- Розуміємо, наскільки непростою є дипломатична й переговірна ситуація: зараз будуть запускатися так звані емісари й працюватиме схема «човникової дипломатії». Але ключова історія - це можливі параметри, з якими буде виступати адміністрація новообраного президента Сполучених Штатів Дональда Трампа, який заходить буквально за місяць на посаду. Там дуже різні люди, дуже різні сигнали й меседжі надходять від нової американської адміністрації. Та розуміємо, що вони будуть тиснути - і не лише на росіян, але й на Україну.
- Як я раніше казав, на мій погляд, звісно, Трамп перебуває в ситуації - уже довгі роки - його тісної взаємодії з Росією. Ще з 2004 року, коли він укотре побував у Москві, у мене, і не тільки в мене, а й у багатьох людей, пов'язаних зі спецслужбами, є інформація про те, що Трамп, з урахуванням його егоїстичного характеру та самозакоханості, дуже схильний до завербування.
І на основі цього егоїстичного характеру встановив тісні зв'язки з політичними колами Росії і насамперед, звісно, зі спецслужбами Росії.
Ще в ті роки, вихваляючи його, росіяни, російські спецслужби неодноразово давали йому оцінку - що він заслуговує на великі політичні справи, політичні можливості, аж до посади президента.
Ця інформація в мене була через мої тісні контакти з іншим великим бізнесменом зі США, Джеймсом Гіффіном. Джеймс Гіффін був на зв'язку в ЦРУ й одночасно в казахських спецслужб, особисто в мене на зв'язку був цей товариш. Під час його опитувань, опрацювання, спроб установити його можливих зв'язків зі спецслужбами Росії він у ті роки, на початку 2000-х, говорив про такого бізнесмена, як Дональд Трамп, який перебуває теж у тісному зв'язку з певними колами Російської Федерації. Але через, що Дональд Трамп у ті роки жодного стосунку до Казахстану не мав, окрім таких дрібних зв'язків із бізнесом, то казахські спецслужби, якими я керував, не надто приділяли йому увагу.
Я переконаний, що Дональд Трамп перебуває в тісному контакті нині з політичними колами Росії. Постійно, контактував весь цей період.
Особливо складно йому, звісно, було у зв'язку з розслідуванням спецпрокурора Міллера в США, який практично встановив тісну взаємодію на той час ще кандидата й президента США в першу його каденцію з Російською Федерацією. Фактів про взаємодію Трампа з російськими політичними колами та спецслужбами дуже багато. Найбільш підтверджувальним фактом є те, що ще перед виборами європейські держави, спецслужби європейських держав уже заздалегідь готувалися: у разі вибору Дональда Трампа треба бути готовими до того, що він зробить кроки, більш вигідні Російській Федерації. Ось таке маю переконання.
І майбутній період, звичайно, дуже ускладнений, тому що й команда, яку набирає Трамп, налаштована в протрампівському напрямі. І говорити про те, що ситуація має якусь невизначеність, - я б так не казав, складнощі будуть дуже великі.
Звісно, Трамп не може одним єдиним кроком припинити допомогу Україні озброєнням, фінансами. Однак удавати арбітра він буде до кінця. Допомога, звичайно, буде виділятися, але не в тих масштабах, які необхідні сьогодні Україні, - ось приблизно так я оцінив би.
«Човникова дипломатія», про яку ви говорите, вона, звичайно, потрібна, вона дуже важлива. І те, що Єрмак займається цими контактами за завданням президента Зеленського, - звичайно, вони дуже важливі. І вони повинні певною мірою вплинути на це оточення, на майбутнього помічника з нацбезпеки, на радника з питань України та Росії, який, по суті, уже призначений Трампом. Ці переговори й контакти мають допомогти запобігти фактично відкритій дії Трампа на підтримку російської сторони. Тому загальний посил, звісно, про те, що в перспективі - домовленість між Путіним і Трампом щодо питання розділу сфер впливу. Центральну Азію фактично буде віддано як сферу впливу Російської Федерації, і питання стоїть про Східну Європу, про Україну, - Східну Європу зробити зоною впливу Російської Федерації. Ці дуже негативні плани Росії, яка сподівається знайти підтримку, можливо приховану, Трампа, - це найнебезпечніший варіант, який чекає на світ у перспективі.
- Ви згадали про те, що той чи інший політик чи діяч може бути на зв'язку у спецслужб, і не лише вітчизняних. Розшифруйте, як ця кухня працює. І водночас, говорячи про так званий психологічний портрет того чи іншого лідера, - як аналізують, за якими параметрами і хто складає психологічне досьє: залежності - емоційні, можливо, медикаментозні, які також враховуються в тому, що називається висока політика.
