РФ єдина в світі країна, де владу повністю опанували спецслужби. Прихід до влади ЧК-КГБ-ФСБ позначився на всіх царинах державного і суспільного життя в останній імперії, і був не випадковим.
Вибудовування тіньової владної вертикалі
Одним з перших реальну силу чекізму оцінив Абдурахман Авторханов, який добре уявляв сутність комуністичного режиму. Замолоду він стрімко робив кар’єру партійного функціонера, яку перервав арешт і ув’язнення «ворога народу».
У часи Другої світової війни Авторханов залишив СССР, оселився в Німеччині, все подальше життя присвятив дослідженню комуністичного режиму СССР.
У книзі, що побачила світ у 1950 році «Staline au pouvoir» (у російському перекладі – «Покорение партии»), Авторханов стверджував, що партійні та державні структури в СССР підпорядковані «універсальному чекізму», яким просякло все і вся.
У книзі «Технология власти» (Франкфурт-на-Майне: Посев, 1983), Авторханов розвиває тему, доводячи, що панування чекізму не випадкове, адже ще Ленін стверджував, що без ЧК комуністична диктатура не здатна існувати (Ленин, 3-е изд., т. XXVII, с. 140). Викриття Хрущовим культу особи Сталіна ситуацію докорінно не змінило, тільки похитнуло всемогутність таємної поліції.
Утім, ЧК-КГБ повністю відновив свої позиції з приходом до влади Андропова, який тривалий час очолював КГБ, і використав можливості організації для здобуття найвищої влади в СССР.
До подібних висновків прийшло багато інших незалежних дослідників. Згадаємо лише найвідоміших: журналіста Джона Баррона, генерал-майор КГБ Олега Калугіна, журналістку Євгенію Альбац, письменника і дисидента Сергія Григор'янца.
Після перемоги на виборах президента РФ чекіста В. Путіна найвищі владні посади почали обіймати офіцери КГБ-ФСБ. Політик Костянтин Боровой одним з перших, у 2000 році, заявив, що КГБ прийшло до влади.
Згодом, його висновок підтвердили журналісти Євгенія Альбац, Анатолій Єрмолін, Ольга Криштановська, які оприлюднили у виданні «Новое время» конкретні данні про чисельність чекістів у вищих органах влади РФ.
Колишній радник Путіна, Андрій Ілларіонов, визнав, що всю повноту державної влади в РФ отримали представники «корпорації співпрацівників спецслужб», а колишній працівник КГБ-ФСБ Литвиненко, в книгах «ФСБ взрывает Россию» и «Лубянская преступная группировка» доводив факти співпраці чекістської клептократії з лідерами кримінального світу РФ.
Чекістський менталітет
Можливо комусь видається, що працівники спецслужб, такі самі державні службовці, як і всі інші. Тому немає нічого лихого в тому, щоб вони обійняли владу в державі. Навіть навпаки, чекісти з «гарячими серцями та холодними головами» здатні навести лад у країні, подолати безлад та злочинність.
Ті хто так думає, не враховують найважливіше – існують такі види професійної діяльності, якими можуть займатися лише люди певного психічного складу. Більше того, подібна професійна діяльність посилює певні властивості людської психіки.
Робота в ЧК-КГБ-ФСБ саме з таких. Пригадаємо, що ЧК більшовики створили, щоб за будь-яку ціну утримати захоплену силовим шляхом владу. Комуністичний режим не мав жодної легітимності, і тримався виключно на насильстві та шаленій пропаганді. Тому ЧК-КГБ зосередило зусилля насамперед всередині країни.
Більшовицькі узурпатори у боротьбі з політичними опонентами керувалися принципами «революційної доцільності», тобто не зважали навіть на своїй ж закони, коли вважали слушним ужити заходів, які посилювали їхній вплив і владу. Чекісти послуговуються подібними принципами.
Спецслужби всіх країн час від часу порушують закони – така специфіка роботи. Але в країнах вільного світу їх намагаються контролювати, і не дають виходити за певні межі. Інша ситуація з ЧК-КГБ – вони нехтували законами, якщо це посилювало владу комуністичної партії та сприяло поширенню ідей світової революції.
