Можливо, це лише збіг обставин, що Росія почала стягувати війська до кордону України якраз в той же час, коли Китай бряцає зброєю навколо Тайваню. Перефразовуючи поета Альфреда Теннісона, весна - це час, коли фантазії молодих чоловіків розвертаються до війни. І цей крутий максималізм стосується навіть пристарілих головорізів, таких як Володимир Путін і Си Цзиньпін.Росія і Китай рухаються у напрямку утворення тісного альянсу. Поки немає жодних доказів прямого зв'язку між подіями біля кордонів України й Тайваню. Але Путін і Си Цзиньпін, без сумніву, добре знають про дії один одного, які мають ідентичний ефект взаємного підсилення, підвищуючи напругу для нової адміністрації Джо Байдена. Про це пише
The Guardian.
"Те, що зараз відбувається, можна описати як повне втілення кошмарного бачення Джорджа Орвелла, описаного в його романі-антиутопії "1984". В ньому світ поділений географічно, політично і військово на три ворогуючі супердержави: Океанію (Північна Америка і Британія), Євразію (Росія і Європа) й Істазію (Китай)", - йдеться в статті.
Публікація книги Орвелла в 1949 році співпала з утворенням НАТО на чолі зі США, а також підйомом СРСР Йосипа Сталіна як ядерної сили. В той же час відбулося і проголошення утворення Китайської Народної Республіки Мао Цзедуна. Але це були ще ранні дні.
Передбачення Орвелла про початок нескінченної тристоронньої глобальної конфронтації було передчасним. Китаю ще був потрібен час на розвиток. СРСР, зрештою, розвалився. А США, проголосивши однополярний рух, стали переможцями. Але сьогодні, за деякими ознаками, нарешті зароджується орвеллівський тристоронній світ. 2021 - це новий 1984.
Якщо Китай і Росія об'єднаються проти США і їхніх союзників, це прямий шлях до світу, де жодна суперсила не має права домінувати над іншими двома. В 1972 році президент Річард Ніксон хотів, щоб Китай допоміг Америці проти СРСР. Можливо колись США і Росія об’єднають сили проти Пекіну. Як співає Міт Лоуф, два із трьох - це вже не погано.
"Адвокати багатополярного світу скажуть, що це дуже спрощене бачення, а реальний стратегічний баланс більш витончений і складний. Але скажіть це людям на Донбасі в Україні й в окупованому Криму, які зіштовхнулися з абсолютно невитонченим стягуванням військ Росії біля "лінії розмежування"", - пише видання.
Консенсус між аналітиками каже, що Путін не готує вторгнення. То які в нього плани? Апологети вважають, що його спровокувала Україна. Мовляв, проблема в тому, що український уряд проголосив одним зі своїх головних завдань повернення Криму, окупованого Росією з 2014 році. А також провокацією нібито стало відновлення розмов про потенційний вступ України в НАТО.
Більш банальне пояснення говорить, що Москва тисне на Київ, тому що так званий Мінський процес зайшов у глухий кут. Путін насолоджувався великим, хоч і тимчасовим, підвищенням рейтингу після анексії Криму. Минулого місяця він влаштував пишний телевізійний саміт, щоб відзначити сьому річницю подій в Криму і повернути собі втрачену популярність. Здається, задум провалився. Росіяни зосереджені на пандемії коронавірусу (і на некомпетентній реакції влади на неї), на обвалі їхніх доходів, погіршенні соціально-економічних прогнозів. Більше ніж будь-коли проект Путіна з відновлення радянської імперії здається непривабливим, особливо для молоді.
Вдома його також критикують прихильники засудженого опозиційного активіста Олексія Навального. Крім того напругу піднімають звинувачення в корупції. Лише 32% росіян довіряють своєму президенту, про що свідчать дані опитування "Левада Центру". Зважаючи на все це, стягування військ до кордонів України має вигляд продуманої спроби відвернення уваги заради внутрішніх політичних потреб.
Водночас, Путін може умисне випробовувати рішучість США і Європи. Він не забув, як Джордж Буш-молодший пообіцяв безсмертну підтримку новому демократичному уряду в Грузії у 2005-му, а потім "зник з поля зору", коли почалася війна з Росією в 2008-му. Аналітик Тед Гален Карпентер минулого тижня зауважив, що Білий дім Байдена теж підтвердив "непохитну підтримку США суверенітету й територіальної цілісності України на тлі російської агресії на Донбасі й в Криму". В кращому випадку це має вигляд як вибрик долі, а в гіршому - як жорстокий обман.
"Паралелі між надмірним заохочуванням України і теревенями Буша про Грузію моторошні й тривожні", - писав Карпентер.
США і НАТО не будуть воювати з Росією за схід України більше, ніж вони "воювали" за Південну Осетію. А якщо вони все ж підуть на цю війну, тоді це початок Третьої світової. І ось в цьому й полягає найбільша глобальна небезпека: у розмитій різниці між словами й діями у дедалі більш інтенсивній тристоронній боротьбі між супердержавами. Чи викриє Путін блеф американського президента, який роздратував його словами про "вбивцю" й численними нерозв'язаними суперечками? З іншого боку світу, чи зробить це Си Цзиньпін?
Похмурий лідер Китаю схожий на того, хто схильний до роздумів. Він має справу з багатьма неприємностями через Захід. Серед них звинуваченнями в організації геноциду в Синьцзян-Уйгурському автономному районі, в жорстокості до Гонконгу, а також в агресії в морях навколо Китаю. Чим керується китайський лідер, коли його війська беруть в облогу Тайвань?
Одна з відповідей в тому, що Си Цзиньпін теж сподівається відвернути увагу від проблем вдома. Можливо він зіштовхнувся з невидимим протистоянням всередині китайської Компартії. Більш вірогідно, що він хоче відзначити в червні 100 років застування Компартії, завоювавши те, що лишилося від націоналістів Чана Кайші. Взяття Тайваню під контроль закріпить спадщину Си Цзиньпіна.
Тісні особисті, стратегічні й військові зв'язки з путінською Росією означає, що опору з цього кутка не буде. Навпаки, прозвучать аплодисменти. Тайванці готові битися, але вони не зможуть перемогти самотужки. Лише американці стоять на шляху Пекіна. Чи Си Цзиньпін просто тролить Вашингтон? А може він справді готовий кинути йому виклик і піти в наступ проти Тайваню?
"Орвеллівським кошмаром для Байдена і Заходу стало б одночасне російське вторгнення в Україну і китайська атака проти Тайваню. Вибір Океанії: війна на два фронти чи приниження з усіх боків. Ласкаво просимо у світ Вінстона (ім'я головного героя роману 1984, - ред.)", - йдеться в статті.
