, таких як Жириновський, Руцкой і Зюґанов, але я виявив таке ж ставлення серед середніх і ліберальних прихильників економічних і політичних реформ Єльцина.
Він досі є обраним керівником нашого найважливішого стратегічного партнера.
Але ті, хто покладається на його зобов’язання, невдовзі побачать, що він більше не має політичної сили для досягнення результатів.
Навіть Пікерінг, який є одним із наших шановних послів, недооцінює цю небезпеку. Він сказав мені, наприклад, що Джон Мейджор виявив, що Єльцин був у хорошій формі, коли побачив його під час свого візиту до Москви.
Та, перефразовуючи Джорджа Буша, це «не глибоке ду-ду, це повна фігня».
Джон Мейджор був глибоко стурбований поведінкою Єльцина під час їхніх зустрічей. Усі британські лідери, з якими я спілкувався в Лондоні, починаючи з міністра фінансів і нижче, вважають, що в Єльцина справи кепські, і різко не погоджувалися зі мною, коли я давав власну оптимістичнішу оцінку - наполягаючи на тому, що я дивився крізь рожеві окуляри.
Рік тому Кравчук сказав мені, що Єльцин є кращим для українсько-московських взаємин, ніж будь-хто з його потенційних опонентів. Це вже неправда. Я його прямо запитав, чи виживе Єльцин.
Він категорично і швидко сказав: «Нєт». Він передбачив, що той скоро втратить владу.
Я його запитав: «Як – заколотом чи виборами?» Він сказав: «Ні те, ні інше. Московські можновладці обліплять його і перетворять у церемоніальну особу, як це зробили з Бурґібою в Тунісі».
Я запитав його, коли він дійшов цього висновку. Кравчук відповів: «Одразу після грудневих виборів». Він розповів, що раніше спілкувався з Єльциним по телефону кілька разів на тиждень. Та з моменту виборів йому взагалі не вдається до нього додзвонитися.
Все це не означає, що Ви маєте припинити позитивні «стосунки між Борисом і Біллом», про які широко повідомляють ЗМІ — ви маєте усвідомити, що Єльцин грає дедалі слабкішу роль, і що треба виходити на інших, хто має певну владу вже зараз і може отримати всю владу навіть раніше, ніж нам би хотілося.
Буш зробив помилку, занадто довго тримаючись за Горбачова через його близькі особисті стосунки.
Ви повинні уникати такої ж помилки у Ваших дуже хороших особистих стосунках з Єльциним.
Зрозуміло, що Ви можете мати застереження щодо будь-якої критики вашої адміністрації у Wall Street Journal. Але стаття про іноземну допомогу, яку Ви згадали в нашій телефонній розмові, на жаль, є дуже слушною.
Вся наша програма зовнішньої допомоги Московщині - це лайно Вона ґрунтується на впертості й дурості МВФ, який продовжує ставитися до Московщини як до Верхньої Вольти (якої, до речі, вже не існує).
Американські та московські бізнесмени безсоромно обдирають програми допомоги. За останні два роки московити відправили понад $25 мільярдів до Швейцарії та інших безпечних гаваней.
Ці гроші не повернуться, поки на Московщині не буде кращого клімату для інвестицій. [наївний Ніксон думає, що ці кошти колись стануть інвестиціями… Він не усвідомлює, що майже всі ці чорні мільярди — це кошти на підкуп та повне руйнування західних демократій — прим. Radio Lemberg].
Швидка відповідь таких, як Джеффрі Сакс, про те, що потрібно збільшити державну допомогу, не має значення.
Політично надмірна реакція на Справу Еймса свідчить про те, що Конгрес шукає будь-який привід, щоби проголосувати проти допомоги Московщині.
У рік виборів це буде удвічі актуальнішим.
Потрібне краще спрямування та краще адміністрування тих програм, які ми вже маємо, а також абсолютно новий підхід до інвестицій з-за кордону.
Як відомо, Китай має найвищі темпи зростання з усіх великих країн світу. Цього було досягнуто майже без будь-якої державної іноземної допомоги.
Ми стикаємося з іронічним фактом, що комуністична капіталістична економіка в Китаї є привабливішою для іноземних інвестицій, ніж демократична капіталістична економіка на Московщині.
Це підводить мене до дуже болісної рекомендації.
