Брацлав, Володимир, Галич, Житомир, Кам'янець-Подільський, Київ, Луцьк, Львів, Мукачево, Ніжин, Острог, Перемишль, Полтава, Рівне, Теребовля, Холм, Чернігів, Ярослав.
Що поєднує ці та ще понад 220 українських міст? Правильно - магдебурзьке право. Отримали вони його у різні часи, від ХІІІ до ХVІІІ століть.
Це найпоширеніша у Європі правова система, яка встановлювала порядок обрання та функціонування органів самоврядування, регулювало поточну діяльність міських громад від торгівлі і успадкування власності до кримінального судочинства.
Вищім органом самоврядування була Рада – адміністративний орган і суд у цивільних справах, членами якого були "радники".
Її роботою керував бурмістр, який обирався раз на три місяці з числа "радників".
Судочинство у кримінальних справах проходило у "лаві", членами якої були виборні засідателі - "лавники". Керував ними обраний вийт з числа шляхтичів.
А в той час у Москві...
А в той час, як українські міста жили за магдебурзьким правом, Москви ще не існувало. А потім Москва була невеличкою дерев`яною фортечкою, куди місцеві князьки звозили для монгольських баскаків данину. Ті ж таки баскаки на свій розсуд ладнали суперечки між князьками та розглядали скарги інших місцевих підданих Великої орди.
А потім Москва на привласненні частини данини та плазуванні перед ханами посилилася й стала центром царства. У містах якого жодного самоврядування не було. Перший писаний кодекс законів у Московському царстві з`явився лише 1497 року. До цього користувалися архаїчною "Руською правдою", укладеною ще Ярославом Мудрим починаючи з 1016 року.
У той час, коли в українських містах працювало самоврядування, у містах Московії сиділи намісники, які навіть зарплати не мали - там була система "кормлінь". Тобто кожен царський намісник, волостель або тіун (ага, як у Х-му столітті) драв з місцевого населення "корм" для себе і своєї челяді.
Скільки хотів і з кого хотів. А місцевий люд перед ними навколішках повзав та лупив чолом об підлогу. Так прошенія та скарги на Московії й називали - "чолобитні".
Ось такий він - "адіннарод".
