[xvalue_foto1]Акція “Вісла” була лише одним з епізодів під час масової депортації українців Польщі у 1944 — 1951 роках. Вона тривала лише кілька місяців і відбувалася 1947 року.Про це розповів голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович під час круглого столу, присвяченого 75-им роковинам початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини.
"Близько 700 тисяч українців були вигнані зі своїх рідних домівок, де жили з діда-прадіда, протягом 1944 — 1951 років. І найбільш активною фазою переселення були 1944-46 роки, коли було переселено близько 600 тисяч. Причому, якщо до кінця 1944-го — початку 1945-го зберігалася бодай якась видимість добровільності, то вже з вересня 1945 року польський комуністичний уряд використовував, в тому числі, війська для того, аби виганяти українське цивільне населення. Відповідно це однозначно було прикладом злочину комуністичного тоталітарного режиму. Я переконаний, що це один з тих злочинів, який має бути засуджений і в Україні, і в Польщі”, - наголосив В’ятрович.
Він зазначив, що в ході переселень були факти, які можна називати воєнними злочинами чи навіть злочинами проти людяності.
“Причому, ті злочини чинили різні структури — як структури польського підпілля, до прикладу Армія Крайова знищила одне з найвідоміших сіл Павлокома в березні 1945 року. Так само воєнні злочини чинили вояки офіційного Войська Польськєго - прикладом можуть бути Завадка Морохівська, Терка", - сказав голова УІНП.
Він підкреслив при цьому, що ці села були знищені разом з усім цивільним населенням, і про ці злочини треба говорити.
“Операція “Вісла” є найвідомішим етапом переселень 1944 — 1951 років. Але не можна зводити всі ці переселення до операції “Вісла”. Плюс треба пояснювати, що це — різні процеси. Якщо ми говоримо про переселення 1944-46 років, то українців виселяли на територію УРСР, спочатку — в західні області України, потім у південні області України. Якщо ми говоримо про акцію “Вісла”, то вона відбувалася вже у 1947 році, і виселення відбувалося на території Польщі — в Північно-Західну Польщу”, - уточнив В’ятрович.
Він зазначив: так, це були ті самі українці, з тих самих земель, і вони так само постраждали, але все-таки - це різні аспекти виселенської політики комуністичного тоталітарного режиму.
“Але їх не треба змішувати, тому що операція “Вісла” - це операція, яка тривала тільки протягом кількох місяців в 1947 році. А ми говоримо про ширший аспект цих депортацій”, - наголосив голова УІНП.
Водночас він додав, що, коли ми говоримо про ці депортації, важливо їх вплітати в ширшу депортаційну політику комуністичного тоталітарного режиму, нагадувати про те, що цей злочинний інструмент комуністи використовували активно і, зокрема, його жертвами ставали цілі народи.
“В тому ж 1944 році, кілька місяців перед підписанням угоди СРСР з комуністичною Польщею, відбулася депортація кримськотатарського народу, ще перед тим — депортація чеченців та інгушів. Тобто, це насправді явища приблизно одного порядку”, - зазначив В’ятрович.
