Європейські країни домовилися вдвічі збільшити витрати на оборону впродовж наступного десятиліття. 
Однак, як пише
The New York Times, навіть такі масштабні інвестиції навряд чи дозволять повністю відмовитися від американського озброєння.
За попередніми оцінками, йдеться про близько €14 трлн. Проте наразі у європейських країн немає власних аналогів деяким ключовим видам зброї зі США, зокрема винищувачам F-35 компанії Lockheed Martin та зенітним ракетним системам Patriot. Крім того, частина зброї функціонує на програмному забезпеченні, розробленому в Сполучених Штатах.
Багато держав Європи вже значно інвестували в американське озброєння, тому прагнуть зберігати сумісність майбутніх закупівель із тим, що вже перебуває на озброєнні. Це, своєю чергою, ускладнює спроби побудувати незалежну європейську оборонну промисловість. Усередині деяких країн також спостерігається напруження через збільшення витрат на оборону.
У ЄС уже запроваджені обмеження щодо обсягів коштів, які можна витратити на придбання американського обладнання з окремих джерел, включно з оборонною кредитною програмою на €150 млрд. Але більшість закупівель здійснюватиметься на рівні окремих держав, які самостійно вирішуватимуть, як розпоряджатися своїми ресурсами.
Питання оборонних витрат у Європі стало ще більш актуальним після скорочення американської підтримки України.
На цьому тлі в Європі сформувалися дві основні позиції. Представники Франції виступають за спрямування європейських коштів винятково на підтримку власного оборонного виробництва, щоб уникнути надмірної залежності від США. У той же час країни Північної Європи, Балтії та Польща вважають, що слід витрачати кошти менш протекціоністським способом – тобто з акцентом на швидку допомогу Україні.
«Вони вважають, що не час бути ідеалістами – потрібно діяти зараз» , – пояснив директор Центру європейських реформ Чарльз Грант.
Старший науковий співробітник Bruegel і професор Вільного університету Брюсселя Гунтрам Вольф також наголошує: військова залежність від США – це фактор ризику. Він вважає, що Європа має відмовитися від технологічної прив’язаності до Сполучених Штатів, хоча визнає, що це буде тривалий процес і може зайняти щонайменше п’ять років.
