До побоювання, що Путін може почати війну з Молдовою ще до закінчення війни з Україною, спровокувавши загострення конфлікту Кишинева з сепаратистським регіоном Придністров’ям, додається серйозна небезпека через голослівне обвинувачення у нібито розміщенні на її території поставлених українськими союзниками винищувачів F-16. МЗС Російської Федерації навіть викликало для пояснення високопоставленого молдовського дипломата, висловивши з цього надуманого приводу “серйозну стурбованість”.
Ця загроза з боку Путіна багатократно збільшується через те, що в серпні в Молдові офіційно розпочалася президентська передвиборна кампанія. Вона є надзвичайно важливою, як для чинної влади, для її західних партнерів та для Кремля. Що не полишає думки повернути Молдову в свою зону політичного впливу.
Наступні вибори можуть стати вододілом остаточного молдовського вибору – куди піде Кишинів, продовжить шлях повільної, але інтеграції з Європейським Союзом, чи потрапить під повний вплив Кремля. Політична ситуація в країні така, що остаточний європейський вибір Молдови прямо залежить від того, чи зможе Мая Санду зберегти свою владу.
Війна в молдовському Придністров’ї на початку 1990-х років була однією з перших гібридних воєн, які розв’язала Російська Федерація. Власне, на цьому прикладі Москва відпрацювала злочинні підходи, які вона в 2008 році застосувала в Грузії, а в 2014 та 2022 роках – у війні в Україні.
Для російського диктатора сьогодні дуже важливо, щоби Придністров’я, яке має близько 370 тисяч жителів, власну валюту та власний парламент, зберегло свій статус-кво. Оскільки сепаратистське Придністров’я межує з Україною – це не лише важливий форпост Росії для сковування намірів Молдови приєднатися до Євросоюзу та НАТО, а й потенційний плацдарм створення зони постійної нестабільності на кордоні з Україною.
Саме тому Москва підтримує регіон грошима і газом, утримуючи Придністров’я економічно. Майже 200 тисяч мешканців цього проросійського анклаву вже прийняли російське громадянство, а ми з власного досвіду добре знаємо, що далі робить Російська Федерація для захисту “своїх громадян” на суверенних територіях інших держав. Крім того, Росія виплачує придністровцям пенсії, що стало вагомим чинником підтримування в цьому регіоні стабільних антимолдовських настроїв.
Погіршує ситуацію те, що джерелом усіх конфліктів, які провокує Москва у світі, є геополітичний наратив російського імперського ревізіонізму “друг-ворог”, котрий тотожний сталінській формулі: “хто не з нами – той проти нас”. І якщо Молдова за нинішньої влади не є другом для Російської Федерації, то з цього для Кремля автоматично випливає, що вона “ворог” Кремля.
Таким чином Росія добровільно загнала себе у пастку однобічності. Коли країни, котрі гіпотетично могли б співпрацювати з Москвою на певних економічних напрямках, за цієї хибної концепції не можуть цього робити. Адже вони наважилися співпрацювати з ЄС, що для Путіна стало неприпустимою крамолою.
Незважаючи на усі надзвичайні виклики та постійні труднощі, Молдові вдалося зберегти свій суверенітет і зберегти демократичні процедури. Останнім намагається скористатися Кремль, змістивши з президентської посади нібито демократичним шляхом Майю Санду. Перекривши таким чином Республіці Молдова шлях до об’єднаної Європи.
Придністров’я залишається основним козирем Росії у боротьбі РФ за перетворення Молдови на подобу сучасної Грузії, де більшість народу підтримує її європейську інтеграцію, а проросійський прем’єр країни, Іраклій Кобахідзе, робить все можливе, щоб ще більше втягнути грузинську державу в фарватер кремлівської політики.
І хоча Москва не змогла продемонструвати докази, що на території Молдови дислокуються українські винищувачі F-16, це питання Кремль використовуватиме для нагнітання політичної конфронтації між Москвою і Кишиневом.
Московити вже неодноразово заявляли, що завдадуть ударів по територіях тих країн, на аеродромах яких будуть перебувати українські F-16. Зараз вони їх посилено шукають, але чомусь ніяк не можуть знайти. Саме тому в Путіна і затіяли усі ці необґрунтовані претензії до Молдови, щоб знайти вигаданий привід обвинуватити Майю Санду в неіснуючій допомозі Україні.