Свого часу Путін намагався тиснути і дезорієнтувати Ангелу Меркель за допомогою свого пса, лабрадора Коні. Ангела Меркель у своїх мемуарах нещодавніх відзначила цей психологічний момент, і в кожного ці моменти можуть бути різні.
- Спецслужби Росії, Казахстану зокрема, ще з часів КДБ систематично складають психологічні портрети політиків, керівників держав і впритул займаються збором найширшого кола інформації про цих людей. Дуже важливо знати про перспективи взаємин між державами, інші дуже важливі питання і здійснення впливу на політиків в інтересах власної держави.
Росія в цьому плані, і зокрема Путін, спецслужби Росії вже використовують ось такі методи, які ви зараз навели про лабрадора. Про Ангелу Меркель відомо було спецслужбам, що вона боїться собак, і тому застосували такий «дворовий» метод. Це вже в характері Путіна, і він систематично використовує такі речі для вчинення тиску. Зокрема, ось цей удар «Орешником» по Південмашу демонструє саме характер такого «пацанського» тиску.
Узагалі у світі останніми роками спосіб брутального психологічного тиску такого низького, бидлячого рівня, можна сказати, має дедалі ширше застосування. Я не хочу говорити щось негативне про президента, припустімо, Аргентини, який застосовує, з урахуванням національних особливостей, власні способи. Не хотів би говорити щось негативне про Бориса Джонсона - теж дивовижний характер, треба сказати.
Ці глибинні політично держави, проти яких виникли великі тенденції в багатьох державах - народи там спрямовані на те, щоб усталену класичну політику зламати, цей напрям має загальну тенденцію, тренд до того, щоб на поверхню виходили простіші, зрозуміліші населенню політики.
І на цьому напрямі, звичайно, Росія чинить великий тиск - використання ТікТоку для того, щоб у Румунії перемагав проросійський кандидат, наприклад. Дуже багато таких моментів.
І всі ці моменти пов'язані з глибинним вивченням політичних лідерів, які можуть працювати в інтересах Російської Федерації. Класичне, звісно, перебування на зв'язку - це пряме вербування. Але щодо великих лідерів, політиків, бізнесменів такі номери, звісно, не проходять. Здійснюється саме психологічне опрацювання, іноді застосовують такі речі, як медикаменти, алкоголь, наркотики - дуже широке коло впливів. Довести людину, наприклад, до хворобливого стану, а потім різко поліпшити її стан якоюсь медичною допомогою, оздоровити за допомогою протилежних ліків. Такі речі широко застосовують сьогодні в Росії. Використання найширших можливостей Інтернету, мереж, різних інформаційних вкидів і дій сьогодні видно неозброєним оком. Тиск цей просто зашкалює.
Сьогодні зупинити це ніякими методами неможливо. А багато середнього рівня держав і авторитарних режимів автоматично беруть ці речі на озброєння. Наш, наприклад, президент Токаєв перебуває під повним контролем Російської Федерації. Усі кажуть, що його Путін тримає на контролі - його тримають на контролі спецслужби. Свого часу пряма була інформація про те, що Микола Патрушев тримав на зв'язку президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва, особливо під час січневих подій у Казахстані, коли там були масові заворушення і протести. Він перебував постійно в кабінеті Токаєва й указував, як слід діяти президенту Казахстану в ситуації, яка складалася в країні. Таких фактів дуже багато, але, на жаль, вони здебільшого не документуються.
- Ви згадували про Центральну Азію. Зрозуміло, що російські апетити полягали б у тому, щоб зміцнювати їхню присутність там, але є ще інтереси Китайської Народної Республіки, і Китай є потужним і доволі агресивним гравцем. У теперішній ситуації, коли приходить Дональд Трамп і антикитайський порядок денний лежав на його столі, що буде, наприклад, з варіантами говорити про серйозні речі з Китаєм? Позиція Пекіна полягала в тому, що вони справді не хотіли піднімати градус російської агресії вище певного рівня. І Путін дуже залежний, з одного боку, від Китаю, але намагається проводити свою незалежну від Пекіна агресивну політику, грає, так би мовити, свою гру. Отже, що собою являє Китай в теперішній ситуації?
- Китай має дуже прагматичну позицію. Китай зацікавлений у тому, щоб цей конфлікт у Східній Європі, в Україні, в якому зав'язані інтереси Сполучених Штатів Америки, Європи, розвивався і, як ви сказали, не перевищував певний рівень напруженості. Головне питання в тому, що Китай як ядерна держава не зацікавлений у застосуванні ядерної зброї. Це єдиний момент, який його, в принципі, непокоїть.
