Генерал-лейтенант Сергій Наєв, командувач Об’єднаних сил, який бореться з російською агресією на сході країни, переконаний, що Москва готує нові напади на Україну, але впевнений, що його сили зможуть протистояти будь-яким російським діям.14 січня генерал запросив «Київпост» супроводжувати його з візитом, який, за словами його помічників, був типовим у гарячому графіку для людини, що керує українськими військами на лінії, яка тягнеться від портового міста Маріуполь на Азовському морі туди, де Луганська область зустрічається з російським кордоном.
Поїздка розпочалася на великій армійській базі, на відстані кількох кілометрів від головної дороги, що веде на південь від Костянтинівки Донецької області. Огородження і колючий дріт утворюють зовнішнє оборонне кільце, по периметру розміщені танки і бронетранспортери, приховані від спостереження з повітря біло-чорним зимовим камуфляжем.
Дорога веде повз посадочного майданчика вертольота до воріт внутрішньої, обнесеної стіною території, з низкою будівель. Це один з комунікаційних та командних пунктів генерала Наєва, куди до нього стікається інформація з величезного району ведення бойових дій, за який він відповідає.
Наєв відправляється у дорогу на повнопривідному позашляховику. Водій озброєний автоматом і пістолетом, як і солдат на кріслі поруч, обидва мають складну радіо гарнітуру, вбудовану в шоломи, яка є точкою комунікації для тих, кому потрібно дістатися до генерала, коли він перебуває в русі .
Слалом через снігДва інші позашляховика, один спереду, а інший позаду, супроводжують автомобіль генерала через білий степ, що простягається на кілометри у всіх напрямках, повз покинуті будівлі та поодинокі дерева.
Всередині автомобіля Наєв знімає з себе вовняну армійську шапку, з-під якої показується акуратна зачіска. Можливо, занадто багато білого волосся для чоловіка у 48 років з трохи хлоп’ячим обличчям.
Наєв, який народився у місті Могилів-Подільській у Вінницькій області, все життя був солдатом. «Я завжди хотів бути в армії, навіть у дитинстві», — розповідає він. «Мене приваблює романтичне почуття пригод. Мій батько був на військовій службі, і для мене це є природним вибором.»
Навчався в Московському військовому училищі за часи Радянського Союзу. Коли в 1991 році СРСР розпався, він проходив службу в Східній Німеччині і брав участь у виведенні з неї радянських військ. За його словами, коли Україна проголосила Незалежність, він, не вагаючись, вступив до армії нової країни. Потім навчався в Національному університеті оборони.
Наєв неухильно піднімався по службі, під час заходів підготовки у Сполучених Штатах та Великобританії познайомився з західними військовими. У розмові наголошує, що як і багато інших патріотично налаштованих офіцерів, він був розчарований тим, що протягом багатьох років військовослужбовці були недостатньо забезпечені ресурсами, а значна частина кращого озброєння була продана, часто незаконно.
«Деякі люди здалися і залишили військову службу. Але я подумав, що це занадто легкий шлях. Я вирішив, що мені доведеться залишатися, — сказав він. «Командуючи батальйонами, потім бригадами, я завжди робив усе можливе, щоб мої підлеглі отримували належну підготовку, і щоб кожна частина брала участь навчаннях, наближених до бойових.» — розвповідає Наєв.
Починається війнаПісля того, як Росія в 2014 році вторглася до Криму і зайняла велику частину Донбасу, Сергій Наєв командував сектором «Б» українських сил навколо Донецька, де відбувалися найбільш інтенсивні бої, у тому числі у міському аеропорті, який українські солдати тримали кілька місяців протистоячи чисельно переважаючому ворогу.
З початком війни Наєв обіймав більш високі посади, і в березні минулого року начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних сил України Віктор Муженко призначив Сергія Наєва на його нинішню посаду і зробив своїм заступником.
Колона з генералом Наєвим прибуває до першого з чисельних командних пунктів батальйонів і бригад, які сьогодні виконують бойові завдання на північному заході від Донецька, найбільшого українського міста під російською окупацією.
