Адріан Каратницький, Politico, 24.04.2019
Новообраний президент України не робив публічних промов, не збирав мітингів і не давав прес-конференцій. А зараз він опиниться фокусі геополітичних подій. Чому треба завадити?
Володимир Зеленський, якого у неділю обрали президентом України з величезною перевогою, є напевно найменш підготовленим демократичним лідером у світовій історії.
До цих вихідних його основним досвідом в політиці була роль шкільного вчителя, який став президенто у сатиричній телепрограмі. Він не мав жодних партійних симпатій. За два дні до самих виборів в нього не було чіткої команди радників — навіть з міжнародної політики і нацональної безпеки, ключовими галузями відповідальності президента згідно з Конститиуцією. Ну і звісно його лише чотиримісячна виборча кампанія в Україні не дала відповідей на те, хто такий Зеленський, і що він насправді думає.
А все тому, що Зеленський провів першу у світі успішну президентську кампанію, яка була повністю віртуальною. Він не лише спекулював образом повного аутсайдера, але й особисто не проводив жодних мітингів, не виступав з промовами, не здійснював поїздок по країні, не давав прес-конференцій, уникав детальних інтерв’ю з незалежними журналістами і до останнього дня кампанії не з'являвся на дебатах.
А тепер цей віртуальний кандидат стає президентом країни, яка перебуває в епіцентрі гібридної війни, що може легко спровокувати великий европейський конфлікт.
До президентських виборів Зеленського було повно на найпопулярнішому українському телеканалі 1+1, де в ефірному часі переважали його різні розважальні і гумористичні талант-шоу, а також серіал «Слуга народу» про простака, обраного президентом. Після його новорічного звернення, в якому він оголосив про намір балотуватися, і перших опитувань, які вказували на те, що він буде серед фаворитів, багато людей вирішили, що Зеленський проводитиме типову президентську кампанію з публічними виступами та гучними промовами.
Та він цього не зробив. На відміну від Дональда Трампа, який регулярно організовував передвиборчі мітинги і брав участь у теледебатах, Зеленський уникав прямого контакту зі своїм електоратом. До своїх виборців він звертався через коротенькі відео в Ютубі, пости в Інстаграмі та на телебачення (одне з низки його відео, на якому він закликав іти на дебати, яких сам же уникав до останнього моменту, набрало 14,000,000 переглядів). Замість того, щоб готуватися до президентства, зустрічатися з громадськістю, він здійснював концертні тури зі своєю комедійною командою та виступав у багатьох шоу. Крім того, майже весь перший місяць президентської кампанії він провів за створенням наступних серій свого серіалу.
Після перемоги у першому турі Зеленський у своєму штабі зіграв з журналістом у настільний теніс, зробив однохвилинну розмиту й повну стандартних фраз заяву, а потім лише три хвилини відповідав на питання. Перед другим туром 15-хвилинне інтерв’ю на його вже рідному телеканалі 1+1 та неглибоке інтерв’ю з ним та дружиною вдома були єдиними випадками його контакту з пресою.
Віртуальна стратегія Зеленського дозволила йому проводити свою кампанію, спекулюючи на загальних темах і розмитих обіцянках, а також не показувати своєї чіткої позиції стосовно політичних питань. Його політичні меседжі фокусувалися на невірному стані речей у країні, звинувачуючи в цьому українських бізнесменів та політичні еліти. Деякі виборці навіть не бачили різниці між ним та його телеперсонажем, вчителем вишу, якого у серіалі обрали президентом України, чиє надпопулярне відео в YouTube проти корупції та некомпетенції уряду допомогло йому стати президентом України.
Ті, хто очікували на якусь конкретну позицію стосовно політичних питань, очікували марно. Зеленський питав поради у своїх виборців на веб-сайті кампанії, а його платформа, опублікована онлайн, містить лиш декілька пропозицій стосовно ключових галузей, а саме безпеки, економіки, охорони здоров'я, освіти та боротьби проти корупції. За всю кампанію короткі відео у вигляді простого блогу показали, що Зеленський працює з багатьма неофіційними радниками, здебільшого з відомими реформаторами чи головами громадських організацій, які протягом трьох місяців пояснювали виборцям, у що на їхній погляд міг би вірити Зеленський. Проте більшість цих радників не мали офіційного статусу в його кампанії ще за три дні до виборів. Його внутрішнє коло, схоже, складається з близьких колег з шоу-бізнесу, партнерів з комедійної трупи та низки юристів, позв’язаних з його головним патроном, українським олігархом Ігорем Коломойським, якого український уряд звинувачує в обкраданні української банкової системи на $5,600,000,000.
