Як відреагувало б НАТО, якби Росія атакувала британський корабель Defender у водах України; чому Кремль боїться українсько-американських військових навчань; чого бракує ЗСУ, аби відповідати стандартам НАТО; що слід зробити українській владі задля оновлення ЗСУ і системи оборони України – на всі ці питання відповів командувач Збройних сил США в Європі (2014-2017), генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес – ексклюзивно в ефірі "Час за Гринвічем" на "5 каналі"– Говорячи про безпеку в Чорному морі та його мілітаризацію Росією, слід згадати інцидент із британським військовим кораблем Defender. Москва твердить, що він перетнув її територіальні води біля окупованого Криму, через що вона відкрила в його бік вогонь. У Лондоні це заперечують і кажуть, що вони йшли українською територією. На вашу думку, це був випадковий інцидент чи все-таки чітко спланована операція британських військових, аби вкотре засвідчити підтримку Україні?– Я дуже пишаюся тим, що зробили Королівські Військово-морські сили Британії. Це був дуже важливий крок – один із таких, які варто робити Заходу, аби протистояти незаконним зазіханням Кремля на Крим та неповазі до міжнародного права, яку він постійно демонструє. Єдиний спосіб його зупинити – це проводити такі операції, які здійснив королівський есмінець Defender.
США часто роблять такі маневри в Індо-Тихоокеанському регіоні на знак підтримки свободи судноплавства. Ми проходимо крізь Південно-Китайське море чи Тайванську протоку, тому що це міжнародні води, і зазіхання на них Китаю – незаконні.
Звісно, це був добре спланований крок. У таких випадках завжди треба наперед продумати ймовірний розвиток подій, як відреагує держава, яка висуває незаконні територіальні вимоги. Це не ті речі, які командир корабля вирішує сам. Але такі кроки потрібно робити. Інакше ми де-факто визнаємо незаконні вимоги Росії.
– Якби Росія таки вдалася до прямої конфронтації та атакувала британський корабель, як відреагували б союзники НАТО? Чи є в Альянсу конкретний план дій у такому разі?– Насамперед жодної самодіяльності. Будь-яку реакцію розглядають з погляду відповідності міжнародному праву, наслідків тощо.
Я більш ніж переконаний, що Кремль не хоче конфлікту з НАТО, Сполученими Штатами чи Великою Британією. Як на мене, то було щось кумедне в такій занадто драматичній реакції Збройних сил Росії. Один маленький корабель здійснював мирний прохід. Росіяни ж божаться, що вони відкрили вогонь і скидали бомби, щоб його прогнати. Вони залучили так багато авіації! Це було справді занадто театрально. Скидається на те, що Кремлем керують істерички. Вони не вірять самі в себе, адже знають, що ніхто у світі не визнає їхніх незаконних зазіхань на Крим. У них слабкі позиції. Вони мусять переконувати своїх громадян, що здійснили всі ці військові маневри. Але їм таки не вдалося прогнати Defender. Це смішно!
Останніми роками російський флот та авіація роблять дедалі більше небезпечних військових дій, наприклад, літають дуже низько над кораблями або підходять впритул до наших суден. Це дуже непрофесійні та небезпечні дії. Тож ми й надалі проводитимемо навчання – такі як Sea Breeze.
– До речі, на них Росія також відреагувала власними випробуваннями в окупованому Криму. На вашу думку, чи варто очікувати від Москви подальших провокацій у Чорноморському регіоні та чи достатньо самих лише тренувань України й НАТО, аби стримати Кремль? Можливо, союзникам варто йти на серйозніші кроки?– Мені здається, що це буде довге й гаряче літо в Чорному морі – особливо у водах довкола України. Хоча міністр Шойгу сказав, що російські навчання закінчились і їхні солдати повернулися до своїх місць дислокації, ми знаємо, що насправді це не так. Майже всі російські війська досі там: Чорноморський флот і кораблі з Каспійського моря. Оскільки у вересні відбудуться російські військові навчання "Захід", то ймовірність конфлікту все ще досить велика.