Я впевнений, що ви знаєте, як я поділяю Вашу повагу та прихильність до Строуба Телбота.
Це сягає того часу, коли я повністю підтримував його суперечливу точку зору щодо ізраїльсько-арабських взаємин. Він є видатним політиком. Однак економіка не є його сильною стороною.
Зараз нам потрібна нова програма, як та, яка була у нас під час Плану Маршалла, коли допомогою керує бізнесмен вищої ланки, підпорядкований безпосередньо президентові. Строуб Телбот має бути достатньо мудрим, щоби прийняти цю ідею і не наполягати, щоб усе проходило лише через нього та його персонал.
З мого досвіду видно, що офіцери зовнішньої служби дуже добре розбираються в політичних питаннях, але економіка не є їх сильною стороною. Як і більшість політиків, вони дуже мало знають про економіку, і багато з того, що вони знають, є неправильним.
Я би запропонував такого важковаговика, як Двейн Андреас, але його відхилять через конфлікт інтересів.
Іншою можливістю може бути Генк Ґрінберґ, надзвичайно успішний міжнародний бізнесмен і фінансист, який, до речі, дуже добре ставиться не лише до Московщини, але й до Китаю.
Чого слід уникати, так це ситуації, коли якийсь комітети Конґресу починають проводити слухання щодо програми зовнішньої допомоги адміністрації. Вони розповідатимуть багато жахливих історій, які змусять Конґрес скоротити і без того неадекватні суми, які виділяються на допомогу.
Ви повинні подолати їх, призначивши нового адміністратора з інструкціями розчистити безлад і зосередитися не на міжурядовій допомозі, а на тому, як Московщина може – в умовах кризи – розробити засоби захисту та стимули для приватних інвестицій з-за кордону, подібні до тих, що призвели до китайського економічного дива.
Я впевнений, що Ви погоджуєтеся після зустрічі з Кравчуком, що ситуація в Україні є дуже вибухонебезпечною.
Якщо їй дозволити вийти з-під контролю, то порівняно з Україною, теперішня ситуація в Боснії буде схожою на вечірку на батьківських зборах у школі…
Зрозуміло, що ми акцентуємо увагу на питанні ядерної зброї. Ми повинні більше зосереджуватися на тому, що може призвести до використання зброї, а не просто контролювати її кількість.
Певне збільшення державної допомоги, яке Ви вже схвалили, буде корисним. Але, як і для Московщини, головним завданням для українського парламенту, який [за своїм комуністичним складом — прим. Radio Lemberg] є навіть гіршим за московську Думу, є створення стимулів для приватних інвестицій.
Україна — це надзвичайно багата країна, і вона може стати дуже успішною.
Ба проблему ілюструє той факт, що при всіх труднощах Московщини 35%…40% її економіки вже приватизовано.
В Україні приватизовано лише від 2% до 5%.
Політична ситуація є непередбачуваною.
Показники схвалення Кравчука є набагато нижчими, ніж Єльцина, але його ніколи не можна недооцінювати, бо він є, мабуть, найвправнішим політиком у всьому колишньому Радянському Союзі.
Він є надзвичайно чесним як для політика! Я маю на увазі не фінансову чесність, а політичну чесність.
Коли я запитав його в 1991 році, коли він ще був лояльним комуністом, який підтримував Горбачова, чи можна його обирати президентом, він категорично сказав: «Нєт».
Те саме він говорить і зараз. Але в Україні досі немає навіть у його лізі. [про Чорновола ніхто Ніксону так і не розповів, еге ж?… — прим. Radio Lemberg].
Через важливість України я вимушено закликаю Вас негайно посилити наше дипломатичне представництво в Києві.
Я попросив оцінити наше посольство одного американського топ-бізнесмена, який активно підтримує Україну, і є проамериканським.
Він сказав: "це просто бідося"…
Уникаючи лайки, я би сказав, що судячи з розмов, які я мав з іншими бізнесменами, наше представництво там є просто жалюгідним.
Посольство є неукомплектованим і неадекватно керованим.
Однією з проблем є те, що наші співробітники зовнішньої служби люблять, коли їх відправляють на затишні посади в Лондоні, Парижі чи Римі, де у нас переповнені посольства.
Ми маємо скеровувати їх більше у зони бойових дій, такі як Україна, де навіть найяскравіші та найкращі фахівці можуть зазнати поразки, але де ми маємо зробити все можливе.
