Останнім часом все більше отаких от постів прориваєтьсся в мережу. Звісно, що з боліт. На настальгію тиснуть своїм "апомнішь". Доводиться відповідати.
Да помним, помним. Тільки нічого гарного в цьому немає - навпаки. Оце от - наслідки радянських злиднів та необлаштованості життя. З одного боку - карбованця на готель жаль - це ж цілий карбованець, а з іншого де той готель, особливо в селі або райцентрі. Ні, він, може і є, але місць там вічно немає. Бо в СРСР було все державним і держава регламентувала обсолютно все, в тому числі й те, скільки "койко-місць" має бути в готелях того або іншого населеного пункту. Це вам не "капіталістичне пекло", де готелі, мотелі, хостели на кожному кроці й люто конкурують за клієнтів.
Пересування в СРСР теж було обмежене. Припустімо, що навіть є в райцентрі кілька мість в готелі, і навіть пощастило їх забронювати (це взагалі фантастика - треба було мати знайому адміністраторку) - чим до того райцентру дістатися об 11 годині вечора після того, як відгуділо і відтанцювало весілля? Рейсові автобуси вже не ходять, маршруток тоді не знали, а таксі... Таксі в радянській глибінці це щось екзотичніше за летючу тарілку.
Але знову ж таки припустимо, що якимсь неймовірним чином ви замовили таксі. За 20 кілометрів дороги від села до райцентру таксист візьме 2 "лічильника" і це ще буде "по-божеськи". Інакше взагалі не поїде. А це для радянської людини чималі гроші - в 1977 році кілометр поїздки коштував 20 копійок плюс 20 копійок посадка. Приватних таксистів, нагадаю, в СРСР тоді було стільки ж, як нобелівських лауреатів з математики.
А наранок щоб вчасно прибути на другий день весілля, треба було прокидатися ні світ, ні зоря й прилаштовуватися до графіку руху автобусів та електричок, якщо не хочеш знову платити 2-3 "лічильника" за таксі.
Тому доводилося ось так покотом, на підлозі - боки й шия наранок боліли так, наче тебе лупцювали армійськими табуретками. Та ще й не виспаний, бо цілу ніч хтось у темряві лізе через тебе до вбиральні або водички попитити. А потім назад. А хтось хропе та пускає гази, а хтось постійно ворочається, бо боки й шия...
Так що помним, звісно...
