Втрати настільки великі, що командири бояться подавати реальні дані нагору.
Про це говорять численні свідчення російських полонених, які є у розпорядженні СБУ.
Наприклад, цього контрактника, що потрапив у полон під час відступу загарбників з-під Києва, командир просто залишив на полі бою разом із пораненим. Вояк скаржиться: «сказали, что заберут, но так и не забрали. Пацанов столько понаоставляли раненых, мертвых… Просто никого не забирали».
Просить матір, щоб та йшла до командування та добивалася його обміну. Але жінка бідкається, що вже зв’язувалася із замполітом і він знає, що її син разом із 3-4 іншими контрактниками у полоні, але інформацію про це «на гору» не подає.
«В министерстве обороны в списках тебя нет», – скаржиться жінка. І додає, що це масова ситуація, бо, розшукуючи сина, вже спілкувалася з багатьма солдатськими матерями.
З огляду на численні втрати полонений радіє, що залишився живим і вже будує плани повернутися додому. Хоча попереду у нього – перевірка на причетність до масових звірств, які загарбники скоїли поблизу столиці.
Лише на Київщині СБУ відпрацювала 230 локацій, які окупанти використовували як свої командні пункти.
Там було виявлено військову документацію: списки особового складу, «расходные» відомості по вбитим солдатам, поіменні дані на нагородження та інша ідентифікуюча інформація.
Весь обсяг доказів передано до слідчих підрозділів.
Жодному окупанту не вдасться уникнути відповідальності за скоєні злочини!
