29 березня 1933 року британський журналіст Ґарет Річард Вон Джонс надрукував свій перший репортаж про Голодомор в Українї.
Негайно на нього обвалилася ціла лавина звинувачень у брехні. Представники "демократичної" та дуже "правдивої" західної преси, серед яких були кореспондент агентства "Юнайтед Прес" Юджин Лайонс та лауреат Пулітцерівської премії, керівник бюро газети "Нью-Йорк Таймс" у Москві Волтер Дюранті люто заперечували сам факт голоду.
Жару піддавав лауреат Нобелівської премії з літератури знаменитий Бернард Шоу. У 1931 році він побував в СРСР, обжирався "халявними" смаколиками, за рахунок радянського уряду мешкав у суперрозкішному номері готелю "Метрополь".
Після цього, повернувшись до Британі, Шоу заявив, що Ленін, цей тупий примітивний недоучка і маніяк був "найчистісіньким інтелектуалом", а Сталіна оголосив "справжнім джентльменом".
Тому, прочитавши в газетах репортажі Джонса, цей старий негідник оголосив його брехуном. Бо бачив у Сталіні "вождя усіх часів і народів", а в СРСР - "суспільством майбутнього".
Пізніше західні журналісти, які цькували Ґарета Джонса визнали, що це не він брехав, а - вони. На "прохання" радянської влади. Щоб мати від неї преференції. Зокрема, допуск на політичні процеси, котрі якраз розгорталися в СРСР.
Наказ брехати надійшов від заступника завідувача Відділу преси та інформації Народного комісаріату закордонних справ Костянтина Уманського. От як про це згадував Юджин Лйонс:
"Ми визнали цього чортового Джонса брехуном, хоча й в обтічних фразах, щоб заспокоїти свою совість. Потім, коли з брудною справою було покінчено, хтось послав за горілкою і закускою, Уманський приєднався до святкування, і вечірка тривала до ранку".
Волтер Дюранті брехав ще й на "прохання" американської влади. В США якраз вирувала "Велика депресія", яку прагнув подолати президент Рузвельт. Подолати, за рахунок життя мільйонів українців.
Бо саме у 1933 році тривав процес дипломатичного визнання Сполученими Штатами СРСР з тим, аби дати можливість американським фірмам вже відкрито (до того вони працювали "в тіні") заробляти в Союзі й таким чином долати "Велику депресію".
Загалом в СРСР американці заробили колосальні кошти - у переводі на сучасний долар - 500 мільярдів. Це було б незручно робити, якби світові було відомо про смерть мільйонів українських дітей від штучно організованого комісарами голоду.
Не лише американці заробляли в СРСР. Британці, німці, французи, данці не відставали. Загалом з 1931 по 1941 роки західними компаніями в СРСР було збудовано самих лише промислових об`єктів понад 1500.
Скільки задешево було придбано в СРСР пшениці і залізної руди, лісу і марганцю, цукру і нафти, золота і картин старих майстрів з Третьяківської галереї - сказати важко. Але точно відомо, що саме за рахунок життя українських, казахських, білоруських дітей США та Європа подолала економічну кризу 30-х.
Коли вам розповідатимуть про "західні цінності" - згадуйте цю огидну історію і пам`ятайте: сподіватися на альтруїстичну дружбу з боку будь-якої країни світу - страшна наївність. Відомий американський вислів: "Нічого особистого - лише бізнес". Тому, якщо ми не будемо сильні, нас продадуть не дуже дорого якщо буде вигідно.
Волтер Дюранті помер у віці 73 років у славі та почестях.
Юджин Лайонс - у віці 86 років.
Бернард Шоу дожив до 94 років і досі вважається великим гуманістом ХХ століття.
А Ґарету Річарду Вон Джонсу помстилися радянські спецслужби. Журналіста, який мав мужність говорити правду, було викрадено й убито 12 серпня 1935 року. Наступного дня йому мало би виповнитися 30...
P.S.
"Народ, який не знає, або забув своє минуле, не має майбутнього" (Платон)
Від себе додам: такий народ приречений ходити по колу, причому по граблях.
