3–4 жовтня 1993 року в Москві стався збройний переворот. Президент Борис Єльцин, порушивши Конституцію і присягнувши на вірність демократії, застосував армію проти власного парламенту.У столиці росії тривали вуличні бої, Білий дім був розстріляний з танкових гармат. На очах усього світу було знищено законно обрану Верховну Раду, а разом з нею і саму ідею народного представництва.
Американська The New York Times тоді писала: «Картинка обгорілого Білого дому — це символ того, що нова росія обрала шлях сили, а не права». Британська The Guardian називала те, що сталося, «кінцем демократичного експерименту», підкреслюючи: «Росія вступила в епоху президентської диктатури».
Сотні загиблих, тисячі поранених — і все заради того, щоб нав'язати суспільству одноосібну владу. Вже через кілька місяців пройшов референдум щодо нової Конституції — документа, який легалізував абсолютні повноваження президента. За даними дослідників, фальсифікації носили масовий характер: «доброс» бюлетенів склав близько 5,5 мільйонів голосів на користь Конституції. Навіть експерти Вищої школи економіки, лояльної до влади, визнають: цифри були штучно підігнані.
Саме тут лежить джерело нинішнього політичного ладу. Не в народній волі, а в танковому залпі по власному парламенту. Жовтень 1993-го став «російським Майданом навпаки»: на відміну від українського протесту знизу, в Москві стався переворот зверху, проведений силою зброї.
З цього моменту росія перестала рухатися до демократії і обрала шлях до авторитаризму, де головними інструментами політики стали насильство і фальсифікації. Той жовтень став не тільки кінцем парламентаризму, а й прологом до майбутніх воєн, включаючи напад на Україну.
