32 відсотки українців допускають, що для досягнення миру Україна може відмовитися від деяких територій. Такими невтішними є результати опитування, яке провів у травні Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). Проти будь-яких поступок наразі більшість — 55 відсотків. Але тенденція і динаміка вельми загрозливі. Адже напочатку війни, у травня 2022 року, лише 8 відсотків респондентів були готовими на територіальні компроміси заради миру, а абсолютна більшість — майже 90 відсотків — виступали проти жодних поступок.
Проте з літа 2023 року, коли розрекламований Зеленським контрнаступ не дав очікуваних результатів, настрої українців почали змінюватися. У грудні 2023 року про готовність до територіальних поступок заявили вже 19 відсотків респондентів. У лютому, за даними КМІС, 24 відсотки опитаних були готові віддати окупанту завойовані території заради припинення війни. І ось маємо новий «рекорд» — понад 30 відсотків, тобто кожен третій опитаний, готовий умиротворювати путіна за рахунок українських земель.
Цих українців путін вже переміг: взяв їх змором, морально виснажив і свого досяг — третина готові відмовитись від боротьби. Цим українцям перемога вже не потрібна, їх влаштує поганий, або, як висловилась одна відома львівська лікарка, «несправедливий мир». путін їх вже примусив до миру. А заодно розколов українське суспільство, яке, нагадаю, два роки тому було майже одностайним щодо неможливості болючих компромісів.
Якщо сьогодні третина українців готові поступитися територіями, то завтра, цілком можливо, погодяться ще щось віддати агресору. Наприклад, частину суверенітету чи піти на поступки щодо української мови. Пригадуєте, у мирному плані Трампа-Джонсона, про який колишній премʼєр-міністр Великої Британії написав у своїй колонці в Daily Mail, є пропозиція, що «для російськомовних можуть бути передбачені особливі заходи захисту». Тобто нас морально готують, що торг щодо принципових для українців речей можливий…
Ось тільки ці 32 відсотки досі не можуть зрозуміти головного: путін веде війну не за території, точніше не тільки за території, а за задоволення своїх хворобливих імперських амбіцій. І жодними кавалками землі він не задовольниться. Йому потрібна вся Україна — залякана, підкорена, слухняна, з розмитою ідентичністю. Будь-який мир чи перемирʼя — лише рятівна пауза для нього, передишка, щоб «перезарядити зброю». В результаті ми отримаємо не мир, а ілюзію миру. Війна триватиме, лише в іншому вимірі: ворог буде нищити нас з середини, і робити йому це буде набагато легше, ніж тепер, коли суспільство, попри дику втому від війни, все ще мобілізоване. А ілюзорний мир розбалансує українців, неминуче зʼявляться внутрішні протиріччя і конфлікти, політичні чвари тощо. Усе це може призвести до хаосу і самознищення. І тоді ворог може взяти нас голими руками. Не забуваємо, що маємо справу з дуже підлим, цинічним, підступним ворогом, якому апріорі не можна довіряти. Невже хтось справді досі вважає, що з путіним можна домовитись, підписати якісь мирні угоди, яких він буде дотримуватись?!
Допоки путін буде живий, від намірів підкорити Україну не відмовиться. А його тактична ціль — психологічно виснажити українців, довести до відчаю, щоб опустилися руки і не було бажання чинити опір. Таке деморалізоване суспільство, або як кажуть соціологи «аморальна більшість», погодиться на будь-які умови. І якщо динаміка суспільних настроїв збережеться, то рано чи пізно це станеться. Ба більше. Суспільство почне вимагати від влади припиняти війну за будь-яких умов. Вже чуємо такі, наразі поодинокі, але вже публічні, заклики. Бачимо, як деякі українці виходять на акції протесту через відключення світла, звинувачуючи у цьому владу. путін завойовує уми й настрої українців швидше, ніж наші території. Тому єдиний наш порятунок і шанс на перемогу — не будувати ілюзій, що росія задовольниться якоюсь частиною української території і відчепиться. Не задовольниться і не відчепиться. Лише виграє час для посилення і чергової підступної атаки. Тому беремо себе в руки, не піддаємося на провокації та занепадницькі настрої. Ніякого фальшивого миру, лише реальна перемога!
А влада повинна щодня мотивувати українців на боротьбу з ворогом, заряджати оптимізмом, згуртовувати, демонструвати власну непохитність і культивувати неминучу перемогу, як це було на початках повномасштабного вторгнення.
