Американський президент пішов на внутрішньополітичний ризик, відмовившись від санкцій проти російського газопроводу, але цей крок не буде безкоштовним.
Президент США Джо Байден піде на великий ризик, якщо попрощається з пакетом санкцій, які Конгрес схвалив проти газопроводу "Північний потік-2", а отже і проти Росії. Але сигнал з Білого дому чіткий: відносини з Німеччиною значно важливіші, ніж "труба".
Наразі ще не вирішено, чи "Північний потік-2" буде добудований і чи взагалі наповнений газом. Санкції все ще працюють проти російських кораблів, хоч їхнім власникам на це начхати. Але справа не так в газі, як в символі. Впродовж останніх років газопровід здобув власне політичне життя, яке не може бути виправдане фактами чи послідовною логікою санкцій, пише
Süddeutsche Zeitung.
[size="5"]
Санкції нелогічні[/size]
Перетворення "Північного потоку-2" у випробування для трансатлантичних відносин було помилкою з трьох причин.
"По-перше, безпека України і її економічний розвиток не залежить від "Північного потоку-2". Її енергетичне забезпечення можна гарантувати й через Західну Європу. Економічна допомога завжди надходить від ЄС. А у військовому полі США роблять великий внесок у стримування, передаючи озброєння", - йдеться в статті.
По-друге, санкціям проти "Північного потоку-2" бракує політичної й юридичної логіки, яким санкційний режим насправді підпорядковується. Секторальні покарання проти газової промисловості Росії повинні однаково стосуватися всіх газопроводів, а не лише один проект. І по-третє, США вчиняють дуже негідно, коли карають європейську енергетичну політику, але при цьому купують такі ж об'єми нафти у Росії.
"Покарання Володимира Путіна більш ніж справедливе. Але така політика повинна бути послідовною й збудованою в гармонії з союзниками. Якщо санкції провокують конфлікти у своєму ж таборі, вони зазнають невдачі", - йдеться в статті.
[size="5"]
Союз з Європою в центрі політики США[/size]
Süddeutsche Zeitung пише, що Байден тепер хоче вийти з цього глухого кута. Але на його шляху стоїть Конгрес. Рішення відмовитись від санкцій проти оператора "Північного потоку-2" викликало роздратування. Байден вступив в конфлікт з конгресменами й істеблішментом у сфері національної безпеки, який йому точно не потрібен. Але час для пошуків гармонії у зовнішній політиці теж скінчився. У Байдена лишилося лише два роки, щоб змінити курс американської політики за кордоном.
Зміна курсу переслідує лише одну мету: здолати Китай у боротьбі за політичне лідерство у світі. Все інше другорядне. Байден і ЄС вже провели дві зустрічі. Спочатку ЄС вирішив не підвищувати митні тарифи для США. Далі будуть розмови про їх скорочення. І ось тепер у Вашингтоні вирішили відкласти в бік санкції проти "Північного потоку-2". Скорочення напруги у трансатлантичних відносинах в центрі американської зовнішньої політики.
Але було б дивно, якби за це не довелося платити. Байлен, цілком можливо, оголосить свою ціну на саміті G7 у найближчі місяці. І Це може бути об'єднання проти Китаю. В порівнянні з цим штормовим фронтом "Північний потік-2" був дрібницею.
