Журналісти проаналізували виток секретних документів та з’ясували, що Росія погодилася постачати Китаю броньовану техніку та навчати китайські повітрянодесантні підрозділи аеродесантним операціям.
Про це повідомляє
The Washington Post.
Нові документи, отримані з витоку, показують, що Москва не лише продає Китаю озброєння, а й ділиться бойовим досвідом і технологіями, які можуть серйозно посилити можливості Пекіна у проведенні швидких повітряних десантних операцій — ті самі елементи, які в теорії можуть бути використані для спроби захоплення ключових об’єктів на Тайвані. У файлах, серед іншого, фіксуються конкретні постачання, програми технічної адаптації та плани підготовки особового складу.
Зі старанно збереженого листування й контрактів випливає, що в жовтні 2024 року між російською та китайською сторонами було погоджено продаж партії десантної техніки та спецзасобів. Технічний перелік, зазначений у документах, включає легкі плаваючі бронемашини BMD-4M, самохідні протитанкові гармати Sprut-SDM1, десантні бронетранспортери BTR-MDM, командно-спостережні машини та спеціальні парашутні системи для скидання важких вантажів із великої висоти. У сукупності попередня вартість договору оцінювалася приблизно в 584 мільйони доларів до остаточного підписання.
Окремі нотатки в архіві показують, що китайська сторона просила пришвидшити постачання, надіслати повні техдокументи і адаптувати обладнання під китайські програмно-апаратні системи зв’язку, навігації та керування. У файлах також зафіксовано плани з організації навчань: російські інструктори мали б навчати китайські повітряно-десантні підрозділи тактиці застосування техніки, методам координації й роботі систем управління у бойових умовах — як на території Росії, так і в Китаї.
Аналітики вказують, що хоча Народно-визвольна армія Китаю значно інвестує в модернізацію, саме російський досвід у високомасштабних аеродесантних операціях та відпрацьовані методи скидання важкого обладнання з великої висоти — це те, в чому Москва усе ще має перевагу.
Отримавши техніку, парашутні комплекси та інструктаж, Пекін може швидше наростити можливості для висадки мобільних добре озброєних підрозділів у глиб порту чи поблизу ключової інфраструктури на острові.
Експерти попереджають, що поєднання масованих амфібійних десантів з одночасними повітряними операціями значно ускладнює оборону.
“Доставити невеликі, але важкоозброєні підрозділи на тилові аеродроми або до критичної інфраструктури — це те, що може змінити хід будь-якої висадки”, — коментує один з аналітиків, який працював із матеріалами.
Для Тайваню така можливість є особливо загрозливою, адже навіть при перевазі в боєприпасах і артилерії супротивнику достатньо декількох успішних заходів для дестабілізації оборони.
Документи не обмежуються лише постачаннями техніки: у файлах детально прописані питання інтеграції російських командно-спостережних систем у китайську мережу управління, шифрування передач даних, роботу у “поганих” умовах — під дестабілізацією зв’язку чи кібератаками. Для Пекіна важливо навчитися зберігати управління операціями “у деградованому середовищі”, і саме в цьому ролі російські інструктори мали б поділитися напрацьованими процедурами.
Крім того, архів містить записи про демонстраційні покази: російські навчання з використанням аеродесантних платформ і показові скидання важкої техніки з великої висоти (які бачили під час спільних маневрів, зокрема на навчаннях “Захід-2025”). Китайські військові делегації, за даними файлів, відвідували ці навчання й обмінювалися практичними завданнями.
Як пише видання та зазначають експерти, угоди демонструють, що співпраця між Москвою і Пекіном виходить за межі символічних навчань і переростає в реальну спільну розбудову сумісних бойових спроможностей. Це ускладнює для Заходу завдання одночасно стримувати агресію Росії в Європі і готуватися до можливих загроз у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
У документах також акцентується, що у випадку широкомасштабного конфлікту Росія може виступати для Китаю “стратегічним резервом” у вигляді енергоресурсів і промислової підтримки. Частина аналітиків вважає, що така взаємозалежність робить безпекові виклики країн ще тісніше пов’язаними.
Кремль не відповів на запити щодо цих угод, так само як і міністерство оборони Китаю та державні оборонні підприємства, зазначає видання. Тайвань, своєю чергою, відслідковує розвиток подій і готує відповідні заходи оборони; представник тайванської служби безпеки, з якою спілкувалися журналісти, зазначив, що острів враховує інформацію про передачі та тренування як фактор, що посилює загрозу.
Аналітики в RUSI, які перевіряли документи, звертають увагу на дві речі: по-перше, матеріали свідчать про глибоку технічну співпрацю; по-друге, вони показують намір Китаю не просто закупити обладнання, а освоїти технології через навчання та локалізацію виробництва. Це означає, що отриманий досвід і техніка можуть бути швидко відтворені й масштабовані всередині китайської оборонної промисловості.
Наявність таких угод змінює розклад сил у регіоні: якщо навчання, адаптація й локалізація пройдуть успішно, КНР отримає більш гнучкі й мобільні аероманеврені спроможності. Для міжнародної спільноти це створює необхідність більш глибокої координації оборонної допомоги Тайваню та перегляду сценаріїв стримування.
Водночас ключові питання залишаються: у яких обсягах і в які терміни буде реалізовано постачання, яка частина угод вже виконана, і наскільки швидко китайська армія зможе інтегрувати нові системи у свої операційні процедури. Відповіді на ці питання залежатимуть від подальших фактів і від того, чи з’являться офіційні підтвердження від причетних сторін.
