Незважаючи на офіційні заяви про нейтралітет, Китай фактично став одним із ключових учасників війни Росії проти України.
Про це
заявили фахівці Інституту Роберта Лансінга (RLI).
Пекін підтримує російську військову промисловість через постачання критично важливих матеріалів подвійного призначення, особливо нітроцелюлози, необхідної для виробництва пороху. Це дає змогу Китаю уникати прямої конфронтації із Заходом, але при цьому сприяє затягуванню війни.
Дані про китайський експорт нітроцелюлози в Росію вказують на різке зростання: якщо до 2021 року обсяги постачань були мінімальними, то вже у 2022 році Китай експортував 700 тонн, а у 2023 році - 1300 тонн. Цієї кількості достатньо для виробництва понад 200 тисяч 152-мм артилерійських снарядів. Тільки на початку 2024 року в Росію було поставлено ще 110 тонн. Ці обсяги з'явилися на тлі посилення західних санкцій, і аналітики вважають, що Китай навмисно заповнює дефіцит, спричинений обмеженнями з боку США та ЄС.
Офіційний Пекін продовжує наполягати на своїй нейтральній позиції. Представник МЗС Китаю Лінь Цзянь у квітні 2025 року знову заявив, що Китай не постачає смертоносну зброю сторонам українського конфлікту і прагне мирного врегулювання. Аналогічні заяви роблять китайські дипломати у Вашингтоні, підкреслюючи, що торгівля з Росією не спрямована проти третіх сторін.
Однак експорт стратегічно важливих матеріалів, таких як нітроцелюлоза, прямо впливає на здатність Росії вести бойові дії. Китайська підтримка також включає передачу технологій, які використовуються в білоруських оборонних проєктах. Так, на підприємствах у Білорусі зростає виробництво боєприпасів, модернізуються ЗРК «Полонез» і «Бук» із застосуванням китайських комплектуючих. Білорусь стає логістичним вузлом, що допомагає Росії обходити санкції. У відповідь на це в червні 2024 року ЄС запровадив додаткові обмеження проти Мінська, заборонивши будь-які поставки товарів подвійного призначення та зброї.
Експерти попереджають про технічні ризики: китайська нітроцелюлоза може бути неякісною. Повідомляється про нестабільність через погане нітрування, що збільшує ймовірність аварій. У березні 2025 року на Пермському пороховому заводі в Росії стався потужний вибух, який, за попередніми даними, міг бути спричинений використанням неякісної сировини китайського походження. Російська влада спочатку приховала сам факт інциденту, що викликало додаткові підозри.
Зростання китайського впливу в білоруській оборонній промисловості викликає тривогу у сусідніх країн. Польща і Литва занепокоєні ризиками аварій і переміщенням військових вантажів через територію Білорусі. Інвестори втрачають довіру до білоруської економіки, а ЄС активізує заходи компенсації для компаній, які постраждали від нових санкцій.
Підтримка Пекіна, незважаючи на заявлений нейтралітет, підриває його імідж відповідального світового гравця. США вже запровадили санкції проти низки китайських компаній, що постачають компоненти для російської оборонної промисловості, і попередили, що допомога Москві може призвести до втрати доступу на американські ринки. Європейські країни також прагнуть скоротити залежність від китайських матеріалів, а в експертних колах Європи зміцнюється думка, що офіційна нейтральність Китаю - це лише прикриття.
Пекін робить ставку на стратегічну двозначність: не постачаючи зброю безпосередньо, він підтримує Росію через постачання сировини і технологій. Але цей баланс стає дедалі менш стійким. Зі зростанням обізнаності на Заході зростає і ймовірність нових санкцій.
Поведінка Китаю в українській війні сприймається як прецедент: вона показує, як Пекін може діяти в майбутніх конфліктах, особливо навколо Тайваню. Китай вивчає реакцію Заходу і отримує військові уроки з конфлікту - це особливо важливо для Народно-визвольної армії Китаю, яка зацікавлена в продовженні війни як способі відволікти увагу США від Азіатсько-Тихоокеанського регіону і накопичити бойовий досвід.
Політична підтримка допомоги Росії в Китаї виходить одразу від кількох впливових груп. По-перше, це військові кола («яструби» НВАК), які вважають Росію важливим стратегічним партнером. Для них ослаблена, але не переможена Росія корисна як інструмент стримування США. По-друге, це ліві націоналісти і неомаоїсти, включно з пропагандистами і блогерами, які ідеологічно сприймають війну як частину боротьби проти американського імперіалізму. Третя група - державні економічні еліти і керівники великих підприємств, які отримують пряму вигоду від санкційної ізоляції Росії, укладаючи вигідні угоди і зміцнюючи вплив Китаю в євразійському регіоні.
Сам голова КНР Сі Цзіньпін дотримується політики стратегічної двозначності: формально він зберігає нейтралітет, щоб уникнути санкцій, але фактично підтримує Росію поставками матеріалів і технологій. Підтримка здійснюється приховано, без відкритої риторики, щоб не спровокувати економічний тиск з боку Росії.