Командні пункти знаходяться на околицях малих міст в підвалах будівель, в основному покинутих тими, хто втік від важких боїв у 2014 і 2015 роках. На стінах підвалів розвішані великі екрани, що відображають дані і показують кілька зображень різних частин фронту. Деякі з них передаються засобами повітряної розвідки і всі вони контролюються зосередженими, переважно молодими чоловіками.
На кожній нараді офіцери збираються навколо Наєва і використовуючи великомасштабні карти, що розміщені або на стінах, або викладені на столах, пояснюють йому, що відбувалося в їхньому районі за попередній день.
«Я прагну, наскільки це можливо, стежити за всім. Думаю, важливо підтримувати тісні контакти з моїми людьми, і не тільки з офіцерами, але й із звичайними солдатами на лінії фронту », - розповідає Наєв.
«Я запитую їх, чи є щось, що їм потрібно, і, якщо є щось, я намагаюся робити все можливе, щоб побачити, що вони це отримають. Я хочу, щоб вони відкрито розмовляли зі мною. Мій стиль — це не критикувати солдатів або молодших офіцерів під час моїх візитів », - говорить він. «Якщо я помічу те, що потрібно вживати заходи, я обговорюю це з людьми, що знаходяться в команді, і це вирішується без взаємних звинувачень».
Ключ до успіхуРосія сильно наростила чисельність російських сил, але Наєв говорить, що все залежить від інтенсивної підготовки, щоб вирівняти шанси. «Як командувач Об’єднаних сил, я вважаю, що моя головна сила — це ретельна підготовка до оборони», — наголошує він.
Головне в усьому цьому — бойова готовність рядового солдата — людини, яка повинна відбиватися від ворога, стріляти і вбивати його. Навчання є ключем до того, щоб кожен з них міг виконувати свій обов’язок, як це передбачалося. Врешті-решт все залежить від цих людей, які щодня ризикують своїм життям для своєї країни«, — розповідає генерал.
Наєв говорить, що він відвідує позиції, які опинилися під обстрілом, або постраждали, щоб зустрітися з військовими в траншеях і відвідати поранених у лікарнях: «Більшу частину свого часу я проводжу тут, у своєму районі відповідальності, і коли мені не потрібно брати участь у засіданнях або конференціях або спілкуванні з делегаціями з Києва, я намагаюся відвідати якомога більше передових позицій».
Він проводив різдвяні та новорічні свята, відвідуючи своїх людей на передових позиціях уздовж всієї лінії зіткнення. Наєв з гордістю розповів, що його дружина і троє дітей приєдналися до нього в районі конфлікту на свята.
Вирушаючи відвідати фронтові траншеї поблизу Горлівки, всі, включаючи Наєва, одягають бронежилети і шоломи. Генерал має напівавтоматичний пістолет у кобурі, припасованої до передньої частини його бронежилету.
У бункері, що оточений стінами і стелею, яка служить командним пунктом на цьому відрізку з близько 400 кілометрової лінії фронту, генерал приймає доповіді молодших офіцерів, які розповідають йому про чисельні обстріли із стрілецької зброї. Українські військові вогонь у відповідь не відкривали.
«Вони могли б, але вони не відчували себе під прямою загрозою, і вони не хотіли витрачати боєприпаси», — схвально говорить Наєв.
Росія готується до нападуНаєв говорить, що є ключові ознаки того, що росіяни готують повномасштабну агресію проти України.
«По-перше, вони збільшили чисельність своїх військ в цьому районі. Наприклад, там, де на базах біля українсько-російського кордону було вісім батальйонних тактичних груп, зараз вони збільшили цей показник до 12 в районі моєї відповідальності».
«Вони також значно збільшили кількість літаків, готових діяти з аеродромів на їх стороні кордону в Донецькій області».
Більш важливим свідченням було те, що «російські оперативні групи прибули до Донецької та Луганської областей, про що ми дізналися з перехоплень їх супутникового зв’язку».
Наєв зазначив, що також було виявлено особливий тип супутникового зв’язку, який використовують старші російські офіцери. Присутність російських генералів свідчить про важливі прийняті рішення та перегрупування військ — імовірно, в рамках підготовки до загального наступу.
Їхні можливості збору розвідувальних даних зросли в три рази: більше розвідувальних груп, радіоелектронних груп. Все це стандартні заходи, які проводяться при підготовці до наступу.