Такий принцип дуже швидко сформував правовий нігілізм, як суттєву складову чекістської корпоративної культури. Чи варто дивуватися, що захопивши владу, чекісти нехтують законами, або, в кращому разі, постійно змінюють їх відповідно до потреб моменту. Пригадайте хоча б «закони» про анексію Криму, чи «обнуление» Путіна.
Правовий нігілізм породжує специфічний погляд на людську природу. Для збереження більшовицької диктатури чекісти широко використовували терор в усіх царинах державного і суспільного життя. В часи Леніна-Сталіна комуністичний терор становив одну з головних складових державної політики. Після смерті Сталіна розміри державного терору суттєво зменшилися, але не зникли зовсім, та існували аж до останніх днів СССР.
Чекістський терор базувався не тільки на грубому насильстві. Існувала відпрацьована система залякування, шантажу, психологічного тиску. Підданих СССР заохочували доносити один на одного, співпрацювати з ЧК-КГБ.
Накопичений компромат, мерзенні людські вчинки викликанні страхом, та інші наслідки впливу на людей чекістських методів «слідства», створювали у чекістів враження, що порядних людей не існує, що будь-кого можна «розколоти» якщо не залякуванням, то підкупом. Звідси зневажливе ставлення чекістів до чужого людського життя, нехтування правами людини та іншими цінностями «абстрактного гуманізму».
В той же час, закритість і непрозорість комуністичної спецслужби, створювало у чекістів відчуття вищості, приналежності до впливової корпорації. Чи варто дивуватися, що путінський режим демонструє саме ці риси – закритість і непрозорість.
Ще з ленінських часів, чекістів привчали ретельно виконувати завдання партії і начальства, без зайвих питань та сумнівів. Ті хто виходив за межі завдань спецоперацій, намагався обмірковувати події у більш широкому контексті наражався на небезпеку самому перетворитися на «ворога народу».
Система плекала у чекістів потребу мислити в межах отриманого завдання, не заглиблюючись у високі матерії причин вищого порядку. Це також стало складовою корпоративної культури. Путінська верхівка демонструє яскраві взірці мислення «спецопераціями». Пригадайте анексію Криму, ліквідацію хімічною зброєю «зрадників», підміна аналізів сечі на Олімпійських іграх, втручання у вибори в інших країнах…
Обмежений світогляд створює досить спрощену картину світу, який поділяється на «своїх» та «чужих». Чекісти вважають, що людьми керують примітивні інстинкти та бажання (див. вище), тому чогось доброго від «чужих» очікувати не варто.
Психологи довели, що кожній людині, в тій чи іншій мірі, властива проекція – приписування іншим своїх думок, прагнень, рис характеру. В силу проекції, чекісти вважають, що інші люди, принаймні пов’язані з політикою, також мислять спецопераціями. Звідси їх уявлення про підступних ворогів (Захід, ілюмінати, НАТО, бандерівці) які намагаються поневолити Росію, вивідати у мальчиша-кибальчиша велику таємницю.
Ось чому підконтрольні чекістам ЗМІ з невимовним пієтетом розповідають про лиховісні змови проти РФ, які творяться за лаштунками світової політики, про підступну діяльність зловорожої агентури (капіталістів, ЦРУ, масонів, бандерівців, рептилоїдів).
Єдиний порятунок від усіх конспірологічних сил – міцна вертикаль влади, сумлінне виконання наказів начальника, тотальний контроль над ситуацією.
ЧК-ФСБ постійно проводила жорстку селекцію чекістських лав. Хто мав якісь сумніви, чи ще чомусь не вписувався в корпорацію – той швидко залишав корпорацію. У часи Леніна-Сталіна з кулею в потилиці, пізніше – просто вилітав зі служби.
Використання спецслужби в боротьбі за владу, зробило головною метою корпорації ідею захоплення влади ЧК-КГБ. Наслідки панування в РФ осіб з подібним менталітетом уже показала свою результативність: усі економічні реформи в країні звелися до перехоплення контролю над основними грошовими потоками , влада держави зосередилася на протистоянні з сусідніми країнами, проти країни введені економічні санкції, наближається зовнішня політична ізоляція.
Свого часу універсальний чекізм довів московський більшовизм до занепаду та руйнації – зникли комуністична диктатура та червона імперія СССР. Схожі дії завжди призводять до схожих наслідків. Тому путінський чекізм приведе РФ до всеосяжної кризи, подібну до тієї, що спіткала СССР в останні дні його існування.
