Час від часу вони там про якесь "братерство" розповідають. Ну що ж, ловіть. Такого вам досі у школі на розкажуть. "Братерство" по-московськи.
31 травня 1223 року монгольські війська під командуванням полководців Субедея та Джебе перемогли у битві русько-половецькі війська на річці Калка. Зараз не будемо про причини, хід та наслідки тієї битви. Зараз про одну невеличку темку.
У тій битві відповідно до рішення князівського з'їзду в Києві, мала взяти участь і дружина Новгородського (колишнього Переяслав-Заліського) князя Ярослава Всеволодовича та його сина князя Олександра, відомого в історії як Невський. Вони б і взяли. Якби не спізнилася. Адже буває так, що військо чиєсь на битву спізнюється, правда?
Звістка про розгром князів Руси на Калці застала Ярослава Всеволодовича та Олександра Ярославича на гулянці в Чернігові, де вони зробили кількаденну зупинку. Буває ж так, що коні притомилися, правда? Коням теж інколи відпочинок потрібен. Коні ж не винні?
- Ну што ш, співчуваю, - сказав князь Ярослав і повернув додому.
- Ну, што ш, - сказав його син Олександр, майбутній Невський (та знаю я, знаю про його ймовірний вік на той момент) й повернув до своєї отчини.
А потім сталося так, що під час навали монголів вже на саму Русь, навесні 1238 року їм звідкись стало відоме розташування табору Юрія Всеволодовича, князя Володимиро-Суздальського. Адже буває так, що сорока на хвості приносить інформацію, правда?
Як результат, дружину Юрія несподіваним ударом було розгромлено, самого князя убито, а ярлик на княжіння у Володимирі негайно отримав його рідний брат Ярослав Всеволодович, батько Невського. "І чого б це така милість від монголів" - досі сушать собі голови історики. Й досі шукають того, хто зрадив князя Юрія. Ну, не міг же рідний брат це зробити, правда?
А потім стало відомо, що Олександр Невський виявився а кровним(!) побратимом спадкоємця ханського престолу царевича Сартака й офіційним названим сином самого хана.
Служив їм вірою й правдою, випалюючи цілі міста, які насмілювалися чинити бодай якийсь спротив загарбникам.
За свою вірність був щедро винагороджений ханом Берке - отримав порцію отрути, від якої й помер по дорозі з Золотої орди додому.
Такі ось "брати" виросли на Заліссі. Аж плакати від розчулення хочеться.
До слова: потім про Олександра Невського понаписували багато побрехеньок. Буцімто він отримав своє прізвище через перемогу над шведами на Неві. Це нахабна брехня - не було ніякої битви і відповідно перемоги. Буцімто він переміг величезне військо німецьких лицарів на Чудському озері (т.з. "Льодове побоїще") - і тут московські літописці трохи прибрехали: не було ніякого величезного німецького війська, і наіть радянські археологи нічого на тому місці, де нібито було "побоїще" не знайшли.
Зате цей зрадник, звірюка, монгольський холуй і брехун канонізований РПЦ як святий благовірний ЗА ПРАВЕДНЕ ЖИТТЯ...
