У Луганському обкомі КПРС трудилися десятки чиновників на добрячих зарплатах. Спецпайки, спецобслуговування, спецсанаторії, службові автомобілі з водіями та симпатичненькі секретарки.
У самому центрі Луганська для них побудували кілька елітних чотириповерхових будинків з квартирами поліпшеного планування. У місті цей затишний квартальчик називали "дворянське гніздо". Скільки на те "гніздо" коштів пішло, сказати важко, але лік на мільйони рублів іде.
А ще був Луганський міськком партії. А в області 22 райкоми. А ще було 14 міст обласного підпорядкування – там власні міськкоми. З відповідними штатами відповідальних та технічних працівників. Зі своїми "дворянськими гніздами".
В СРСР було 167 автономних республік, округів, країв та областей. Усе це обкоми, крайкоми тощо. Районних комітетів партії в СРСР було 3255.
Скільки працівників було в середньому у обкомі – не скажу, не знайшов інформації. Так само, як за ЦК КПУ. А от щодо штату ЦК КПРС такі відомості існують. Станом на 1989 рік там трудилися, не покладаючи мозолястих рук, 1940 відповідальних та 1275 технічних працівників.
Плюс сотні редакцій партійних газет і журналів з відповідним устаткуванням, вмеблюванням та автотранспортом. Плюс штат спецсанаторіїв, спецрозподільників та інших спец...
А ще ж був Комсомол. Він теж мав такі самі обкоми, крайкоми, райкоми. З такими само автомашинами "Волга". Тільки колір був не чорний, а білий. І санаторії були дещо скромніші.
Ще були старші піонервожаті у кожній школі. На зарплаті. А шкіл цих більше 100 тисяч. А над цими піонервожатими – старші піонервожаті районів та міст. А ще в кожному районі та місті були будинки піонерів. Там свій штат. І теж на зарплатах. Зі службовими авто.
Усі вони нічого не виробляли. Вони переробляли – якісні й вартісні харчі та напої на гуано. То були типові паразити. Яка держава може собі дозволити утримувати мільйони й мільйони подібних нероб? Тільки зарплатня старших піонервожатих шкіл обходилися державі приблизно у 100 мільйонів рублів на рік.
І не розповідайте, що ото усе існувало на партійні та комсомольські внески і продаж газети "Правда" по 3 копійки за примірник.
Хтось колись бачив Будинок політпросвіти в усій його пишноті мармуру, скла і полірованої деревини? А такий будинок був у кожному обласному центрі плюс столиці союзних республік; плюс автономні республіки, краї та округи; плюс Москва та Ленінград. Десь під дві сотні набирається.
На фото – Будинок політичної просвіти в "глибинці", м. Красноярськ, 1977 рік. Не найбільший і не найрозкішніший з усіх.А хтось бував в обкомі партії або хоча б у райкомі? Там ще затишніше та заможніше, аніж у будинках політпросвіти.
У когось є питання чому згнив і впав СРСР? Це не головна причина – їх багато, але одна з основних.
