[xvalue_foto1]Атлас Пернкопфа вважають найкращим прикладом анатомічного малюнка, але для роботи над ним використовували людей, по-звірячому вбитих нацистами.Коли під час операції нейрохірургу Сьюзан Маккіннон знадобилась допомога, вона зазирнула в атлас з анатомі ї людини, написаний в середині XX століття.
Завдяки складним і дуже детальним зображенням шарів людського тіла лікар Маккіннон з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі змогла завершити операцію.
Її настільною книгою хірурга є на перший погляд цілком безневинна «Топографічна анатомія людини» Едуарда Пернкопфа.
Книгу вважають найкращим прикладом анатомічного малюнка в світі, оскільки вона містить таку кількість деталей, яку не зустрінеш в жодній подібній праці.
Ця книга — не для слабкодухих.
Шкіра, м’язи, сухожилля, нерви, внутрішні органи, кістки зображені настільки яскраво, у таких графічних деталях й кольорах, що виглядають реалістичними.
«Атлас Пернкопфа», як часто називають цю книгу, більше не друкується, а старі видання — кілька томів — можна продати за тисячі фунтів в інтернеті.
Однак, попри високу ціну, вона — не з тих книжок, які займають почесне місце в бібліотеці, які власники радо демонструють гостям.
Причина проста — «матеріалом» для роботи над нею стали сотні людей, по-звірячому вбиті нацистами.
Критики кажуть, що книга затьмарена її темним минулим, а наукова спільнота постійно дискутує про порушення норм наукової етики.
Лікар Маккіннон розповідає, що походження атласу примушує її почуватися ніяково, хоча сама книга — невід'ємна частина її роботи.
Рабин Джозеф Полак — колишній в’язень Голокосту і професор медичного права — вважає, що ця книга є «моральною загадкою», тому що «вийшла із справжнього зла, але може бути використана для служіння добру».
Над анатомічним атласом відомий нацист Пернкопф працював понад 20 років. А своєю блискучою академічною кар'єрою в Австрії він завдячує підтримці партії Адольфа Гітлера.
Його колеги описували його як «затятого» націонал-соціаліста, котрий з 1938 року носив нацистську форму.
Зайнявши посаду декана медичного факультету Віденського університету, Едуард Пернкопф звільнив всіх євреїв, серед яких були лауреати Нобелівської премії.
У 1939 році вийшло нове розпорядження Третього рейху — тіла всіх страчених в концтаборах мали бути негайно доправлені до найближчого анатомічного відділу для наукових досліджень і навчання.
Австрійський анатом працював по 18 годин на день: розтинав трупи, а команда художників у найдрібніших деталях замальовувала те, що бачила, створюючи ілюстрації до його книги. Іноді зали анатомічного театру були настільки переповнені, що страти доводилося відкладати.
За словами доктора Сабіни Хільдебрандт з Гарвардської медичної школи, щонайменше половина з 800 зображень в атласі - частини тіла, що належали політичним в’язням.
[xvalue_foto1]
Професор Пернкопф з художниками-ілюстраторами, які працювали над оформленням його атласуПерше видання 1937 року містило підписи ілюстраторів Еріха Леп'є та Карла Ендтрессера зі свастикою і так званою «блискавкою» загонів СС.
Навіть з двотомного англомовного примірника 1964 року не прибрали оригінальні підписи із нацистською символікою. І лише у наступних виданнях її заретушували.
[xvalue_foto1]
Підпис Еріха Леп'є зі свастикою в центріТисячі примірників атласу були перекладені багатьма мовами і продані по всьому світу. Вступ до книги розповідає про «неймовірно достовірні зображення найвищого художнього рівня … «, уникаючи згадок про їхнє криваве минуле.
Лише у 90-х роках студенти та вчені почали розпитувати: хто були ті люди, зображені в атласі.
Книгу припинили друкувати лише у 1994 році.
Королівський коледж хірургів стверджує, що у Великій Британії атлас не використовують, єдиний виняток — бібліотеки, де він зберігається в історичних цілях.
Однак, недавнє дослідження, проведене серед нейрохірургів, показало, що 59% лікарів знають про атлас Пернкопфа і 13% використовують його.
На запитання, чи стало морально складніше користуватися книгою, після того, як вони дізналися про її історію, 69% відповіли негативно, 15% - ствердно, 17% не змогли відповісти.
Лікар Маккіннон каже, що атлас має дуже високий рівень, і будь-яка інша книга навіть не наближається до нього, — настільки детально і точно там описана анатомічна будова людини.
«Він допомагає мені знайти конкретний нерв під час операцій. Через наше тіло проходить величезна їх кількість і самостійно знайти необхідний буває дуже проблематично».
Лікар запевняє, що всі причетні до операції знають про темне походження книги.
«Коли я дізналась про страшне минуле цього атласу, почала зберігати його у своїй особистій шафці в операційній», — каже вона.
Минулого року рабин Полак і медичний історик і психіатр Майкл Гродін підготували наукову доповідь про те, наскільки етично використовувати атлас в Ізраїлі.
Виявилося, що уряд країни не проти книги Пенкропфа, якщо вона служитиме порятунку людських життів. А також за умови, що її походження й історія будуть оприлюднені, щоб вшанувати пам’ять тих, кого по-звірячому закатували заради її написання.
«Візьміть, наприклад, лікаря Маккіннон — вона не змогла знайти нерв, а вона найкраща в своїй сфері», — пояснив рабин Полак ВВС. — Їй довелося переступити через себе і все-таки звернутися до атласу Пенкропфа. Його ілюстрації допомогли знайти нерв за лічені хвилини".
Після капітуляції Німеччини Едварда Пенкропфа звільнили з університету і заарештували. Три роки він перебував у таборі для німецьких військовополонених — і не отримав жодного звинувачення у скоєнні злочину.
Після звільнення вчений повернувся до університету, щоб підготувати до випуску третій том атласу. Книга побачила світ 1952 року. Сам Пенкропф помер 1955-го, незадовго до виходу четвертого тому.
За словами викладача анатомії Сабіни Хільдебрандт, навіть 60 років по тому атлас залишається одним з найкращих джерел візуальної інформації для анатомічної і хірургічної роботи.
«Деякі лікарі звертаються до нього кожного разу, коли є сумніви. В хірургії периферійної нервової системи його взагалі вважають унікальним і незамінним джерелом інформації», — говорить вона.
«Хоча я особисто не показую своїм студентам його ілюстрації, якщо не маю часу розповісти сумну історію походження книги», — додає Сабіна.
Біоетик з Брістольського університету Джонатан Айвз погоджується, що атлас «вражає деталями», але зіпсований «жахливим минулим».
«Користування такими плодами, як атлас Пенкропфа, робить нас певною мірою співучасниками трагедій, що з ним пов’язані, — говорить він. — Однак, якщо книгу взагалі прибрати з наукового життя, є ризик, що ми її втратимо, а з нею і нагадування про сумні сторінки минулого».
А от для нейрохірурга Сьюзан Маккіннон атлас залишається життєво важливим інструментом — навіть попри минуле, яке ніколи не забудуть.
«Як хірург-гуманіст я вважаю цілком нормальним вжити будь-який освітній ресурс, який, на мою думку, допоможе мені отримати максимальний результат, — каже вона, — і саме цього чекає від мене мій пацієнт. Втрата атласу відкине хірургію периферійної нервової системи далеко назад».
[xvalue_foto1]
