Припинення транзиту російського газу територією України, безсумнівно, позитивне, однак запізніле рішення. Адже у 2019 році чинна влада продовжила газову угоду з РФ, яка разом з нафтовими контрактами дала кремлівському диктатору Володимиру Путіну 10% воєнного бюджету. Але останні події на нафтогазовому ринку, зокрема і блокада тіньового флоту, можуть позбавити Росію цього джерела фінансування.
Про це в ексклюзивному коментарі телеканалу “Прямий” заявив Петро Порошенко, п’ятий президент України, лідер “Європейської Солідарності”.
— Газ для Росії – це засіб впливу на Європу і зброя проти України. Нарешті цього року транзит блакитного палива припинився. Як ви до цього ставитесь?
— Перш за все, я хотів би вибачитись перед глядачами, які мали ці декілька днів для того, щоб після дуже важкого 2024 року хоч трохи відпочити: від політики, від поганих новин з фронту, від обстрілів. Оскільки обстріли не припинилися, прямо зараз є повітряна тривога, а політика нас теж не відпускає, я сподіваюся, що ваші глядачі мене пробачать.
По-друге, я себе не відношу до великих фахівців у газовій сфері, хоча точно відношу себе до державних діячів, які кардинально змінили політику в цій сфері в Україні. Перш за все, я оцінюю рішення про припинення транзиту російського газу як безумовно правильне. І це мій підхід до політики єдності та схвалення цих рішень. Можу наголосити, що воно дещо запізніле. Тому що, звичайно, припинення контрактів можливі, лише коли вони спливають. Тому що санкції за переривання діючого контракту вимірюються мільярдами, а може і десятками мільярдів доларів. І позов ти отримуєш не тільки від Росії, а й від інших учасників контракту, які можуть притягти Україну до відповідальності.
Отже, у нас було декілька шансів не продовжувати контракт. Перший шанс був у 2009 році. Ви пам’ятаєте, що тоді Соловйов ще був дуже задоволений. Зараз він набагато більш нервовий і обурений. А тоді він співав, що він перекриє газ Європі, Україні і всім іншим. Але тоді сумнозвісний пан Портнов, який відігравав ключову роль як юридичного гуру, склав такий контракт, який був надзвичайно ганебний, неприйнятний і шкідливий для України. І коли сьогодні влада не може знайти підстави, чому не вводять санкції проти Портнова, який вже багато років під американськими санкціями, а в Україні він керує судами і правоохоронними органами… Я хочу нагадати, що грабіжницький контракт 2009-го року був підготовлений саме паном Портновим. Він призвів до сумнозвісних харківських угод і фактичного банкрутства України. І він був укладений не на п’ять, а на десять років, діяв аж до 2019-го року. Фактів і шансів припинити його ми не мали.
Але з моєї точки зору, ми маємо зрозуміти, яка є енергетична позиція і чим ми займалися п’ять років мого президентства. Позиція перша. Коли я був обраний президентом, в країні було нуль у казначействі і величезні борги за газ. В цьому випадку ми мали знайти оптимальні механізми дії української влади. Найперше, що нам вдалося зробити – ми припинили під ковдрою двосторонні переговори з Росією, які тягли за собою величезні корупційні шляхи. Я сказав ні. Переговори будуть проводитися тристоронні. Жодні ультиматуми Путіна ми не приймали. І учасниками переговорів були де-юре Європейський Союз, включно з єврокомісаром, включно з головою Єврокомісії. І можу зараз розкрити вам цю складову, що активну роль брали і Сполучені Штати Америки. Це дозволило нам продемонструвати, що Україна кардинально змінює свої підходи до переговорів в енергетичній сфері.
Чого нам вдалося тоді досягнути? Це 2014 рік. Це тоді, коли знову ставилось питання, що Україна замерзне. Перше. Ми отримали позицію, оскільки у нас не було грошей, що Україна перестає сплачувати за газ і термін сплати переноситься на дуже довгий час. Отже, ми отримували газ і в 2014, і в 2015 роках, і не сплачували кошти з державного бюджету і з рахунку НАК “Нафтогазу”. Це очевидна і дуже яскрава перемога. Чому нам це вдалося? Тому що з нами були і Європейський Союз, і Сполучені Штати Америки.
Друга позиція. Як тільки ми перестали сплачувати за газ, я дав доручення готувати директиви для подачі позову проти ганебної поведінки, незаконної поведінки Російської Федерації, подати позов в Стокгольмський арбітраж. Ці директиви обов’язково виконували і уряд, і НАК “Нафтогаз”, і група юристів, яких ми долучили до цього процесу. Я не мав жодного сумніву в тому, що позиція України переможна. Незважаючи на те, що Україну і мене шантажували позовами на десятки мільярдів доларів, що нібито “Газпром” подасть зустрічний позов, і вони спишуться з України. Ми на цей шантаж не пішли.
