Питання до американських законодавців про Україну
Уявіть, що свобода в усьому світі занепадає. Уявіть, що все стало настільки погано, що диктатура фактично вторглася в демократичну країну з прямою метою знищити її свободи та її народ. І все ж... уявіть, що цей народ дав відсіч. Уявіть, що його лідери залишилися в країні. Уявіть, що цей народ зібрався, підтримав і приєднався до своїх збройних сил, стримав вторгнення непереборної, як вважалося, сили. Уявіть, що їх опір є яскравим моментом в історії демократії цього століття. Нам не треба уявляти: цей напад прийшов з Росії, а ці люди – українці. Ви хочете їх здати?
З метою запобігти нападу з боку Радянського Союзу, а потім з боку Росії американці мають альянс у Північній Америці та Європі, який існує вже понад сімдесят років. Уявіть, що коли стався російський напад, молот упав на країну, до цього альянсу не допущену. Україна дійсно прийняла на себе весь тягар вторгнення, чинила опір і переломила хід подій: здійснила завдання країн, чиї економіки, разом узяті, у двісті п'ятдесят разів більші за українську. При цьому Україна знищила стільки російської техніки, що напад Росії на НАТО став вкрай малоймовірним. Кров'ю десятків тисяч своїх солдатів українці захистили кожного члена цього альянсу, зробивши ймовірність того, що американцям доведеться воювати в Європі, значно меншою. Ви хочете їх здати?
(Якщо хтось досі вважає, що НАТО має якесь відношення до вторгнення Росії в Україну, задумайтесь: вторгнення в Україну зробило Росію значно вразливішою. Якби Росія справді боялася НАТО, вторгнення в Україну було б останнім, на що вона би пішла. Російські лідери чудово розуміють, що НАТО не вторгнеться в Росію – і саме тому вони можуть відвести війська від кордонів членів НАТО Норвегії та Фінляндії і відправити вбивати українців).
Протягом усього цього століття американські політики і стратеги всіх політичних орієнтацій сходяться на думці, що найбільша загроза глобальної війни походить від Китаю. Сценарій цього жахливого конфлікту, в якому можуть воювати і загинути сотні тисяч американських солдатів, – це наступ Китаю на Тайвань. А тепер уявіть, що цього можна уникнути без жодних витрат і без жодного ризику. Наступальна операція, за якою зараз спостерігає китайське керівництво, – це операція Росії проти України. Український опір продемонстрував, наскільки складною буде китайська наступальна операція в Тихому океані. Добра політика щодо України є найкращою політикою щодо Китаю. Чи ми хочемо відмовитися від величезного і неочікуваного геополітичного виграшу, який нам дала Україна? Ми самі не могли би зробити нічого ефективнішого для стримування Китаю, ніж те, що роблять українці, – і те, що роблять українці, жодним чином не є ворожим щодо Китаю. Українці убезпечують нас в цьому, як і в інших питаннях. Ви хочете їх здати?
Уявіть – а це правда – що весь світ спостерігає за війною в Україні. З точки зору всіх (незалежно від того, чи ми їм подобаємося, чи вони нас ненавидять, чи ми їм байдужі) Україна виглядає очевидним союзником і легким виграшем для Сполучених Штатів. Кожен у світі, незалежно від своєї ідеології, знає, що Україна є демократією – а Америка має підтримувати демократію. Кожен у світі, незалежно від стану своєї економіки, знає, що наша економіка величезна, значно більша за російську, і що економічна сила виграє війни. Будь-хто в світі може легко побачити, що американці не наражаються на небезпеку в Україні та що американці отримують надзвичайні моральні й геополітичні вигоди від українського опору. Іншими словами, з точки зору всіх спостерігачів припинення фінансування України продемонструвало би величезну слабкість Америки. Чи саме таке обличчя ми хочемо показати світові? Чи хочемо ми сказати всім, що ми ненадійні й не знаємо власних інтересів? Українці з американською допомогою роблять американців розумними та сильними. Ви хочете їх здати?
Уявіть, що це війна, яку можна виграти – бо так воно і є. Головна стратегічна мета Росії – захоплення Києва – не була досягнута. Україна виграла битву за Київ. Росія була змушена відступити з-під Києва та з Чернігівської й Сумської областей. Уявіть, що кампанія Росії з захоплення Харкова провалилася. Україна виграла Харківську битву. Уявіть, що Херсон, єдиний обласний центр, який Росія захопила в цій війні, Україна відвоювала. Україна виграла битву за Херсон. Острів Зміїний, втрачений на початку війни, Україна відвоювала. Україна повернула собі більше половини території, захопленої Росією в ході цього вторгнення. Знаючи, що все це правда – уявіть, що Путін теж це знає. Головний наступальний інструмент Росії, воєнізована "група Ваґнера", виступила проти Путіна – і Путіну довелося вбити її лідера. Уявіть, що Путін знає, що він не зможе захопити більше української землі – якщо, звичайно, американська допомога не зникне. Україна має стратегію перемоги, яка передбачає успіхи на полі бою. Путін має стратегію перемоги, яка передбачає голоси в Конґресі США. Путін вважає, що у Капітолії в нього більше шансів, ніж у Києві. Чи ж ми хочемо підтвердити його рацію?
