Аналіз видання Financial Times вказує на те, що ядерний шантаж Росії дедалі менше впливає на позицію західних країн, а спроможність Кремля використовувати свій стратегічний арсенал як інструмент стримування поступово нівелюється.
Росія, володіючи найбільшим у світі ядерним потенціалом, продовжує вдаватися до погроз – зокрема після нещодавніх заяв Володимира Путіна про готовність задіяти «всю зброю» для захисту Калінінграда. Проте якщо на початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році подібні риторичні спалахи змушували США та союзників проявляти надмірну обережність, то нині Захід сприймає їх суттєво спокійніше.
Знецінення ядерних погроз Москви пояснюється їх гіперексплуатацією, твердою позицією міжнародних гравців (включно із застереженнями з боку Китаю, Індії та США) та усвідомленням того, що табу на застосування ядерної зброї залишається міцним.
У результаті Захід суттєво розширив номенклатуру військової допомоги Києву, надавши важку бронетехніку, авіацію та далекобійні системи. Показовим прецедентом стала проведена у 2025 році українська операція «Павутина» із застосуванням безпілотників по російських стратегічних бомбардувальниках, яка згідно з доктриною РФ мала б викликати ядерну відповідь, проте не призвела до неї.
Як зазначає колишня заступниця генерального секретаря НАТО Роуз Геттемюллер, концепція класичного ядерного стримування зазнала поразки, оскільки сама наявність ядерного щита більше не гарантує захисту від звичайного військового нападу. Ця тенденція є глобальною і підтверджується також конфліктами між Іраном та Ізраїлем або Індією та Пакистаном.
Водночас падіння ефективності ядерного стримування породжує нові виклики. Втрачаючи свій головний важіль впливу, Росія вимушена шукати альтернативні способи відновлення залякування, вдаючись до гібридних атак, диверсій, замахів та порушень повітряного простору країн Європи, що підвищує ризик неконтрольованої ескалації.
Окрім цього, розмивання ядерного запобіжника може підштовхнути супротивників до звичайних конвенційних воєн через хибне відчуття, що ядерна держава не наважиться застосувати крайні заходи для захисту себе чи своїх союзників.