Для Путіна дуже важливо знайти приводи, щоб різко погіршити можливості перемоги Санду, адже вона є фаворитом електорату, який братиме участь у виборах президента Молдови 20 жовтня 2024 року. Хоча тут не все так однозначно.
Згідно з опитуванням, яке у травні-червні провів Міжнародний республіканський інститут (IRI) у США, 37% респондентів заявили, що проголосують за чинного президента на виборах 20 жовтня. Це означає, що Санду не виграє в першому турі виборів. Розуміючи це, Путін шукає можливості, щоб і в другому турі виборів нинішня президентка також не змогла здобути переваги.
І чим ближче буде до президентських виборів у Молдові, тим більше Москва намагатиметься дестабілізувати ситуацію у цій державі. Росіяни планують впливати на вибори 20 жовтня у різні способи. Для Путіна дуже важливо, щоб Молдова, нині кандидат на членство в ЄС, не змогла успішно пройти кандидатський стаж до Євросоюзу, й назавжди так і залишилася на задвірках Європи.
Одним із вагомих способів боротьби Кремля з Майєю Санду може стати невизнання результатів президентських виборів, якщо на них переможе не проросійський кандидат. У такому разі Російська Федерація планує спровокувати протести в Республіці Молдова, профінансувавши п’яту колону і задіяти для цього своїх агентів впливу, які до певного часу публічно не були засвічені у цьому протистоянні. Все це робитиметься через дезінформацію та пропаганду в інтернеті, на радіо та на вулицях.
Ще задовго до виборів Москва прикладатиме всіх зусиль, щоб створити у молдовських виборців негативне сприйняття західних урядів та чинного керівництва Молдови. Та підірвати у громадян довіру до здатності цієї країни захистити себе і підтримувати верховенство права. Росія зробить усе від неї залежне, щоб забезпечити зміну прозахідного уряду на проросійський.
Це відома стратегія Росії. Проєвропейський президент Молдови Майя Санду ще раніше попереджала, що Москва має намір “розпалювати насильницькі заворушення і напади на державні установи Молдови та маскувати їх під протести”. Для РФ важливо підірвати політичну стабільність і легітимність влади. Путін давно би анексував Молдову, якби мав таку можливість. І її рятує те, що Росія не має з нею спільного кордону, а окупувати українську Одеську область московити не змогли.
Коли проросійська зміна уряду не вдасться, сепаратистська “держава” Придністров’я може стати ще одним можливим місцем нападу. Це вирішальний важіль, який РФ здатна задіяти для дестабілізації Молдови. Варто пригадати, що на території Придністров’я зберігаються величезні склади колишньої радянської зброї. Ніщо не заважає росіянам сформувати з придністровців загони так званих “ополченців” і спровокувати воєнне протистояння з Молдовою.
Зараз основне завдання для Майї Санду і її однодумців – за можливості мінімізувати впливи Росії. У цьому сенсі дуже важливо заблокувати перекидання до Молдови кремлівських грошей. В безготівковому вигляді, готівки, чи надходжень у криптовалюті. Не говорячи вже про нагальну необхідність краще зачищати від путінської пропаганди молдовський інформаційний простір. Оскільки це також впливатиме на перебіг президентських виборів.
Росія хоче за будь-яку ціну досягнути потрібних їй у Молдові результатів. Путін задіє для цього будь-які доступні для Москви засоби. У цьому сенсі обвинувачення Кишинева в нібито розміщенні на молдовській території поставлених українськими союзниками винищувачів F-16, може стати лише початком спроби дискредитації Майї Санду в очах виборців. Аргументуючи тим, що це загрожує безпеці Молдови.
Не важко спрогнозувати, що далі путінські пропагандисти розганятимуть нову інформаційну хвилю, обвинувачуючи Молдову в порушенні прав російськомовних громадян, утиску прав гагаузів, в русофобському курсі Кишинева, в блокуванні російських ЗМІ (яке почалося після великого вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року), в дискримінації за національними, мовними, культурними та релігійними ознаками.
У цьому немає нічого нового, в Кремлі завжди діють, використовуючи апробовані раніше недостовірні інформаційні схеми. Але вони можуть впливати на частину населення Молдови, і цей факт потрібно неодмінно враховувати проєвропейським політичним силам, готуючись до нового витка протистояння з Російською Федерацією.