Гадаю, Кремль і далі знаходитиме можливості, щоби спровокувати українських армійців, аби створити передумови для військових операцій. Я не можу стверджувати, але все про це свідчить. Кремль розраховує на те… хоча навіть ліпше сказати – Кремль переконаний у тому, що Захід закриватиме на це очі і що союзники не хочуть з ним протистояння – особливо Німеччина та Франція, інші країни Західної Європи.
У серпні майже вся Європа йде на канікули. У вересні в Німеччині парламентські вибори, тож восени там буде новий уряд. Тому зараз Захід фокусує увагу на інших речах. У фокусі уваги США також Китай і ще багато внутрішніх питань, які вирішує адміністрація Байдена.
Росія зупиниться тільки тоді, коли її зупинять. Тож Заходу слід триматися разом. Сполученим Штатам треба розробити стратегію для всього Чорноморського регіону – не лише щодо України, а й щодо Грузії, налагодити відносини з Туреччиною та підвищити пріоритетність Чорного моря, щоб у цьому регіоні було більше наших повітряних та військово-морських сил.
– Якщо говорити про українську армію, чого зараз бракує нашим Збройним силам, аби відповідати стандартам НАТО і на чому варто насамперед зосередитися?– Дуже важливим є той факт, що британські Військово-морські сили співпрацюють з українськими. Вони не лише надають Україні кораблі, а й допомагають розвивати важливу інфраструктуру, проводять спільні навчання. Збройні сили США працюють разом з українськими сухопутними військами на Яворівському полігоні. Українські ВМС можуть проводити навчання із силами НАТО чи окремо з американським, британським, нідерландським флотом тощо.
Але Україні також слід тісніше працювати разом із Румунією та Грузією – вашими сусідами – зокрема, в галузі обміну даними розвідки. Необхідно також поліпшити мобільність військ, щоб українські сухопутні війська могли швидше пересуватися в межах України й водночас, щоб американські, румунські, польські та й загалом війська НАТО могли швидко дістатися України у разі кризової ситуації. Наприклад, із Румунії через Молдову й Одесу на південь України.
Я б дуже хотів побачити такі тренування, аби ми змогли пройти крізь усі труднощі військової мобільності. Те ж саме й у разі передислокації військ із Польщі через український кордон до Яворова на тренувальний полігон. Відпрацьовування таких маршрутів дуже б допомогло і стало б потужним сигналом. Нам треба також поліпшити обмін розвідданими.
Україна знає про те, що робить Росія, краще, ніж коли-небудь знатиме Америка. Те ж саме стосується і Грузії.
– У контексті оновлення системи оборони й Збройних сил, якими мають бути подальші кроки української влади, зокрема Міністерства оборони?– Передусім, американські, британські, польські, румунські військові дуже поважають українських армійців. Ми бачимо, наскільки солдати й солдатки Збройних сил України відважні та стійкі. Українці повинні пишатися тим, що їхні армійці зупинили російські війська.
Я наполегливо рекомендую створити такі умови, за яких Верховна Рада могла б наглядати за Міністерством оборони. Я говорю про нагляд, не контроль. У США, наприклад, Конгрес несе конституційну відповідальність за те, щоб забезпечити Департаменту оборони ту суму грошей, яка йому потрібна. Але водночас стежить за тим, щоб оборонний департамент дотримувався всіх норм закону, щоб військових належно тренували. Майже кожен цент бюджету затверджується Конгресом. Всі видатки, окрім витрат на спецоперації та розвідку, бо це засекречені дані.
Гадаю, такий механізм поліпшив би прозорість оборонного кошторису України та посприяв би ефективнішій роботі оборонного сектора. Люди натомість точно знатимуть, куди йдуть їхні податки. Це був би важливий крок на шляху до побудови системи оборони західного зразка.
Представники Генштабу повинні відзвітувати перед Радою, чому й на що їм потрібна певна кількість коштів. Це частина ліберально-демократичного процесу. Це важливий крок на шляху до підзвітності та прозорості. І тоді росіянам чи олігархам буде складніше підірвати довіру до системи.
В України дуже гарний оборонно-промисловий комплекс, гарні спроможності. Вони здатні виготовляти якісне озброєння. Але варто посилити ефективність самої системи та довіру до механізму розподілу коштів.