Наєв вважає, що ймовірність російської атаки збільшилася після того, як у листопаді минулого року в Керченській протоці стався випадок, коли російські військово-морські судна напали на три українські кораблі, що намагалися перейти до Азовського моря з Чорного моря. Росіяни захопили українські судна, поранили трьох українських моряків і забрали в полон усіх 24 членів екіпажів.
Наєв вважає, що інцидент є частиною російського плану взяти під свій контроль Азовське узбережжя України і створити наземний коридор на захід від території, яку Москва займає, через Маріуполь і далі до Криму. Він попереджає, що кремлівська пропаганда, яка стверджує, що Україна хоче використати хімічну зброю проти Донецька, спрямована на створення приводу для виправдання такого російського нападу.
Навчання з суворих уроківНаєв заявив, що досвід України у 2014 та 2015 роках, коли регулярні російські війська завдавали великих втрат тоді відносно слабко підготовленому українському війську, показав нагальну необхідність відточувати здібності танкових і артилерійських підрозділів. Він сказав, що це було зроблено.
Він сказав, що надання Америкою у минулому році найсучасніших протитанкових ракет «Джавелін» стимулювало збільшення виробництва власних протитанкових ракет «Стугна» і «Корсар».
Він сказав, що вся територія під його командуванням була оцифрована з використанням складних супутникових і електронних технологій, з яких деякі надані США,так що точні удари артилерії можна знищення ворожої броньованої техніки можна нанести у дуже короткий час.
«Всі електронні ресурси об’єднані в єдину систему, що означає, що ми не тільки маємо можливість ідентифікувати місцезнаходження ворога, але й одночасно отримати відповідні координати для артилерійських підрозділів», — говорить Наєв. «Отже, коли в минулому відповідь на зворотний удар займала десятки хвилин, зараз кожен артилерійський розрахунок займає свою позицію протягом декількох хвилин».
Він повідомив, що повітряна оборона в районі операцій була посилена, і наголосив: «Якщо Російська Федерація намагатиметься використовувати свої військово-повітряні сили проти нас, вони будуть мати такі втрати, що її пілоти відмовляться літати тут».
Він сказав, що хоч у нього є сили зі спеціалізованою підготовкою ведення боїв в умовах міст, якщо російські війська намагатимуться увійти до Маріуполя, пріоритетом є не дозволити їм це робити.
«Наше завдання не дозволити війні прийти в місто», — сказав він. «Ви бачили, що наші сили розташовані на відстані від Маріуполя — наші оборонні рубежі знаходяться на підступах до міста. Але, де б вони не нападали, ми будемо захищати кожну частину нашої території, і ми маємо можливість це робити в досить рішучо. »
Серця, уми і шоколадНа шляху до Авдіївки, прифронтового міста, яке постійно потрапляє в новини через обстріли і жертв, Наєв розповідає про те, як українським військам вдалося відтіснити російську армію подалі від міста, на кілька кілометрів ближче до Донецька. Багато жителів Авдіївки, які виїхали у 2014-му році, повернулися.
Наєв впевнений, що підвищення почуття безпеки і повернення до нормального життя — важлива частина роботи військових.
«Ми повинні показати, що наша військова місія успішна. На телебаченні і радіо багато російської пропаганди, і армія повинна протистояти залякуванню людей», — переконує він.
Наєв зізнається, що сам любить музику і театр, тому заохочує організацію культурних подій для населення в прифронтовій зоні.
Заїхавши в місто дорогою, яка ще два роки тому була недіючою через близькість до російських військ, ми прямуємо до школи. Наєв і супроводжуючі його військові відкладають в бік зброю, перш ніж увійти до будівлі школи.
Тут в актовому залі чотири сотні дітей дивляться гумористичну постановку у виконанні театральної трупи, приїзд якої організували військові.
Після закінчення вистави генерал запрошує дітей до окремої кімнати і роздає їм шоколад. «Іноді доводиться роздавати боєприпаси, іноді — нагороди, а іноді — шоколад», — каже генерал.
Навіть складно сказати, кому цей процес подобається більше — дітям або генералу.
