Про цапа-відбувайла Шойгу, вплив "Абрамсів" на хід війни, український контрнаступ, удари по Севастополю і втрати росіян розповів український кримськотатарський політик та громадський діяч Рефат Чубаров Про все це – в ексклюзивному інтерв'ю для
“ФМ Галичина”.- Президент країни–агресорки Владімір Путін дав наказ міністру оборони Росії Шойгу зупинити український контрнаступ до 1–го жовтня. Залишається чотири дні. Що означає ця фраза і чи справді в агресора є можливість призупинити наступальні дії ЗСУ на південному напрямку? - Давайте спокійно розглянемо цю ситуацію. Це начебто дрібниця – ну дав наказ призупинити, і що? Але тут дуже багато всього можна розгледіти. Якщо б росіяни справді могли зупинити наш наступ, вони б зробили це і для цього віддавати накази зовсім не обов'язково. Цей наказ означає, що Шойгу має його виконати. А якщо він його не виконає, то відповідно винен буде Шойгу, тому що головнокомандувач Росії Путін цей наказ вже віддав.
Мені здається, що вони вже почали шукати цапа-відбувайла. І можливо, це буде саме Шойгу. Я впевнений, що після того, як наступ не буде зупинено, всіх “собак”, як то кажуть, спустять на Шойгу.
Звинуватять у тому, що він не зміг чітко виконати наказ керівництва, що він винен. Я впевнений, що Скабеєва, Соловйов й усі інші пропагандисти почнуть розповідати, що треба щось змінювати й обирати людей, які зможуть чітко виконувати накази вищого керівництва.
Для нас, насправді, це дуже позитивний сигнал. Віддавати такі безглузді накази – це те саме, що сказати командиру дістати зірочку з неба. А якщо ви не виконаєте наказу, то ви поганий, бо не дістали мені зірочку. Тут зупинка нашого наступу – це та зірочка з неба, яку Шойгу точно не дістане.
Путін чудово розуміє, що збройним силам Російської Федерації не вдасться зупинити наступальні дії нашої армії. Тому він заздалегідь готує для себе виправдання, щоб перекинути цю провину на когось.
А винен той, хто виконував. Для нас це позитивна новина тому, що таким чином Путін, хоч він і вважає себе розумним, великим кагебістом, ніяк не зможе зупинити наступ. І розуміючи це все просто шукає когось нового, аби вийти сухим із цієї ситуації.
- Є статистика, що зараз у росіян до п'ятдесяти відсотків безповоротних втрат особового складу, який прибуває на фронт із новомобілізованих. Це досить страшні показники насправді, які можна порівняти із втратами Другої світової війни під час найневдаліших для радянських військ боїв проти нацистів. Як це можна пояснити? Навіщо ці атаки, якщо вони не досягають своєї мети, а лише призводять до великих втрат особового складу? - З військового погляду, коли армія перебуває в обороні, то для того, щоб краще оборонятися і створювати проблеми для ворога, треба не лише сидіти в окопах, а й робити контрнаступальні дії. Переміщувати свої війська так, щоб збивати з пантелику ворога. Це так званий вплив напруги. Вони не намагаються такими діями просунутись вперед і захопити нові території. Росіяни намагаються перемістити наші війська, пошматувати їх, аби мати можливість прориву лінії фронту з їхнього боку. Все це можна зрозуміти. А от з приводу хаотичності, так, є таке. Хаотичність ця не в наступальних діях, а в оборонних. Вони перекинули на Токмацький напрямок дві дивізії, 7-му і 76-ту, для того щоб обороняти просування військ до Токмаку. Тобто для того, щоб обороняти просування, зараз частина 76-ї дивізії вже перекинута на Бахмутській напрямок. Це і є хаотичність.
Вони перекидають на великі ділянки фронту війська, і це навіть не сотні, це тисячі кілометрів. Це може свідчити про те, що у них немає ніяких резервів, про які вони так зухвало розповідають.
Якщо були б резерви чи була можливість десь з середини РФ долучити війська, вони б це зробили. Навіщо перекидати частини вздовж лінії фронту, витрачаючи сили, створюючи певний хаос? Для того, щоб переміститись, треба було підготувати або потяги, або інший транспорт, зібрати зброю. Це не робиться миттєво. Невеличкі військові формування можна перемістити на декілька кілометрів. Але перемістити цілу дивізію – так не робить ніхто. Це серйозна праця. А постійно переміщувати, а потім розшматувати – це і є паніка.
