Координатор Держдепартаменту США з питань санкційної політики у 2013-2017 рр., екс-директор у справах Європи та Євразії у Раді Нацбезпеки США в ефірі програми телеканалу Еспресо “Студія Захід з Антоном Борковським” про нову страгетію адміністрації Байдена та санкції щодо Медведчука і Коломойського - Просив би вас проаналізувати нову стратегію Джозефа Байдена щодо України і щодо Росії. Розуміємо, Росія зараз дуже активна в українському питанні. З другого боку, наскільки я розумію, адміністрація Зеленського отримала до виконання так зване “домашнє завдання".Дуже вдячний за можливість поспілкуватись з вами та дорогими глядачами. Я би з більшим задоволенням спілкувався з вами прямо у Львові, а не з пандемічного Вашингтону, але, думаю, вже до кінця поточного року все вже більш-менш стабілізується. Працівники адміністрації Джо Байдена розробили певну програму, Стратегію Міжнародної безпеки. У цьому особливому, на мій погляд, документі достатньо чітко окреслені положення щодо неможливості будь-яких домовленостей між США та Росією в обхід України і, так би мовити, вашим коштом. Цим болючим питанням, ймовірно, переймаються зараз політики і політичні оглядачі в Україні, але, виходячи з тез, викладених у нашій Стратегії Міжнародної безпеки, стає ясно — подібний поворот був би нереальний. Він суперечив би обраному Америкою курсу, який полягає у тому, щоб наполегливо сприяти встановленню у світі демократичного, регульованого правами й правилами устрою. В світлі цього, такі держави, як Китай і РФ, з їхнім авторитарним, недемократичним устроєм, розглядаються нами як країни, котрі стоять на заваді такій міжнародній політиці США. У випадку з Росією все ще складніше, оскільки останню взагалі засуджено як державу-агресора. Адміністрація Джо Байдена не буде робити так, як це собі планував Дональд Трамп, метою якого було досягнення домовленостей з Кремлем, із заплющенням при цьому очей на політику Росії коштом інших держав. Байден такого не робитиме точно і це дуже хороші новини. Щодо другої частини Вашого питання про те, що ви назвали “домашнім завданням”. Я б так не говорив… Дивіться. Україна суверенна й незалежна і здатна протистояти агресії Кремля. В ній відбуваються перетворення, в результаті яких ви трансформуєтесь у демократичну державу з вільним ринком і верховенством права. За це боролись люди під час Революції Гідності. У вашій країні переміг президент Зеленський: люди повірили його обіцянкам зробити Україну чесною, прозорою і позбавити країну від корупції. І ось питання. Знаходячись під таким шаленим тиском обставин: агресія Росії, олігархічні клани і їхнє свавілля, - чи зможе Україна з успіхом провести заплановані реформи? Реформи, яких українці так хочуть. Джо Байден непогано обізнаний з Україною. Він провів багато часу, працюючи над цими питаннями. Люди з його команди також мають досвід вирішення таких проблем. І Держсекретар Тоні Блінкен, і новопризначена помічниця Секретаря з політичних питань Вікторія Нуланд, яку вже добре знають в Україні, всерйоз підтримують боротьбу українського народу за незалежність і краще майбутнє.
- Просто Державний департамент зробив доволі чіткий сигнал для деяких українських олігархів. Зокрема, це стосується пана Коломойського. І, можливо, ми б в Україні хотіли зрозуміти, що би мала робити наша влада для того, щоб якось синхронізуватися в ось цих юридичних процедурах.Мені видається дуже важливим той факт, що люди з команди Джо Байдена вже давно і відкрито називали пана Коломойського корупціонером і заявляли про необхідність заборонити йому та членам його родини в’їзд до Сполучених Штатів. Це швидше символічні санкції. Але про що свідчить такий символізм!? Це свідчить про те, що люди з команди Байдена дуже добре орієнтуються в проблемах, які ви щойно озвучили — про потужний вплив олігархічних кланів на стан речей в Україні. Тож слід сказати, американські політики переконані: в Україні настав час зміцнити законність і обмежити вплив олігархів. І це дуже потужний сигнал від нашої адміністрації.
Це рішення оголосив Держсекретар пан Блінкен, і я можу гарантувати, що він же ж це рішення і ухвалив. Отже, це він подає такий сильний сигнал до дій і тому все має бути чудово. Росія використовує контроль окремих олігархів в якості механізму проти української державності. І в цьому контексті мені хотілося б відзначити певні позитивні зрушення у справі щодо пана Медведчука, зокрема у відношенні до його телеканалів. США запровадили санкції проти Медведчука у 2014 році, головним чином, як щодо одного з людей Путіна. Справа про яку йдеться у даному випадку не є питанням утиску свободи слова. Свобода слова в Україні є. Тут йдеться про те, що агент Кремля відкрито діяв у державі, послаблюючи її зсередини, намагаючись протидіяти успішному ходу реформ. Я вважаю, що накладання на нього санкцій є цілком виправданим кроком. І так вважає багато американців.