Вам точно запропонують розпорошити наявні гроші допомоги по всьому колишньому Радянському Союзу. Це буде помилкою.
У Вас дуже обмежені кошти. Всі навколишні країни є важливими. Але Україна – це інша категорія – без неї не обійтися.
На Московщині досі немає нікого маштабу Єльцина як потенційного лідера.
Але дехто є здатним бути видатним президентом чи прем’єр-міністром. Це прем'єр-міністр Черномирдін; це Явлінський, який після Єльцина є найпопулярнішим політиком на Московщині; це Шахрай, міністр національностей; і Шохін, міністр економіки - всім, окрім Черномирдіна, за тридцять чи трохи за чотиридесят, їх треба культивувати, і таких, як вони, треба виявляти й непомітно заохочувати.
Ваше політичне чуття погодити моє рішення зустрітися з усіма лідерами опозиції, зокрема Жириновського і Руцького, виявилося правильним.
Жириновський – потужна політична особистість.
Якщо підсумувати його політичну проникливість, то треба зауважити, що якщо антисемітизм для Гітлера був вірою, то для Жириновського це тактика.
І це може зробити його ще небезпечнішим.
Але коли я запитав Кравчука, чи вважає він що Жириновського оберуть президентом, він категорично відповів, що ні.
З іншого боку, сказав Кравчук, «феномен Жириновського» міг би створити гідного довіри кандидата в Президенти — такого, у якого не було б такого багажу, як у Жириновського, якого сприймають як тотального опортуніста, а іноді навіть як клоуна.
Московити — це суворі люди. Однією з причин, чому Хрущова усунули в 1964 році, є те, що гордим московитам стало соромно за його грубі витівки в ООН та на інших міжнародних форумах.
Це підводить мене до тактики, якої я б закликав дотримуватись у роботі з Жириновським.
Викривайте його, а не пригнічуйте.
Нехай люди бачать, який він шахрай.
І перш за все, розділіть його підтримку, а не об’єднайте її.
Випуск Руцького з в'язниці насправді допомагає Єльцину та всім іншим відповідальним керівникам. Він різко вріже підтримку Жириновського.
Особливо це стосується вояків, які, як стверджує Жириновський, проголосували за нього 90%.
З них Руцькой отримає більше 50%, а також багато інших прихильників Жириновського, які хочуть відновити колишню совєтську імперію.
Третя реакційна сила — комуністично-аграрна коаліція. Зюґанов — це твердий, досвідчений комуністичний лідер. Він сказав мені, що не хоче повертатися до комунізму - бо "ми не можемо двічі перепливти одну річку". Звичайно, це лише слова для публічного споживання.
Комунізм є повністю дискредитованим. Якщо я зараз на щось роблю ставку, так це на те, що Бог живий на Московщині; комунізм помер. [яка свята наївність Ніксона… - при. Radio Lemberg].
Отже, наша загальна політика має полягати в тому, щоби поганих хлопців — Жириновського, Руцького та комуністів — роз’єднати, і спробувати змусити хороших хлопців — Черномирдіна, Явлінського, Шахрая, Травкіна об’єднатися, якщо можливо, у єдиний фронт для відповідальних реформ.
Я не зустрічався з Колем, хоча був ним надзвичайно вражений.
Я розумію, чому ви оцінюєте його як досі найкращого лідера в Европі. З наших ЗМІ склалося враження, що він є провінційним хлопом. Я зʼясував, що він випромінює політичну силу та харизму. Та мало хто дає йому шанс на перемогу.
Однак я вважаю, що якщо він зможе втримати свою партію разом і якщо опозиція почне сваритися між собою, як зазвичай, то в нього є шанс. Звичайно, в наших інтересах, щоби він виграв вибори. [у 1994 Коль виграв вибори, але згодом у 1998 переміг вже сумнозвісний Шредер — прим. Radio Lemberg].
Загалом, політична та економічна свобода може вижити на Московщині з нашою допомогою. Але без нашої допомоги цього точно не станеться.
Я щиро бажаю Вам успіхів, бо саме Ви продовжуєте забезпечувати лідерство, яке нам вкрай потрібне у найважливішому зовнішньо-політичному питанні, з яким нація зіткнеться на зламі цього століття.
(лист
оприлюднено дружиною Клінтона лише в липні 2023, переклад
Radio Lemberg)
