Низка аналітиків розглядають розпад Російської Федерації як можливий наслідок катастрофічної війни, розв'язаної росіянами проти України.Хоча світу було б краще, якби Росія значно ослабла, її крах може пройти не гладко. Про це пише
The Hill.
"Будучи другорядною державою, що знаходиться під жорсткими міжнародними санкціями і позбавленою своєї ресурсної бази в Сибіру, [Росія] матиме сильно обмежені можливості для нападу на сусідів", - вважає Януш Бугайскі з Джеймстаунського фонду (американська неурядова дослідницька організація, - ред.).
В результаті "Східний фронт НАТО стане безпечнішим; в той час як Україна, Грузія і Молдова повернуть свої окуповані території і клопотатимуть про інтеграцію в Європейський Союз і НАТО, не побоюючись реакції Росії", додає експерт. Більш того, "країни Центральної Азії також відчуватисуть себе більш вільними".
Оглядач Washington Post Девід Ігнатіус дотримується більш похмурої точки зору: "Роздроблена, деморалізована Росія - це ігровий майданчик диявола... Внутрішній безлад в Росії є серйозною дилемою для Путіна, але він також дуже небезпечний для Заходу".
Тетяна Станова з Фонду Карнегі за міжнародний мир займає золоту середину, але схиляється до Ігнатіуса. Вона зазначає, що, з одного боку, "Кремль буде боротися одночасно з... кризою путінського керівництва, що поглиблюється, зростаючою відсутністю політичної підзвітності, все більш неефективними відповідями влади на нові виклики, що посилюється фрагментацією серед еліт і суспільством, яке все більше стає антиістеблішментом".
З іншого боку, хоча "світу доведеться боротися з більш небезпечною і непередбачуваною Росією", цілком імовірно, що "цей поворот всередину може призвести до більш прагматичного підходу до війни проти України".
"Оптимізм Бугайскі виходить з його зосередженості на Росії після розпаду, яка являє собою уламок держави, що знаходиться під міжнародним контролем, якому не вистачає економічних і військових ресурсів, необхідних для реалізації імперіалістичних планів. Песимізм Ігнатіуса та Станової випливає з їхньої зосередженості на процесі розпаду Росії, який навіть за найкращих уявних обставин був би дуже заплутаним. Вони турбуються про менш передбачувану Росію, яка, імовірно, буде більш небезпечною", - пише The Hill.
Видання зазначає, що Бугайскі має рацію, стверджуючи, що залишок Росії, зведений до території, обмеженої Санкт-Петербургом, Москвою і Нижнім Новгородом, відразу ж перестане бути великим геополітичним гравцем і, отже, загрозою для будь-якого з її сусідів - особливо якщо останні об'єднаються із Заходом. Життя в цій країні може бути біднішим, але воно також, імовірно, буде безпечнішим і надійнішим.
І навіть якщо велика Росія збереже всю свою ядерну зброю, вона не зможе її застосувати, за винятком вкрай малоймовірного випадку скоординованого нападу з боку своїх сусідів.
Але Ігнатіус і Станова також мають рацію, турбуючись про шлях до остаточного розпаду Росії, продовжує The Hill. Путін потрапив у пастку і, можливо, схильний піти на відчайдушні заходи. Колишній президент і прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв, судячи з його безрозсудних заяв, можливо, збожеволів - і, на жаль, він не самотній у своєму божевіллі. Російські еліти роздроблені і роз'єднані, їм не вистачає згуртованого і послідовного бачення майбутнього своєї країни; що робити з катастрофічною війною проти України теж ніхто не знає.
Внутрішній безлад і непередбачуваність Росії - чи є це проблемою
Видання зазначає, що Росія вже 30 років перебуває в сум'ятті. Правда, роки правління Бориса Єльцина в 1990-х були особливо важкими, але Путіну явно не вдалося побудувати згуртоване суспільство і функціонуючу економіку. Репресоване суспільство може бути більш податливим, але воно не є згуртованим і стабільним.
Дирижистська економіка може дозволити владі спрямовувати ресурси на будь-які проекти, які вона хоче, але це не робить її більш функціональною. Як пише The Hill, Путіну вдалося побудувати сильніший режим і державу, але цей успіх був оманливим. Посилення сил примусу, одночасно дозволяючи бюрократії діяти грубо та конфісковувати ренту, не сприяє зміцненню держави, але це чудовий спосіб сприяти корупції та самозбагаченню.
Іншими словами, пострадянська Росія завжди була, за висловом Станової, "сповнена внутрішніх протиріч і конфліктів". Різниця в тому, що тепер їх стало видно.
"Пострадянська Росія також була непередбачуваною. Хто б міг подумати, що Єльцин відкриє вогонь по парламенту? Що його наступником стане невідомий офіцер КДБ? Що цей невідомий офіцер КДБ підірве кілька будинків, у яких проживають сотні росіян, щоб зміцнити свою владу? Що він посадить, а потім звільнить Михайла Ходорковського? Що він розпочне війну проти України у 2014 році та ескалує її у 2022-му? Що він не стане розправлятися з лідером путчистів-найманців, який очолив невдалу спробу перевороту? Путіна завжди цінували за його здатність обігравати і дивувати Захід. Що це, як не непередбачуваність?", - питається в статті The Hill.
Сусіди Росії і Захід живуть із вкрай нестабільною і непередбачуваною Росією вже три десятиліття. Які б не були причини такого стану справ, імовірність того, що Росія раптом позбудеться своєї нестабільності і непередбачуваності та зупинить сповзання до дезінтеграції, практично дорівнює нулю.
За словами Бугайскі, Ігнатіуса і Станової, нестабільність і непередбачуваність - продукт внутрішніх справ Росії. Тож вони продовжать йти своїм курсом, незалежно від того, що роблять Захід чи Україна.
"Все, що можуть зробити Захід і Україна, а також інші сусіди Росії, - це виграти війну, ізолювати себе від свавілля Росії і уявити, що потрібно буде зробити, щоб бачення Бугайскі виявилося довговічним", - підсумовує американська газета.
