Українські дипломати підняли тривогу цього тижня через новини про намір Росії провести переговори про мир в Україні без участі самої України. Гамбіт Кремля відродив занепокоєння, що Москва хоче в обхід Києва укласти прямі домовленості із Заходом про українське геополітичне майбутнє.Про це в своїй статті пише експерт
Atlantic Council Пітер Дікінсон. Він нагадує, що Україна, Німеччина, Франція й Росія - це та четвірка країн, яка веде переговори у так званому "Нормандському форматі". Перші такі переговори відбулися в червні 2014 року у французькій Нормандії під час урочистих заходів, присвячених 70-й річниці висадки союзників на узбережжі регіону в часи Другої світової війни.
"Наша позиція чітка: нічого про Україну без України. Лише повний склад Нормандського формату може запропонувати перспективу прогресу у вирішенні російсько-українського збройного конфлікту. Забезпечення всебічного припинення вогню - це приорітет", - заявив прес-секретар МЗС України Олег Ніколаєнко.
Дікінсон зауважує, що "нічого про Україну без України" - один з ключових стовпів підходу Києва до мирних переговорів, який зберігався з самого початку боїв 7 років тому. Ця мантра відображає страх в українській столиці, що Росія спробує укласти "велику угоду" з головними світовими силами й представити Україні наслідки як завершений факт. Будь-які пропозиції мирних переговорів без участі української сторони неминуче провокує незручні спогади про Мюнхенську угоду за 1938 рік. Тоді Велика Британія і Франція погодилися на територіальні вимоги Адольфа Гітлера в Чехословаччині, щоб уникнути нового конфлікту в Європі.
Ця мюнхенська зрада вважається найбільш яскравим прикладом того, як політика задобрювання лише підживила ревізіоністську агресію нацистської Німеччини в кінці 1930-х років і призвела до початку Другої світової війни. Зіштовхнувшись з сучасною ревізіоністською агресією путінської Росії, Україна з 2014 року з усіх сил намагається уникнути долі Чехословаччини, яку виключили з переговорів про її розчленування.
Переговори Путіна з Ангелою Меркель і Еммануелем Макроном без Володимира Зеленського відродять занепокоєння можливості того, що Україну відсунуть на узбіччя мирного процесу. І це відбувається тоді, коли семирічна війна, здається, зайшла в глухий кут.
Новини про намір Путіна вести розмову з Францією й Німеччиною, ізолюючи при цьому Україну, підкреслюють провал Нормандського формату у сприянні значному прогресу у встановленні миру. Це лише посилить заклики переглянути формат переговорів. Багато хто в Києві вже пропонує збільшити роль США. У лютому голова Офісу президента України Андрій Єрмак написав статтю для Atlantic Council, закликаючи до прямої участі Вашингтона в пошуках миру.
"Важливо, щоб США стали повноцінним учасником переговорних процесів як в Нормандському, так і в Мінському форматах. Скоординований підхід США, ЄС і України обов'язковий", - писав він.
Міжнародна спільнота обирає не між мирним врегулюванням і замороженим конфліктом. Впродовж останніх тижнів Росія показала свою готовність посилити бої на сході України, організувавши низку атак. 26 березня четверо українських солдатів були вбиті під час однієї з найбільш смертоносних атак за останній рік. Таким чином, кількість втрат в армії України з початку 2021 року зріс до 16 солдатів. А всі надії, породжені перемир'ям, яке почалося в липні 2020-го, остаточно випаровуються.
Армія Росії зосередила великі сили біля українського кордону й в окупованому Криму. Тож преспектива повномасштабного вторгнення лишається цілком можливою. На тлі того, як Москва намагається виштовхати Україну з процесу переговорів й продовжити їх без участі Києва, зараз настав хороший момент для пошуків радикально нових підходів до вирішення єдиного збройного конфлікту в Європі.
Впродовж останніх 7 років російсько-українська війна була в епіцентрі напруги між Росією і Заходом, яка швидко посилювалася. Поки цій війні не настане кінець, вона буде продовжувати отруювати міжнародні відносини.