- Можливо, цим пояснюється інформаційно-психологічна операція, яка зараз активно розганяється українськими соцмережами. Нібито якщо 3-4 жовтня не відбудуться перемовини, які нібито плануються, то після цього Росія розпочне "справжню війну", і з нею вже неможливо буде домовитися. Чи не є це свідченням того, що ворог так намагається вплинути на зупинку активних бойових дій? - Ядерною зброєю вони вже припинили лякати. Всі зрозуміли, що вони її не застосують. Вирішили тероризувати нас іншим. Тепер буде бомбардування. Поки вони говорять, ми знищили штаб Чорноморського флоту, флагмана Чорноморського флоту та його командування.
Я думаю, що наступний удар треба робити по Міністерству оборони Російської Федерації, і безпосередньо по Москві. Ми на це здатні.
Можливо, не ракетами, але іншими засобами. Мені здається, наказ зупинити наш наступ - це спроба вже заздалегідь знайти винних в тому, що наступ не буде зупинено.
- Політолог Кирило Сазонов, який зараз веде бої з ворогом на Донецькому напрямку, писав про дуже цікаву ситуацію біля Авдіївки. Ворог намагався захопити Авдіївку, але ЗСУ в цей момент зайшли в населений пункт Опитне. Це три кілометри від відомого Донецького аеропорту. Тепер ворог намагається із Опитного вибити наших бійців. Яка там ситуація? - Вже років 10 там ведуться ці дії, але успіхів у ворога немає, і я впевнений, не буде. Коли людина багато років щось робила, і стільки часу їй нічого не вдається, то казати, що зараз у неї точно щось вийде – порожні розмови. Так брешуть люди, щоби виправдати те, що в них нічого не виходило і намагаються на певний час переконати когось в тому, що незабаром вийде. У Донецькому аеропорті ми тримали оборону 242 дні. І тоді виникло слово "кіборги", яке росіяни чудово пам'ятають.
Я думаю, коли ми знову будемо в аеропорті, це суттєво вплине на моральний стан росіян.
Люди, які розганяють цю ІПСО, – візьміть листочок, запишіть, що 4-5 жовтня, на вашу думку, буде, і покладіть цей листочок собі біля комп'ютера. А потім у ці дати візьміть його і подивіться, що ви казали. Щонайменше вам стане соромно за те, що ви поширюєте на різних платформах.
- Танки "Абрамс" вже в Україні. Розумію, що завтра вони не будуть на полі бою, на це потрібен час. Що таке танки "Абрамси" і на що вони можуть вплинути на півдні України? - По-перше, "Абрамси" і "Леопарди" зроблені з одного прототипу. На початку 1950-х років хотіли зробити єдиний танк для країн НАТО і тоді німецькі та американські інженери розробили його за єдиним прототипом, а потім пішли кожен своїм шляхом. Так і з'явилися у Німеччині "Леопарди", в Америці - "Абрамси". Логіка побудови дуже схожа. І опанувати "Абрамс" буде не важко людям, які опанували "Леопарда".
А щодо впливу на полі бою, то це важкий танк з великою дальністю пострілу. Я тут солідарний з висловом генерала Буданова, який каже, що з такою кількістю танків використовувати їх танковий підрозділ, який наступає, не варто, тому що ще їх небагато. Їх треба використовувати в спеціальних підготовлених операціях нового циклу. Це танк, який треба тримати для певних специфічних операцій. Було б добре, звісно, якби їх було більше.
- Українські ракети прилітають по Севастополю, по авіаполку в Курську, безпілотники також б'ють по різних точках. Це такі удари болю і удари ганьби по агресору. З появою нового озброєння, наскільки вони можуть бути посилені? Наскільки ворог виснажується і втрачає сили? Сьогодні немає ресурсу і такої кількості ракет, тому саме точкові удари зараз дуже важливі. До речі, удар по штабу Чорноморського флоту – це не просто руйнування і знешкодження командування. Ракета прилетіла тоді, коли там була нарада. Треба віддати належне нашій розвідці, яка детально знала, коли потрібно бити.
Для того, щоб робити потужні атакувальні дії ракетними ударами по території ворога, по тимчасово окупованій нашій території, нам потрібно у десять разів більше ракет.
Але те, що в нас є – це точкові удари, які несуть певний військовий й психологічний сенс. Тут цікаве питання, яке нам часто ставлять: "А чому ви не хочете використовувати тактику, яку використовували США й країни-НАТО?" Та ми не проти, тільки я мовчу, що окрім танків, у них була велика кількість літаків. Якщо у нас була б можливість запустити 280 ракет, 3000 танків, ми б одразу використали таку тактику.
