Москва знову веде гру на межі війни в Україні. Впродовж останніх кількох тижнів вона наростила військові сили на півночі окупованого Криму й вздовж українського східного кордону. Російські чиновники у ЗМІ поширюють брехню про те, що нібито Київ готує військовий наступ й обстрілює мирне населення на окупованому сході України."Все це може бути підготовкою нового наступу Кремля. Метою може стати захоплення Маріуполя або каналу в Херсонській області, через який вода з Дніпра тече в Крим. Або ж Росія може спробувати ввести "миротворців" у так звані лнр і днр", - вважає екс-посол США в Україні і директор Євразійського центру в
Atlantic Council Джон Гербст.
Він також допускає, що посилення російської агресії може бути лише спробою змусити президента України Володимира Зеленського піти на поступки, а також випробувати на міцність нового лідера США Джо Байдена.
Якщо це так, тоді Байден пройшов випробування. Вашингтон "бомбардував" Київ телефонними дзвінками впродовж всього минулого тижня. З українськими колегами говорили радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван, міністр оборони Ллойд Остін, голова Об'єднаного комітету начальників штабів Марк Міллі. А потім сам Байден зателефонував Зеленському. Всі вони підтвердили свою підтримку України на тлі нових російських провокацій. Щоб переконатися, що Кремль почув сигнал, Міллі також зателефонував у Москву.
На думку Гербста, дії американської влади скорочують шанси, що Росія наважиться завдати удар. Але лінива реакція Берліну і Парижу, які однаково закликали Росію і Україну утриматися від провокативних кроків, робить якраз протилежне. Вашингтоні пора взяти на себе більшу лідерську роль і оголосити обумовлені санкції, які будуть запроваджені проти Росії в разі ескалації в Україні. Санкції можуть зачепити головні банки, такі як "Внешекономбанк". Але вони точно повинні стосуватися "Північного потоку-2".
На думку іншого екс-посла США в Україні Вільяма Тейлора, нинішні загрозливі кроки Росії проти України повинні нагадати всьому світу про зловісні російські дії й наміри. Адже Україна - це лише фронт російської війни проти Заходу. Дипломат також зауважив, що Вашингтон дав чітко зрозуміти, що підтимує Київ.
"Кремль знає, що подальша агресія проти України призведе до ще глибших економічних і адресних санкцій проти Росії, ще більшого болю й ще більшої ізоляції Росії й її народу", - переконаний Тейлор.
Старшийнауковий співробітник Atlantic Council іекономіст Андерс Аслунд вважає, що у Путіна є причини для військового наступу. Адже у вересні його чекають вибори депутатів Держдуми. А його улюблена передвиборча тактика - це організація "маленької переможної війни".
"Російський президент - великий імпровізатор, який любить вчасно проявляти ініціативу на міжнародній арені. Для нього зараз - бездоганний момент, оскільки після інавгурації Байдена минуло не багато часу і відносно мало ключових чиновників зайняли свої посади", - вважає експерт.
У свою чергу, експерт Atlantic Coucnil Браян Вітмор вважає, що стягування російських військ до українського кордону - це не ізольований процес. Це частина ширшої експансії Збройних сил РФ на західному фронті. Під загрозою не лише Україна, а й країни-члени НАТО, такі як Литва, Латвія і Польща.
Росія модернізує свою військову інфраструктуру і розширює оборонну структуру в Калінінградській області. Кремль також використовує ізоляцію Олександра Лукашенка й уразливість Білорусі, щоб втілити давню мету розширити військову присутність в сусідній країні. Москва і Мінськ нещодавно закінчили навчання, які тривали майже весь березень. Більше того, вони запланували рекордну кількість таких спільних маневрів на цілий рік, кульмінацією яких стануть масштабні навчання "Запад 2021" у вересні.
Таким чином, Москва зможе постійно проводити ротацію військ на території Білорусі, закріплюючи тим самим фактично постійну військову присутність в країні. Москва і Мінськ також оголосили про намір збудувати спільні тренувальні центри на заході Білорусі. Тому США і НАТО повинні розглядати стягування російських військ до українського кордону в більш широкому контексті розширення військових можливостей і активності РФ.
Тим часом, британський і канадський політолог й історик українського походження Тарас Кузьо не вірить, що Росія наважиться на повномасштабний наступ. Тому що це призведе до довготривалої війни, яка остаточно знищить російські відносити із Заходом.
"Володимир Путін, швидше, намагається повторити пастку, яку він створив для президента Грузії Михеїла Саакашвілі в 2008 році, коли провокації з Південної Осетії призвели до інтервенції грузинських військ у сепаратистський регіон. Це дало Росії виправдання для військового вторгнення "заради захисту своїх громадян" і щоб принизити Саакашвілі", - вважає експерт.
Росія була б рада спровокувати Україну аналогічним чином. Як і в Грузії, Кремль роздав сотні тисяч російських паспортів жителям окупованих районів на сході України. А впродовж останніх тижнів підконтрольні Кремлю ЗМІ почали гучно звинувачувати Київ у підготовці наступу.
Однак, є багато ключових відмінностей між Грузією й Україною, які ставлять під сумнів ефективність такої російської тактики. В Грузії помітним конкурентом Саакашвілі був проросійський Бідзіна Іванішвілі. В Україні немає такого ж лояльного до Кремля політика, який здатен здобути перемогу на парламентських чи президентських виборах. Україна також в рази більша, ніж Грузія. Для російського вторгнення й окупації знадобиться половина армії РФ, якій доведеться мати справу з серйозним опором з боку Збройних сил України, а також партизанських операцій. Москва більше не зможе заперечувати, що вона веде війну проти сусідньої країни. Ціна у вимірі життів, грошей і міжнародної ізоляції буде катастрофічною для Росії.