Уявіть світову продовольчу систему, в якій Україна є головним вузлом. У нормальні часи Україна може прогодувати чотириста мільйонів людей, і зазвичай Всесвітня продовольча програма ООН залежить від України. Український експорт годує деякі з найбільш чутливих частин Близького Сходу й Африки. Значна частина нестабільності в цих регіонах пов'язана з нестачею продовольства. Росія зруйнувала велику дамбу, щоби знищити українські сільськогосподарські угіддя. Й у величезних масштабах замінувала українські ферми. Росія націлює свої ракети на порти і зерносховища, а також претендує на піратське право зупиняти за допомогою свого флоту судноплавство на Чорному морі. І все ж... Подумайте, що українці чинять опір і тут. Українські фермери важко працюють. Україна все ще постачає продовольство до Всесвітньої продовольчої програми. Українці, завдяки власній інноваційній зброї та розумній тактиці, зуміли залякати Чорноморський флот і відкрити канал для комерційного судноплавства. Щоб годувати людей, які потребують цього. Ви хочете їх здати?
Уявіть, що ми – країна, яка переймалася воєнними злочинами. І уявіть, що існує закон, міжнародна конвенція про геноцид, який визначає п'ять дій, що становлять геноцид, – і що росіяни скоїли кожен із цих злочинів в Україні. Я не можу продовжувати писати "уявіть", коли я сам бачив ці ями смерті. Я не можу говорити "уявіть", коли моїх знайомих авторів убивають за те, що вони представляють українську культуру. Я не можу залишатися спокійним, коли читаю, що російська держава хвалиться тим, що забрала 700 тисяч українських дітей на русифікацію, коли щодня російські пропагандисти дають зрозуміти, що російські цілі – це війна на цілковите винищення. І все ж українці чинять опір і не здаються. Це геноцид, який можна зупинити – і вони його зупиняють. Ми живемо за сценарієм, на який, як ми говоримо, чекали: коли американські дії можуть зупинити геноцид, просто допомагаючи людям, які стали мішенню, просто сплачуючи їхні рахунки. Щоразу, коли українці відвойовують землю, вони рятують людей. Саме так вони думають про свої звільнені території: як про місця, де більше не викрадатимуть дітей, не катуватимуть цивільних, не вбиватимуть місцевих лідерів. Ви хочете здати людей під геноцидну окупацію? Людей, які робили для вас лише добро?
Я чув виправдання, що американці "втомилися". Я був в Україні тричі з початку війни. Був і в столиці, і в провінції. Я практично не бачив жодного американця – втомленого чи ні – в цій країні. І це з тієї простої причини, що ми не в Україні. Як ми можемо бути втомлені війною, в якій ми не беремо участі? Коли ми навіть не присутні? Це абсурд. Те, що ми даємо гроші на добру справу, не викликає жодної втоми – а це все, що ми робимо. Приємно допомагати іншим людям, допомагаючи собі у добрій справі.
Якщо ми припинимо підтримувати Україну, то все раптово погіршиться і ніхто не буде говорити про "втому", тому що ми всі будемо говорити про катастрофу в усіх вимірах: постачання продовольства, військові злочини, міжнародна нестабільність, розширення війни, крах демократії. Все, що українці роблять для нас, може бути зведено нанівець, якщо ми відмовимося допомагати. Чому законодавці взагалі розглядають такий варіант?
Якби ви знали так багато українців, як знаю я, ви би знали людей, яких поранили або вбили. Ви би знали людей, які проживають свої дні з темними колами під очима – бо у всіх є темні кола під очима. Ви би знали людей, які втратили когось – бо всі когось втрачали. Ви би знали людей, які сумують, але все ж таки роблять усе, що можуть. Але ви би не знали нікого в Україні, хто вважає, що втома – це привід опустити руки. Ви хочете здати таких людей?
Я чув й іншу відмовку: мовляв, треба провести аудит зброї, яку ми відправляємо в Україну. Витрати мінімальні, а вигода велика: п'ять центів з одного нашого долара на оборону, щоб досягти того, що ми самі з усіма іншими не можемо зробити. І ось що: зброя, яку ми відправляємо в Україну, – це єдина зброя на наших складах, яка проходить аудит. Її перевіряють не бухгалтери в костюмах і краватках, а чоловіки і жінки в камуфляжі. Її використовують – і добре використовують – люди, від яких залежить життя і майбутнє країни. Українці використовують американську протиповітряну оборону ефективніше, ніж хтось міг собі уявити.
Українці використовують американські ракети, які ми вважаємо застарілими, для знищення найсучасніших російських ресурсів. Українці беруть американську зброю, створену в столітті минулому, і використовують її, щоб захистити себе і всіх нас у цьому. Значною мірою вони використовують буквально ту зброю, за утилізацію якої ми би інакше платили, бо вважаємо її застарілою.
Якщо аудит полем бою, проведений українською армією, недостатньо добрий: що ж, тоді, будь ласка, американські законодавці, приїжджайте, відвідайте Україну і переконайтеся на власні очі. Вам і вашим співробітникам будуть дуже раді. Українці хочуть, щоб ви приїхали. Було би дуже добре, якби більше з нас відвідало Україну.
Я ж скажу вам, що бачив в Україні: коли українці бачать американські системи озброєння, вони аплодують. А ви хочете їх здати?
PS. Ця стаття була написана з думкою про [американських] законодавців. Будь ласка, поділіться нею з ними, зв'яжіться з ними і скажіть, що ви підтримуєте запропонований пакет підтримки для України. Якщо ви бажаєте безпосередньо допомогти українцям, будь ласка, підтримайте мою кампанію зі збору коштів для виявлення безпілотників. Якщо ви хочете допомогти українцям в літописі війни, розгляньте можливість зробити пожертву для проєкту "Documenting Ukraine".