Наступний крок, який був зроблений за моєю директивою: у 2015 році ми припинили купляти російський газ. Вперше за всю історію України. Ми припинили ці позиції, коли Україну звинувачують, що вона краде газ, не розраховується за газ, ненадійний транзитер. Все. Більше цього не буде. Ми з Росією не маємо жодних контактів в газовій сфері. Можу наголосити, що неодноразово росіяни виходили з дуже спокусливими пропозиціями, щоб ми відновили двосторонні переговори. Моя позиція була чітка: ми газ Росії більше купляти не будемо. І уклали довгострокові контракти з європейськими постачальниками. Хочу наголосити, що з 2015 року ви більше ніколи не чули, що Україна краде газ або хтось залишив нас без газу в найбільш важкий період.
Розгорталася дуже ефективна ситуація в Стокгольмському арбітражі. Вимоги росіян відкидалися одна за одною. Україна захистила своє право на умови контракту “качай або плати”. І в цих умовах росіяни, качають вони газ чи не качають газ, мали сплачувати Україні фіксовано певну суму. І саме головне, кінцеве рішення Стокгольмського арбітражу складало майже 5 мільярдів доларів на користь України. Оце є результат дій нашої команди. З них майже 3 мільярди ми отримали живими грошима на рахунки, і більше 2 мільярдів доларів ми списали платежі за той газ, який ми споживали в 2014, 2015, 2016 роках. Уявіть собі, як ми були б позбавлені цих 2 мільярдів доларів.
А тепер я хочу задати вам питання. А ви пам’ятаєте, куди були спрямовані гроші, які ми виграли по Стокгольмському арбітражу? Перший пріоритет – питання національної безпеки і оборони. Звичайно, що я не міг ігнорувати, що через рік-два будуть вибори. І, звичайно, була спокуса в моїй команді видати по тисячі гривень студентам, по тисячі гривень бабусям, по тисячі гривень вчителям. Але ключова позиція виживання держави в умовах підтримки позиції армії було фінансування сектору безпеки і оборони. І левова частина пішла на фінансування ракетних програм: як з коштів, які отримані з Росії за Стокгольмський арбітраж, так і з коштів, які були отримані конфіскацією активів Януковича. Хочу наголосити, що сума, яка була конфіскована у Януковича, також дорівнює майже півтора мільярда доларів.
У 2019 році, коли сплив термін дії контракту… Хочу наголосити ще раз: моя каденція була з 2014 по травень 2019 року. Весь цей час жодного продовження контракту не було. У 2019 вже в грудні продовження контракту було. Я не беруся аналізувати мотиви, якими тоді керувалися. Я розумію, що це право президента і уряду продовжувати чи припиняти контракт. Моя особиста думка, що контракт мав бути припинений ще тоді. Хочу наголосити ті умови, які росіяни виторгували в 2019 році. Тоді були відкликані всі позови з судів, які мав “Нафтогаз” і уряд. Тоді були зняті арешти з активів, які нам вдалося заарештувати за часів ще моєї каденції. Тоді було зроблено багато речей, які я дозволю собі уникнути коментувати. І контракт був продовжений ще на п’ять років.
Ви можете легко порахувати, а тоді Україна була у війні, яку суму росіяни отримали за газ, який був поставлений в Європейський Союз. І думаю, що ви будете здивовані, але сума значно перевищує 65 мільярдів доларів. 65 мільярдів доларів, які росіяни використали на війну з нами. Думаю, що напевно якусь мотивацію мала влада. Не хочу зараз це обговорювати. І ще раз кажу, дуже радію, що зараз контракт припинили.
Але маю одне запитання, яке не дає мені спокою. У квітні-травні 2022 року, коли російські війська були ще під Києвом, коли Херсонська область була захоплена і коли харківської операції ще не було, я зробив декілька заяв, і ви можете легко знайти це під час публікацій, зокрема і в західній пресі, про те, що ми маємо негайно тоді припинити у зв’язку з форс-мажором і обставинами непереборної сили проти України, у зв’язку з широкомасштабною агресією, ми маємо припинити і транзит нафти, і транзит газу.
Я плескаю, що транзит газу припинений. Це, звичайно, за розрахунками Reuters, принесе нам втрату 800 мільйонів, а для нас це позиція сьогодні не питання виживання, ми маємо допомогу наших партнерів, але це принесе втрату російському бюджету суми більше 5 мільярдів доларів, майже 5,5 мільярдів доларів. Це великі гроші. Але, якщо уважно дочитаєте мої звернення, мої вимоги, там стояло і припинення постачання нафти нафтопроводом “Дружба”. Ви знаєте, скільки нафти нафтопровід “Дружба” качає в 2024 році? За офіційними даними, ця цифра складає 300 тисяч барелів в день – “карл, в день”. Якщо ви помножите на поточну ціну Urals, а нафта зараз стоїть достатньо високо, і помножите на 300 тисяч барелів, і помножите на 360 днів розрахунку цього, то ви вийдете на суму, яка значно перевищує 7 мільярдів.
