Злість, огида та зневага, але ніякого страху. Такими є результати аналізу виступів Володимира Путіна перед вторгненням в Україну та після нього, якими клінічний психолог Ніріт Пізано поділилася з учасниками Симпозіуму зі стратегії стримування, проведеного Стратегічним командуванням Збройних сил США. Відсутність страху допомагає пояснити, чому з Путіним не працює традиційна стратегія стримування, розповіла Пізано 700 пов'язаним із Пентагоном учасникам конференції та виданню
Nikkei Asia.
Лабораторія Cognovi Labs, де Пізано працює провідним психологом, використовує штучний інтелект та поведінкову психологію для оцінки емоцій людей, щоб зрозуміти, що рухає їх рішеннями. У випадку з Путіним Cognovi Labs аналізувала його виступи 21 та 24 лютого 2022 р., а також кілька виступів через рік і більше – послання Федеральним зборам 21 лютого 2023 р. та прес-конференцію з президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом 4 вересня.
Піддослідному виставляли бали, оцінюючи його рівень активації (зв'язок емоцій з поведінкою) та складаючи рейтинг намірів, що вказує на ступінь готовності до дії. У розрахунок бралися 10 емоцій: шість базових (радість, агресія, огида, страх, смуток, здивування) та ще чотири, які мають значення в таких галузях, як політика стримування, національна безпека та прийняття рішень – розвага (веселощі), презирство, надія та віра (довіра).
У двох зверненнях Путіна до громадян Росії, напередодні та в день вторгнення в Україну, головними емоціями були злість, огида та зневага. Пізано називає прояв цих емоцій базовим у Путіна.
При цьому в промові 24 лютого, де Путін оголосив про введення військ, віри та надії було помітно більше. У міру того, як він «нарощував рівень віри та надії щодо свого заходу – надії на його успішний результат, – він ставав емоційно більш рішучим та стійким», каже Пізано.
Хоча військові дії, незважаючи на подальші твердження Путіна, пішли не за планом, це не змінило його емоційної позиції та готовності продовжувати війну, з'ясували експерти. У зверненні до Федеральних зборів через рік після вторгнення в промови Путіна, як і раніше, домінували надія, а також злість, огида, зневага і віра. Рейтинг намірів склав 61 пункт проти 39 та 50 у виступах 21 та 24 лютого 2022 р. відповідно.
На прес-конференції після нещодавньої зустрічі з Ердоганом, де Путін відмовився від продовження зернової угоди, відзначається той самий набір емоцій – як у виступі з підготовленою промовою, так і в наступній розмові: високий рівень агресії, огиди, зневаги, надії, віри, а також здивування. Рейтинг намірів становив 54 пункти.
Що особливо важливо з погляду військових і політиків країн, що протистоять Кремлю – у всіх промовах Путіна абсолютно не було страху, зазначає Пізано. Це означає, що стратегія стримування у разі, мабуть, не працює.
Доказом цього може бути сам факт початку війни. Путіна не зупинили зусилля розвідки США, яка з кінця 2022 р. почала озвучувати інформацію про його готовність розпочати вторгнення, наводячи дані про розгортання військ біля українського кордону. Така публічність ЦРУ була безпрецедентним кроком і була розрахована як на підготовку країн НАТО та України до можливих військових дій, так і на стримування Путіна. Розвідувальна інформація, що озвучується, демонструє «дивовижну послідовність» Путіна в реалізації своїх планів, що допомагає переконати союзників і партнерів США зайняти більш жорстку позицію, яка, як вони сподіваються, розладнати плани російського президента або навіть змусить його змінити, говорив високопоставлений співробітник Білого дому Financial Times незадовго до вторгнення.
Згідно з концепцією Стратегічного командування ЗС США операції стримування мають впливати на процес прийняття рішень противниками Вашингтона. Потрібно змушувати їх відмовлятися від дій, що загрожують інтересам США, оскільки такі дії призведуть до втрати вигод, які вони шукають, та витрат, яких вони бояться. Також має бути запропонована прийнятна альтернатива.
Але якщо у противника відсутнє почуття страху, «наші стратегії іноді можуть стимулювати ту саму поведінку, яку ми намагаємося запобігти», зазначає Пізано.
Путіна «якось просто засліпила манія величі, і він остаточно втратив можливість прораховувати наслідки своїх вчинків», поділилася своєю оцінкою в інтерв'ю Бі-бі-сі колишній держсекретар США Кондоліза Райс.
