У той час як український наступ змінив карту поля бою в інших місцях, лінія фронту в Бахмуті, приблизно за 20 кілометрів від кордону Донецької та Луганської областей, практично не зрушила за чотири місяці запеклих боїв.
Про це повідомляє
The Washington Post.
Президент Володимир Зеленський заявив минулого тижня, що з усіх битв на сході найважча йде у Бахмуті. Проте військові експерти кажуть, що в цій боротьбі за контроль над зруйнованим містом амбіції російського олігарха Євгена Пригожина, засновника групи найманців ПВК "Вагнера", могли затьмарити всю стратегічну логіку.
Після відступу росіян з Ізюму у Харківській області, битва за Бахмут більше не є частиною якоїсь скоординованої військової операції. Натомість Пригожин кидає у бій хвилі найманців з ПВК "Вагнера", мабуть, бачачи політичну вигоду у захопленні Бахмута як військовий трофей, тоді як регулярні сили російської армії в інших місцях відсупають. Як повідомляє видання, нечисленні та озброєні українські солдати покладаються на більш спритну тактику, щоб вистояти у жорстокій битві, спостерігаючи за лініями супротивника за допомогою громадянських безпілотників
У місті Бахмут до вторгнення Росії в Україну 24 лютого мешкало 70 000 людей. Можливо, залишилося 15 000 людей, але вулиці були майже порожні, оскільки цього тижня там вирували бої. У недавньому аналізі аналітичний центр Інститут вивчення війни назвав дії Пригожина в Бахмуті "несуттєвими з оперативної точки зору" після втрати Росією Ізюма.
"Захоплення російськими Бахмута, яке малоймовірне, враховуючи, що російські війська протягом кількох тижнів пронизували себе крихітними навколишніми поселеннями, більше не підтримуватиме якихось масштабніших зусиль щодо досягнення початкових цілей цієї фази кампанії", - йдеться у звіті.
ПВК "Вагнера" відіграла ключову роль у взятті Попасної у травні, але, як повідомляється, зазнала великих втрат. Теоретично захоплення Бахмута зробило би росіян ще на один крок ближче до великих міст Краматорська і Слов'янська, але мало свідчень того, що росіяни могли б зараз їх атакувати.
