Поки країни НАТО обговорюють, які слова правильно використати на Вашингтонському саміті стосовно шляху України до членства (bridge towards membership чи irreversible path) - за фактом саме Україна сьогодні є гарантом безпеки країн НАТО, а не навпаки, при всій подяці за надані озброєння.
Тому дозволю собі недипломатичне: байдуже, які слова ви напишете... Головне питання інше: коли вже війська країн НАТО, куди спрямовувався ультиматум офіційного Кремля у листі від 15 грудня 2021 року, будуть в України разом з нами у війні проти атакуючої Україну та Європейську безпеку РФ?!
Я просто нагадаю слова мудрого Кіссінджера, який, попри свою попередню позицію, наголошував, що Україна обов'язково має бути в НАТО! Інакше не буде контрольованою.
Хто сказав, що Україна буде чекати на запрошення до НАТО вічно?!
Моя позиція така: якщо в наступні роки не буде запрошення — маємо будувати оборонно-безпековий союз з тими, хто готовий на це піти разом з нами та не чекати тих, хто не вміє робити кроки на випередження, а тягнеться в ар'єргарді, чим вдало користується агресор.
