Існує три вагомі причини, чому 45-й президент США не зможе стати ще й 47-м.
Дональд Трамп втратив президенство. Але його опоненти все ж не отримали перемогу, яку вони бажали найбільше. Вони не добилися фатальної поразки всього "трампівського" руху, яка була б настільки потужною, що позбавила б його всіх прихильників. Це б не лишило йому іншого вибору, окрім як зійти зі сцени й розчинитися в минулому.
Зараз Трамп домінує як в обговоренні теперішнього, так і майбутнього. Його химерні твердження, що він нібито переміг на виборах, допомогли йому зібрати ще 200 мільйонів доларів пожертв після дня виборів, - пише
Politico. Багато однопартійців розділяють його мрію повернутися в крісло президента США в 2024 році. Тим же, хто його зневажає, здається, що робота триває, страх живе, а кошмар ніколи не скінчиться.
Але насправді він таки скінчиться. І це станеться швидше, ніж здається можливим сьогодні. Існує три головні причини, щоб дуже скептично ставитися до можливості, що момент домінування Трампа в партії й публічній свідомості продовжиться після 20 січня. Найважливіша - це велика кількість прецедентів, які вказують на те, що у Трампа не буде ще одного важливого акту в американській політиці.
Твердження, що Трамп збереже впливовість, ґрунтується на припущенні, що він - унікальна історична фігура. Однак, його вирізняє лише один фактор: жоден політик його типу ніколи не ставав президентом. А в усьому іншому він звичайний американцям тип, представниками якого раніше були такі діячі, як Джозеф МакКарті, Джордж Воллес і Росс Перо.
Як і Трамп, вони мали яскраву особистість, схильну до перебільшення. Вони скористалися реальним народним невдоволенням елітами і досягли пікового моменту, коли змогли сколихнути систему й злякати традиційних політиків від обох партій. У випадку кожного з них, їхній особливий момент підйому швидко закінчився. Культи особистості в американській політиці - досить поширене явище. Але вони завжди недовговічні. І в Трампа немає жодних причин вважати, що він стане виключенням.
Друга причина - він не в кращому становищі, щоб утримувати громадську увагу. Трамп вже давно не вдає, що не хоче говорити про будь-що окрім особистих обрах. Він не намагається скерувати свій рух до переслідування якихось великих ідей, які б покращити життя громадян. Коли Трамп тільки увірвався в президентську політику 5 років тому, його потенційними "подарунками" були засновані на темах, які республіканці здебільшого ігнорували в своєму порядку денному. Він говорив про проблеми імміграції, глобалізації й уявлення про національний занепад. Сьогодні ж всі, хто стежить за стрічкою Трампа у Twitter, не вірять у те, що він переймається проблемами суспільства більше, ніж власними. А це не той рецепт, який може забезпечити політичну силу.
І третя причина, яка поховає політичне майбутнє Трампа - політики ніколи не стоять на місці, а він саме це і робить. Щойно він покине Білий дім, його чекає зіткнення з жорстокою реальністю. Він користується лише вузьким набором політичних інструментів. Якщо справи йдуть добре, він інстинктивно перебільшує ситуацію. Якщо ж все погано, він применшує ситуацію. З політичної точки зору, пандемія коронавірусу вимагала змін у його манері перекладати вину на когось іншого. Але якби він дійсно це зробив, то отримав би чималі дивіденди.
Трамп не змінюється, тому що не бачить потреби і не уявляє, як це зробити. Це саме та комбінація поганих суджень й бідної уяви, яка розбиває будь-який оптимізм щодо його здатності повернути собі владу в нових умовах, які чекають його після виселення з Білого дому.
Час спливає. Амбітним республіканцям, які прагнуть повернути контроль над партією й стати президентами, не доведеться виступати й перемагати Трампа, як в 2016 році. За допомогою невеликих зусиль вони можуть створити власні лідерські образи, які перевершать і зроблять неактуальним 74-річного Трампа. Він стане артефактом минулої ери.