Я прошу пробачення, я не буду вас втомлювати цифрами. Запам’ятайте лише дві. 5,5 мільярдів, які Росія отримує в рік за газ, і 7,5 мільярдів, які Росія отримує в рік за нафту. Це виходить 13 мільярдів. Ви знаєте, який військовий бюджет Росії? Трохи більше 130 мільярдів. Отже, 10% військового бюджету Російської Федерації, країни-агресора, Росія отримує через територію України, продаючи нафту і газ, які качають українські монополісти.
— Що нас чекатиме далі? Якщо перекрити, як ви кажете, нафтопровід, чи не скористається Росія іншими альтернативними шляхами? І чи не вийде так, що Україна ще й штраф заплатить за це?
— Перше, ще раз наголошую, що контракт по нафті інший, ніж контракт по газу. Він не такий довгостроковий. І дійсно була загроза, що Росія зможе знайти шляхи, обійти Україну. Україна втратить гроші за транзит, але не зупинить потік нафти. Зараз абсолютно інші часи. Бо раніше Росія користувалася послугами так званого “shadow fleet”, “тіньового флоту”, коли різні кораблі з офшорних держав вивозили російську нафту і поставляли її споживачам з Глобального півдня, таким як Індія та Китай. Вони складали найбільшу кількість ринку, куди Росія доставляла підсанкційну нафту. Але ситуація змінилася.
Хочу нагадати, що фінський суд ухвалив рішення про арешт тіньового танкера, зареєстрованого на островах Кука, і були знайдені переконливі докази, що цей танкер мав безпосередню участь у руйнації електрокабеля і кабелів зв’язку у Балтійському морі. Як це відбувалося? Він просто спускав якір, включав двигуни на повну потужність і пахав цим якорем, аж поки не переривав кабель. Були знайдені неспростовні докази, і цей кричущий випадок привів до того, що єдність країн щодо посилення санкцій і щодо арешту і зупинки тіньового флоту стала набагато більш рішучою.
Хочу наголосити на ролі президента Трампа. Я мав можливість спілкуватися під час свого візиту з членами його перехідної команди, і було чітко наголошено, що санкції та їх застосування будуть працювати більш ефективно, ніж раніше. Стався інцидент біля берегів Іспанії з російським судном, яке перевозило різні військові вантажі у зв’язку з Сирією, і вже ніхто не хоче мати справу з тіньовим флотом.
Отже, Росія, яка раніше відвантажувала через Чорне море тіньовим флотом різні нафтопродукти, зараз має кричущу екологічну катастрофу в Керченській протоці і повну блокаду тіньового флоту по перевезенню нафти. Можливості експортувати ще 300 тисяч барелів нафти на добу у них просто фізично немає. Отже, ми можемо припустити, що негайне застосування цих заходів точно позбавить Росію 10% військового бюджету. Уявіть собі – на 10% менше патронів, на 10% менше військ, на 10% менше бомб, на 10% менше ракет.
Якщо ми дозволяли газ і нафту, то яке у нас моральне право вимагати санкції, які мають застосувати європейські країни і Сполучені Штати Америки? Отже, я думаю, що найближчим часом ми в парламенті ініціюємо відповідний проєкт постанови, яким зобов’яжемо уряд прийняти рішення щодо зупинки нафтового транзиту через територію України і відповідно скорочення російського експорту на 7 мільярдів доларів. Дуже сподіваюся на підтримку цієї ініціативи з боку президента Зеленського. Це і буде ефективна взаємодія.
У даному випадку я хочу наголосити, що ми дуже ретельно маємо дивитися, як перерізати можливість Путіна фінансувати війну. Це буде важливою мотивацією для того, щоб Путін забезпечив процес миру через силу, щоб ті ініціативи, які зараз пропонує нам запровадити нова перехідна адміністрація, врешті-решт були реалізовані.
Я можу наголосити, що по газу я сьогодні не переживаю. Ми не маємо об’єктивної інформації, нам не відповідають на запити. Але я дуже уважно читаю заяви президента, уряду і голови НАК “Нафтогаз”, що на сьогоднішній день Україна власним газовидобутком забезпечила своє споживання. Нам немає потреби купувати реверсний газ і газ з Європи. Більше того, я думаю, що в цих умовах ми можемо використати український видобуток газу для підтримки наших партнерів і надійних друзів, зокрема дружньої нам Молдови.
Якщо Молдова оголосила надзвичайну ситуацію в енергетиці, і вони не мають позиції ні по газу, ні по електроенергії, там питання менше 1 мільярда кубів газу. Україна, якщо хтось заперечує проти поставок з боку Європейського Союзу, зможе поставити, продати за умов розрахунків необхідний газ Молдові – хтось лякається купляти його в Румунії – і не дати можливість Росії використати провокацію з окупованої території Молдови для перешкоджання європейським демократичним силам перемогти на парламентських виборах у Молдові. Думаю, що для нас це також питання національної безпеки, контролю безпеки кордонів, які ми маємо з Республікою Молдова. Я би дуже радив уважно продивитися, прорахувати ці можливості для інвестицій у національну безпеку і оборону держави.
