4 жовтня 1957 року Радянський Союз запустив перший у світі штучний супутник Землі. Ця подія стала величезним цвяхом, на який комуністична пропаганда вішала свої побрехеньки про "технічну перевагу СРСР". Чому побрехеньки? Розповім.
Наукового значення СП-1 (рос. Спутник простейший первый) практично не мав. При масі 83,6 кг він мав всередині лише 2 передавачі, які видавали сигнал «біп-біп-біп» на двох частотах, щоб кожен радіоаматор міг його прийняти, і вентилятор, який цей передавач охолоджував. Решта 50 кіло корисного навантаження - акумуляторні батареї.
Через 21 день, після того як вони розрядилися, передавачі припинили роботу. А ще через 71 день СП-1 зійшов з орбіти й згорів у щільних шарах атмосфери.
США запустили свій перший супутник менш ніж через три місяці. Вони б і раніше впоралися, але завадило суперництво між армією і флотом. Армійський «Експлорер» вирішено було запускати після «флотського» супутника «Авангард». На жаль, ракета-носій останнього зазнала аварії і лише після цього Вернер фон Браун отримав дозвіл на підготовку до запуску «Експлорера».
На відміну від радянського СП-1 «Експлорер» був у десять(!) разів легший. На відміну від радянського супутника маса ртутних батарей на ньому була лише 40% від загальної. Це дозволило набити його серйозною апаратурою - крім радіопередавача «Експлорер» мав лічильник Гейгера, датчик метеорних часток тощо.
«Експлорер» завдяки надсучасним технологіям пропрацював до 23 травня 1958 року, тобто 111 діб, а на орбіті залишався 12 років. Він допоміг зробити важливі наукові відкриття, зокрема радіаційних поясів навколо Землі і в дослідженні «сонячного вітру».
Другий американський супутник «Авангард-1» було запущено 17 березня 1958 менше ніж через 6 місяців після СП-1. Він також зробив кілька корисних відкриттів. А головне, у порівнянні з радянським супутником програма «Авангарду» була фантастично досконалою.
Ракетоносій побудовано спеціально для виведення супутника на орбіту на відміну від радянського носія - міжконтинентальної балістичної ракети 8К71, старого дітища німецького генія Греттрупа (яке потім переписали на Королева). Ви знаєте, хто такий Греттруп? А дарма...
Носій «Авангард» мав стартову масу 10 тонн, а 8К71 - більш ніж 256. Супутник «Авангард-1» у порівнянні з СП-1 був зовсім крихітним - лише 16,5 сантиметрів у діаметрі і 1474 грами вагою. Він досі кружляє навколо Землі і ще літатиме, за розрахунками фахівців - кілька сотень або навіть і тисяч років.
Це – перший наносупутник і найстаріше на сьогодні штучне тіло на орбіті. Незважаючи на те, що через його малі розміри з подачі радянського Агітпропу продажні писаки зневажливо охрестили «грейпфрутом», він допоміг зробити кілька важливих наукових відкриттів, зокрема, уточнити форму Землі. То був перший у світі супутник, оснащений сонячними батареями.
Оглянемо ще раз все написане і запитаємо: а де ж радянське лідерство у «космічній гонці», про яке твердила кремлівська пропаганда? Не завжди видима першість є свідченням більшої прогресивності. Та і не було ніякої гонки. Гнав СРСР. Одностороннє.
Історик Анджеліна Каллахан підкреслювала:
«Це не було космічної гонкою. Сполучені Штати завжди відверто говорили про цілі запусків, проте Радянський Союз не поспішав розкривати свої плани».
Ось в цьому й полягає шахрайство як основу радянської «першості».