А так з усього видно, що Китай зацікавлений, щоб ця гаряча фаза війни в Україні тривала якомога довше для того, щоб і Сполучені Штати Америки, і Європа витрачали свої ресурси, свою увагу, політичний інтерес саме до цього регіону.
Але Сполучені Штати, як ми всі знаємо, зацікавлені в тому, щоб не дати Китаю захопити саме таку економічну перевагу в усьому світі й чинити тиск там за допомогою різних власних важелів.
І ця ситуація триватиме. Китай не є прямим гравцем того, що відбувається в Східній Європі. Але він дуже зацікавлений, як я сказав, у продовженні цієї гарячої фази й протистояння між Європою і Росією для того, щоб знижувати економічний, військовий і політичний потенціал своїх конкурентів, якими є Західна Європа і Сполучені Штати Америки.
- Нещодавно знову піднялася тема російських олігархів. Кіт Келлог, майбутній американський уповноважений до справ російсько-української війни, присадив путінського олігарха Малофєєва - сказав, щоби він зі своїми коментарями «сховався в коробку». А був ще такий російський олігарх Абрамович, який також виконував певні човникові місії.
Отже, у який спосіб ухвалюються рішення в Кремлі? Ну, не буде Путін слухати того чи іншого Малофєєва чи Абрамовича чи все-таки буде? Як відбувається процес ухвалення рішень? Чи Путін викликає якогось олігарха й каже: так, мені треба, щоб ти зайнявся таким-то напрямом, провів такі-то зустрічі й показав такий-то результат?
- Малофєєв – це прямий агент спецслужб Російської Федерації і, крім того, ідейний прихильник путінізму, тому не найхарактерніший приклад. Реагувати на нього Келлогу, можливо, можна, але, на мій погляд, це було б не дуже правильно - це абсолютно не та фігура, яка заслуговує на реакцію представника адміністрації Трампа.
Щодо інших треба сказати, що Путін має великі труднощі з олігархами, які під час війни поводяться по-різному.
Одні абсолютно керовані, інші борються за збереження власних капіталів, при цьому намагаються якимось чином дистанціюватися, хоча б публічно, від підтримки Путіна. Такі речі помітні. Тобто розхитаність взаємин між олігархами і Путіним помітна. І абсолютно вони прекрасно розуміють, що, потрапляючи в лапи ФСБ, спецслужб Російської Федерації, вони втрачають власну незалежність. Тому більшість олігархів як чорт ладану уникають спецслужб Російської Федерації. Це помітно за такою дещо нейтральною поведінкою російських олігархів.
- А теперішній психотип Путіна, який себе проявив надзвичайно очевидно після удару «Орешником» по Південмашу, - хотілось би зрозуміти: Путін удавав із себе якогось Івана Лютого, колишнього російського царя, демонстрував свою непохитну готовність до якихось чергових злочинів? Це напускне, це гра, чи все-таки його психоемоційний стан настільки змінився, що йому важко стримуватися?
- Головний момент - Путін усе-таки перебуває в страху перед своїм майбутнім. Він прекрасно розуміє і бачить, що напад на Україну у 2022 році в гарячу фазу війни було його найглибшою помилкою. І він це чудово розуміє.
І наслідки цього, Путін розуміє, будуть для нього жахливі - аж до смерті, аж до позбавлення всіх планів про велич, яку він про себе залишає в історії. Усі ці плани про майбутнє сьогодні, власне кажучи, зруйновані.
Тому основний психологічний стан Путіна - це страх, глибокий страх перед власним майбутнім. І на ґрунті страху чиняться переважно й погрози. Ось цей його виступ про «Орешник» - ви, як журналісти, інформаційники, прекрасно розумієте, що це відео оброблено штучним інтелектом і дуже ретельно оброблено, аж до міміки, аж до вимови найменших моментів. Тобто це суто пропагандистське відео, спрямоване на те, щоби страх відчував противник.
Ціла серія таких дій була зроблена у зв'язку з «Орешником» - виступ Захарової з телефоном по гучному зв'язку і багато інших підготовчих речей для того, щоб використати цей удар «Орешником» максимально саме в пропагандистському плані. А це ще раз характеризує, що Путін перебуває в стані страху. Ми, звісно, мріємо про паніку, таку, як у нього була під час походу Пригожина на Москву, - це було б дуже важливим і необхідним його станом, який вплинув би на майбутнє протистояння України і Росії, військового протистояння. На жаль, паніки поки що в нього немає. Але страх присутній, і європейські держави й Україна повинні його посилювати.
