Окрім значних військових втрат, деморалізація російських військ відбувається і зсередини. У розпорядженні СБУ – багато перехоплених телефонних розмов, де окупанти скаржаться, що їм не виплачують обіцяних коштів. 
Як, до прикладу, у цій розмові з дружиною загарбник каже, що більше не вірить в обіцянки командування розрахуватися з ними бодай за 2 весняні місяці: «…должно, короче, прийти сразу за март и до 20-го числа – за апрель. Но я в это не верю, честно, не верю. Потому что уже прокуратура, короче, в бригаде у нас в Будёновске работает за эти деньги. Потому что реально не выплачивают людям».
Одна з причин такої «економії» – бажання російських військових клерків нажитися на невиплаті зарплат. Бо ж у випадку смерті окупантів, гроші можна буде залишити собі.
Тож у головах загарбників все частіше виникають запитання «А толку мы здесь? За кого боремся? Ни за кого, блин, вообще! Находимся хрен знает где…».
Але шукати на них відповіді окупантам варто було до перетину кордону з Україною.
