Про операцію в Курській області та її практичні наслідки. Без пафосу про те, що весь світ зрозумів, що Москві начхати на своїх громадян. Звичайно, їм начхати.
Можна завдавати ракетних ударів по Курську, сотнями брати в полон строковиків, захоплювати районні центри, знищувати базу Росрезерву, топити пороми. І Путін тільки брови зводитиме на засіданнях своєї ставки, і російські “медіа” навіть не будуть особливо акцентувати на таких подіях.
Але варто ісламістам захопити СІЗО, як президент РФ через день виступить із гнівною заявою. Бо РФ — це країна-в’язниця, де одні сидять, інші охороняють, тому безпека тих, хто охороняє, — державна цінність. А 130 тисяч холопів-втікачів? Дайте їм по 10 тисяч рублів та оселедцю.
Що станом на зараз ми знаємо з гарантією?
Кордон РФ прикриває збірна солянка з солдатів строкової служби, легкої чеченської піхоти, співробітників ФСБ та Федеральної служби виконання покарань. як пожежна команда. Вмирати ці персонажі особливо не хочуть, здаються в полон сотнями, режим готовий міняти їх тут і зараз, бойова цінність їх мінімальна.
Такий парадокс. За 300 тисяч плюс бойові котонова мутація готова вмирати, а за батьківщину такого бажання немає.
Росіяни перекинули резерви із зони боїв в Україні — 810 бригаду з-під Херсона, “Пятнашку” з-під Бахмута, 155 бригаду морської піхоти з Вовчанська, 488 моторизований полк з-під Кремінної. Майже з усіх операційних зон.
Більше нічого немає — або на відновленні боєздатності, або строковики. Введення їх у бій та труни для російських мамок-зозуль в кількостях — це добре, і мобілізація в РФ — це добре, нас влаштовує.
Весела експедиційна війна відригується кров’ю та втратами. Тенденція дуже конкретна — кілька залпів на місяць ракет щойно з виробництва, північнокорейські копії “Іскандерів”, іранські снаряди до танків, мотолиги як штурмові БМП. Вони виснажуються швидше, ніж може їх промисловість.
Набігова тактика це добре — дронами по вишках зв’язку, гаражах, стоянках, парках. Відкрутити, все, що влазить у БМП або на трал, все, що не влазить, підірвати або спалити. Те, що робили козаки, коли на чайках набігали Порту. Неважливо скільки в тебе сотень тисяч армії та галер, якщо саме тут немає нікого.
Так і тут — Білгородська область, Брянська область, атаки на багатосторонні автомобільні пункти пропуску, нальоти артилерії на пункти переходу, камери, вежі спостереження, міни з “Баби яги”, міномети по казармах.
Все це чудово працює і проти мобільних груп, і для хитання паркану з того боку. Якщо противник зайнятий гасінням пожеж і розборів завалів на своєму боці, йому не до рейдів на наш.
Військове ППО ЗС РФ довкола Москви прикриває об’єктове, працює в Україні поблизу лінії зіткнення, в порту Кавказ ловить “Нептуни”, намагається вижити на базах ЧФ РФ.
Винищувачі не можуть перехопити працюючі на гранично малих висотах наші Міг-29, мало пристосовані для роботи по землі.
Тому десятки застосувань високоточних бомб. Саме як вони замислювалися — по мостах, пунктах зв’язку та управління, ключових опорниках.
Не через Дніпро чи на Донбасі, коли Сили оборони не можуть експлуатувати їхній приліт, а просто хльостали, стримуючи, дозволяючи нарощувати тиск.
Чому легкі частини на “Страйкерах” та ДШВ на MRAP не поїхали під Торецьк у вуличні бої чи під Покровськ?
Цілком очевидно — там важкі комплекси ППО, там багато вильотів КАБ, там штурмові бригади, вже практично з рідкісними вкрапленнями танків, просто піхотні на МТЛБ та бортових автомобілях. Там не вийдуть зухвалі прориви, рейди та сотні полонених, важче підтримувати з повітря, багато вильотів у супротивника та нарядів артилерії.
Там, де супротивник накопичив сил та засобів, неможливо ефективно контратакувати.
Сточувати бригади за чергову посадку, рухаючи фронт туди-сюди на пару кілометрів — це саме те, що хочуть від нас у Кремлі. Ймовірно, під цю зиму план РФ — вступити в бій за Покровськ і, завдаючи ударів по інфраструктурі, довести вимкнення світла до 8-12 годин на добу.
Ще раз по літерах — друга армія світу не може захопити в України 11 років Донецьку область. Але сподівається підірвати здатність до опору ударами по інфраструктурі та виробництву електрики, тепла та пари.
Яка, природно, ніяк не впливатиме на графік постачання літаків F-16, танків “леопард”, сотень тисяч снарядів законтрактованих ЄС, 5 батарей ПРО, норвезьких та шведських катерів. А втрату двох районних центрів за три роки і Україна, і ВПК ЄС переживе. Як і переживуть люди графіки відключень.
Тому сточувати бригади за руїни шахт та огризки посадок — це те, що вони від нас чекали. А захопити районний центр, вести бої за другий, і прикрившись Сеймом, йти до третього, викликавши втечу 140 тисяч людей — це те, що від нас не чекали.
Чи буде захоплення Глушківського району та рейд на Рильськ? Не обов’язково, противник тягне нові частини та ущільнюється, риє лінії оборони.
Чи буде велике оточення перед Сеймом? Не обов’язково, у Херсоні вони пішли понтонами.
Головне, що зрозуміли ті, хто мільярди доларів заливають у нас, підтримуючи опір України, — противник далеко не в кращій формі.
Противник здавався в полон сотнями, та частини на “Страйкерах” розмотували підрозділи на “буханках” та бортовими вантажівками.
Що сотні кілометрів кордону прикривають прикордонники та батарея Д-20.
Що у противника китайські бронежилети, чоботи часів пізнього совку та іранські дрони.
Що наші дрони продовжують прориватися за сотні кілометрів, підпалюють другу базу Росрезерву за тиждень.
Що інвестиції у безпеку ЄС ми добре відпрацьовуємо. Значить, вони будуть наростати.
