Читав недавно трохи про зародження комуністичного руху в Україні і з подивом виявив, що на початку появи палких прихильників комуністичної ідеї було безліч молодих і талановитих культурних діячів, які воліли створити комуністичну Україну, але незалежну від Росії. Повністю. Не союзну республіку, а окрему незалежну країну. Навіть українські комуністи розуміли, що Україна на той час цілком сформована і окрема держава і воювали з Петлюрою і Винниченком за форму правління і контроль, а не за приєднання до росії. Практично їх усіх репресували у 30-х і назвали «буржуазними націоналістами». Декотрих навіть після смерті засуджували до розстрілу, так ненавиділи, уявіть.
Натомість, російські комуністи хотіли бачити Україну в складі росії, не як союзну республіку, а буквально як область російської федерації. І лише їх неуспіхи у війнах 1919-20-х років не дозволили цьому відбутись. Таким чином і Петлюра, і Денікін і навіть частково Махно сприяли тому, що Україна увійшла в СССР таки як окрема республіка, а не частина росії. І цим полегшила їй вихід з цього СССР через 70 років. Бо, приміром, Чечні так не повезло і вони щоб вийти з СССР мусіли спочатку вийти зі складу РСФР. І їм це не вдалось.
Саме тому не варто вважати визвольні змагання початку минулого сторіччя чи його середини під час війни невдалими. Кожен епізод, кожен рух, кожна течія і навіть окремі люди докладали своїх зусиль для появи на мапі прекрасної держави Україна. Цей процес мав різні повороти і активності, як річка. То майже пересихав у найбільш складні моменти, тримаючись лише на грунтових водах, то тік бурхливим потоком.
Процес появи української держави справді нагадує принцип утворення річки - з окремих джерел 18-го сторіччя, що били з української землі, повної древніх вод, стікались струмочки у великий потік. До нього постійно приєднувались бокові річечки і маса українського історичного водного потоку наростала. Навіть встановлені комуністами на десятки років греблі, щоб стишити українські потоки - нічого не вирішили і в результаті річка прорвалась на волю, текти так, як їй заманеться.
То ж чергова спроба спіймати українську річку у якусь свою гідроелектростанцію і черпати з неї енергію - наївна і безглузда. Потічок давно переріс у широчезну річку, до середини якої, як відомо, не кожна птаха долетить.
І має зараз достатньо сили в собі, щоб рвати будь-яку греблю.
