Супутники коштують дуже дорого, щоб побудувати та відправити їх на орбіту та інженери працюють над тим, щоб супутники прослужили якнайдовше. Однак є один обмежуючий фактор – це потреба у паливі.
Більшість супутників є пасивними об'єктами, що обертаються навколо Землі. Їм потрібно зберігати позицію, щоб їх сонячні панелі були спрямовані на Сонце, а антени зв'язку на Землю. Багатьом супутникам також потрібно мати можливість коригувати свої орбіти, щоб перейти на нову траєкторію або протистояти ефектам розпаду орбіти.
Всі ці дії вимагають палива, тому що через кілька років багатомільйонний космічний корабель, який все ще перебуває у відмінному стані, стає марним. Щоб уникнути цього, Northrop Grumman розробляє модулі обслуговування на орбіті. Ці роботизовані космічні кораблі здатні стикуватися з супутниками, у яких закінчується паливо, виступаючи як додаткова рухова система, надаючи додаткові можливості, такі як нове джерело енергії або проводячи дрібний ремонт.
Це необхідно для космічних сил США, оскільки їхні військові супутники приділяють особливу увагу рухової активності. Ці засоби повинні мати можливість часто змінювати орбіту, щоб дослідити певну точку на Землі, досліджувати інший космічний корабель чи ухилятися від загрози.
Можливість дозаправки є очевидним рішенням, але проблема в тому, що розробка технології потребує значної стандартизації, щоб гарантувати сумісність систем із системами супутника, який шукає дозаправку.
Космічні сили США та Northrop Grumman розробляють загальну систему дозаправки на базі PRM, яка є пасивною дозаправною станцією, до якої зможуть стикуватися супутники SSC. Це означає, що майбутній космічний корабель SSC буде оснащений інтерфейсом, сумісним із PRM.