- Але, з другого боку, маємо не менш складну скомпліковану справу — йдеться про санкції щодо Росії. Розуміємо, вони є доволі болісними, коли йдеться про “російську оборонку”. Але ми сподівалися, можливо, секторальних санкцій, можливо арештів майна і рахунків — справді потужних людей з оточення Путіна. Розуміємо, йдеться не просто про мільйонерів, мільярдерів… Наразі, ми отримали ситуацію, коли Кремль якось переформатувався і почав відверто шантажувати і погрожувати Україні. І погрожувати не просто, а повторенням “прецеденту Гляйвіца”.Ваше питання стосується дуже непростих стосунків між промисловістю Росію і України. Це справді складно. Вони тісно переплетені, і розривати ті зв'язки важко. Невпевнений, чи міг би я дати якісь конкретні поради щодо того, як грамотно це зробити. Ясно лише те, що Україні слід переплановувати усю свою промисловість та індустрію таким чином, аби не залежати від впливу з боку РФ. Україна, до речі, вже зробила деякі успішні кроки у цьому відношенні — в сфері енергетики. Я маю на увазі заходи зі скорочення споживання російського газу. Отже перспективи змінити орієнтири цілком реальні. Двадцять років тому довкола газу в Україні вибудовувались колосальні корупційні схеми. Зараз в цій сфері спостерігаються значні зміни. Держава фокусується на видобутку свого газу, а з корупціонерами в цій сфері ведеться боротьба. Це велика перемога у такій життєво необхідній сфері, і поступ в цьому напрямку повинен тривати.
- А як бути зі “справою військового шантажу”? Ми розуміємо, що Росія у теперішній ситуації погрожує не просто Києву, вона погрожує Байдену, що вона може розпочати чергову фазу агресії проти України. Це така доволі складна й шантажистська гра Кремля.Ваша правда! Цілком ймовірно, що Кремль спробує вдатись до посилення військової агресії проти України. Від російських політиків вже надходили тривожні сигнали. Або ж візьміть, наприклад коментарі від Симонян на RussiaToday. Тож справді, таке може статись. Адміністрація Джо Байдена розглядає українську ситуацію з трьох проекцій. Перше: як допомогти Україні провести реформи в себе вдома. Друге: як пришвидшити процеси із врегулювання зовнішньополітичних викликів -- тут ми насамперед говоримо про вирішення питань з Донбасом. І нарешті третє: створення і запровадження відповідних механізмів, у тому числі застосування санкцій, з метою забезпечити успішне просування у вирішенні цих питань.
- Ви дуже дипломатично описали дану ситуацію і можливу відповідь президента Байдена. Ми б хотіли почути — чи буде якесь конкретне рішення для підтримки України, яка би зазнала нової й чергової хвилі російської агресії? Команда Джозефа Байдена готова надавати дипломатичну підтримку, а також відшукувати інші шляхи, які б сприяли позитивним змінам в Україні. Ми працюємо над тим, аби переконати РФ відмовитись від нових агресивних випадів в бік України. Це те, що реально можна робити в даній ситуації. Водночас, потрібно знайти спосіб і домовитись із МВФ, хоча економічна картина в Україні не є безнадійною. Здатність уряду порозумітись із МВФ слугуватиме хорошим сигналом для потенційних інвесторів. Ще одне. Низка законів України, що регулюють права і правила володіння приватною власністю, потребують суттєвого вдосконалення. Здійснивши зміни в цих сферах, можна очікувати, що в країну почнуть надходити значні інвестиції. Цим і треба займатись. Інакше Україна продовжуватиме своє існування в напівзавислому стані — між Радянським Союзом і Європою. Ми констатуємо: зроблено вже багато. Але залишається ще багато роботи.
- Те, що відбувається у наших стосунках з Міжнародним валютним фондом, мене попросту доводить до стану якогось напівпаралітичного. Я просто дивуюся, наскільки можна ігнорувати цю проблему і доволі брутально реагувати на вимоги МВФ. Наскільки я розумію, це насправді величезний виклик. Свого часу, ми чули заяву Коломойського в інтерв’ю, де він казав, що Україні краще взагалі відмовитися від співпраці з МВФ.Угода з МВФ дає українцям не лише гроші. Навіть гроші самі по собі не настільки важливі у цій ситуації. Ця угода привертає до України увагу інвесторів з-за кордону. Люди зрозуміють, що у такій державі немає економічної злочинності і їхній капітал буде захищено. Я знаю, що пан Коломойський висловлювався не на користь співпраці з МВФ, але правда у тому, що в такій Україні самому панові Коломойському і таким, як він, стане важко провадити свою корупційну діяльність. От і не дивно, що він висловлюється про Фонд у такому ключі.
- Наостанок, хотів уточнити, як зараз просувається справа з санкціями щодо “Північного потоку-2”? Ми розуміємо, що “Північний потік-2” — справа не лише про газ і його транспортування. Якраз українська газова труба, донедавна, була найкращим захистом України. А зараз ми бачимо як на наших очах росіяни вибудовують це все. Ми чуємо занепокоєння Європарламенту, наших союзників з країн Балтії чи Польщі. Але росіяни й далі намагаються це добудувати. Дуже боюся, щоб не було як у ситуації з кримським мостом…Звісно, Кремль використовує енергоносії як зброю. Цілком зрозуміло, що росіяни мають намір використовувати Північний Потік-2 у своїй грі проти України й Польщі. І Байден з його людьми теж це розуміють. Питання, як тут правильно діяти. В Адміністрації Джо Бадена розглянуть усі варіанти, порадяться з представниками Польщі і України, і тоді разом з Європейською Комісією, котрій також не до вподоби Північний Потік-2, ми досягнемо колективного рішення, як позбавити Путіна цього важеля впливу. Або ж Північний Потік-2 буде законсервовано, або знайдеться ще якийсь шлях, який би унеможливив подальше використання подібного тиску проти України чи Польщі. Ось як, на мою думку, Адміністрація Джо Байдена планує діяти. Але ясна річ, американська сторона не прийматиме жодних рішень, попередньо не узгодивши їх з нашими українськими й польськими партнерами.