Коли телезірки, спортсмени чи просто шоумени беруть участь у президентських перегонах, вони зазвичай намагаються розвіяти страхи щодо їхньої некомпетентності показуючи команду, яка тямить у багатьох питаннях. Та Зеленський зробив якраз навпаки. Спекулюючи на своїй особі, він також використав і свій брак досвіду, доводячи, що таким чином він є відкритим до фундаментально нових підходів. Він закликав громадскість допомогти йому скласти його програму віртуально, таким чином застосовуючи пряму безпосередню демократію.
Багато в чому кампанія Зеленського нагадує епізод під назвою «Час Валдо» зі серіалу від Netflix «Чорне дзеркало», в якому анімоване синє ведмежа висміює та принижує політиків, які беруть участь у британських виборах. Валдо і сам починає брати в них участь, проводить напіввіртуальну кампанію з відео-дисплеєм, який є єдиним засобом зв’язку з виборцями.
Велика відмінність між цими кампаніями є в тому, що ведмежа стало другим на виборах. А Зеленський здобув перемогу. Врешті українська громадськість виявилася настільки втомленою статусом кво (повільним ростом економіки, високим рівнем бідності та значною корупцією), що виборці в країні, частина якої є окупованою Московією та мішенню постійних війскових атак, відмовили досвідченому чинному президенту Петрові Порошенку, який відбудував українську армію та добився міжнародної і дипломатичної підтримки, і натомість вирішили спробувати долі з новачком. Крім того, загальна та лаконічна програма Зеленського означала, що він зміг водночас апелювати і до україномовних Заходу та Центром і до російськомовних Сходу та Півдня, і до селян і до містян, і до бідняків і до багатіїв.
Але зараз Зеленський, який вже оголосив про свою політичну партію, названу, як і серіал — «Слуга народу», повинен впоратися зі зовсім іншим новим викликом: керуванням країною. Його база підтримки буде вужчати, щойно він почне робити чіткі політичні вибори. І хоч він здобув аж три четвертих усіх голосів у другому турі, у першому його підтримали лише 30% виборців, що є найнижчим рівнем підтримки у першому турі під час всіх семи президентських виборів в Україні. Створити дієздатну більшість у парламенті йому теж напевно не вдасться. Він може лише спробувати оголосити дочасні вибори цього літа, або ж почекати кінця жовтня, коли закінчується термін мандатів чинних депутатів. Водночас, його брак знань про персонал і політику може призвести до ранніх помилок, особливо в галузях оборони, національної безпеки та міжнародної політики.
Усе це робить прихід Зеленського до влади повним потенційних загроз. Вся архітектура оборони та безпеки Европи залежить від стабільної України. Нестійкий та недосвідчений лідер в Україні може дозволити Московії загострити військові дії, щоб затягнути Україну до своєї зони впливу та контролю.
Повернення України до зони впливу Московії дасть новий імпульс глобальним амбіціям Московії, збільшить здатність Кремля проектувати свою владу на регіональному рівні та глибше втручатися в політику США та Заходу. Як писав Збіґнєв Бжезінський — «без України, Московія не є імперією. А з підпорядкованою та підконтрольною Україною, Московія автоматично стає імперією».
Проте, перемога Зеленського може мати і величезний потенціал. Політик-початківець, особливо той, хто хоче позбутися деяких своїх олігархів-патронів, може бути більш відкритим для здійснення фундаментальних реформ, які можуть прискорити перехід України до прозорої та стабільної ринкової економіки. Лідер, з-за меж чинної політичної системи, зможе, з деякою допомогою, зібрати хорошу команду реформаторів.
Враховуючи це, а також постійну загрозу військової агресії з боку Московії та передбачувану зацікавленість Путіна перевірити стійкість Зеленського у перші дні його перебування на посаді, США та Захід мусять зробити все можливе, аби допомогти непідготовленому політику швидко стати компетентним та впевненим у своїх силах головнокомандувачем. Американські політики та їхні европейські колеги мають запропонувати Зеленському та його новонароджуваній команді програму технічної підтримки, яка могла б прискорити процес навчання і дозволити їм грамотно та компетентно керувати державою.
Багатьом українським аналітичним центрам та відомим у світі реформатора теж треба приєднатися до цих зусиль. Захід має заохотити досвідчених осіб увійти до українського уряду — зокрема міністрів-реформаторів, відповідальних за фінанси, транспорт, освіти та охорони здоров’я, а також компетентних міністрів оборони й закордонних справ — та конструктивно співпрацювати з новим президентом принаймні доки після парламентських виборів наприкінці жовтня не утвориться нова політична конфігурація.
Здійснюючи ці кроки, США та Захід допоможуть упевнитись у тому, що вибір українцями амбіційного, ба ще неперевіреного політичного новачка окупиться, і це не занурить Европу у ще більший конфлікт з Московією.
переклад українською — Петро Козак
