Вже більше двох з половиною років Україна пербуває в центрі уваги світової політики. І це природньо, тому що війна, яку розпочав путін проти України 24 лютого 2022 року, в будь-який час може перерости у Третю світову війну.
Практично майже з початком путінської агресії, зразу з’явилась тема "червоних ліній" і можливих мирних переговорів з путіним.
Ми вже давно звикли до погроз путіна, до його ядерного шантажу звик і світ. Червоні лінії, зміст яких постійно змінював путін в залежності від успіхів ЗСУ, і які після глибокого прориву ЗСУ в Курську область і перенесення війни на територію росії, виглядають не тільки сміхотворними, але й абсурдними, все таки залишаються в арсеналі путіна. Він усвідомлює, що застосування ядерної зброї можливе лише в самій критичній ситуації, тому шукає разом з своїми пропагандистами якогось іншого ідеологічного наповнення цих червоних ліній.
В ці дні в США відбуваються події, які можуть не просто вплинути на хід війни, а наблизити нашу Перемогу. У зв’язку з цим, в ЗМІ з’явилось багато різних аналітичних матеріалів чи прогнозів експертів, щодо можливих наслідків для путіна і війни, тих рішень і дій, які будуть ухвалені президентом США Джо Байденом за результатами українсько- американських переговорів президентів двох країн.
А поки що давайте згадаємо деякі прогнози експертів щодо можливого нападу путіна на Україну.
Вирішив привернути увагу до одного із експертних прогнозів, який був оприлюднений за 6 днів до початку війни і цей матеріал мав назву: "Чому Путін не вторгнеться в Україну. Пояснює екс-консультант НАТО Харлан Уллман" ( New Atlanticist, 16 лютого 2022 року.)
Він, зокрема, зазначив, що "Вашингтон не перестає попереджати про реальність повномасштабної війни в Україні. Якщо нападу не буде, Білий дім і НАТО заслужено припишуть собі, що відвернули конфлікт, оскільки вони заняли непогану дипломатичну позицію і продовжили стояти разом перед можливою кризою. Втім, є ще одна можлива причина ненападу, яка може бути значно більшою, але якій Захід не приділяє достатньо уваги. Представляючи ключові інтереси національної безпеки у вигляді чотирьох вимог, Путін створив внутрішні конфлікти, які роблять вторгнення в Україну такою ж катастрофою для Росії, яким було вторгнення в Афганістан для Радянського Союзу.
Що стосується України, Путін теж знає, що будь-який збройний напад або агресивне застосування зброї призведе до того, що досягнення цілей( які поставив путін, як підставу для вторгнення - доповнено автором), буде таким же вірогідним, як висадка людини на Сонце. Йому, також, відомо, що ціна війни для Росії і для путіна особисто буде високою, а можливо і непомірною.
Який би кредит довірʼя не був у путіна, він втрачає його, враховуючи його "велику ложь" з приводу ненападу на Україну. Звичайно, Росія звинуватить Захід у провокації насильства, що вимагає відповідної реакції. Але до цього готові і в Україні, і в США. Якщо буде здійснена окупація України, навіть її частини, мішки з тілами потоками будуть повернуті в Росію. А яка у путіна стратегія виходу? Очевидного плану немає, крім розгортання Холодної війни XXI століття, але в цій версії Москва використовує значущу силу, чим загоняє себе в ще більшу ізоляцію. Це може бути вироком для правління путіна, який для першого секретаря СРСР Нікіти Хрущова став Карибською кризою жовтня 1962-го – його звільнили (в результаті заколоту його соратників) через два роки після цього."
Незважаючи що експерт не допускав можливості вторгнення путіна в Україну, його прогноз багато у чому справдився. Нагадаю, що цей прогноз був ще напередодні війни.
Але повернемось у наше бурхливе сьогодення.
Можна не сумніватися, що путін чітко усвідомлює масштаби неминучої катастрофи для нього особисто і для росії у зв’язку з продовженням війни. Для багатьох російських військових є очевидним факт, що без додаткової мобілізації у путіна не вистачить людського потенціалу щоб виграти цю війну. І навіть додаткова мобілізація, про яку в росії вже говорять як доконаний факт може не врятувати путіна. У разі, якщо Іран дійсно змінить своє відношення до співпраці з путіним і відмовить йому у військових поставках, це може призвести до істотного ослаблення можливостей армії путіна. Особливо це важливо у зв’язку з тим, що країни Заходу ще більш консолідують допомогу Україні і можуть зняти будь-які обмеження щодо використання свого озброєння.
Ці фактори можуть спричинити в росії значні зміни у суспільно-політичній ситуації, яка істотно погіршується. До цього необхідно добавити і значний економічний спад в росії, який дуже негативно позначився на якості життя російського населення. Довіра до путіна падає, напруга у суспільстві зростає. Неспроможність путінської армії звільнити російські території від ЗСУ ще більш загострює внутрішнє життя в росії. Більше того, заяви начальника генштабу росії про відновлення суверинітету над всією територією росії за декілька днів, - виявилися брехнею. ЗСУ не тільки не відступає на курському напрямку, а ще більше просувається в глиб російської території. По інформації в деяких ЗМІ, українські війська прорвали російський кордон на інших ділянках і теж просуваються в глиб території росії.
Разом з тим, ми не можемо не дооцінувати віроломство путіна і його божевільні наміри. Путін зрозумів, що втрачає ініціативу на фронті і що монолітність антипутінської коаліції він не може не тільки зруйнувати, а навіть ослабити, тому путін знову вдається до так званих червоних ліній. Але, за допомогою свого потужного пропагандистського апарата намагається вкласти у зміст цих червоних ліній інший зміст, а не лише ядерні погрози.
Саме про це "The Washington Post" за 22 вересня 2024 року в матеріалі під назвою "Оскільки ядерний варіант малоймовірний, Путін намагається захистити свої червоні лінії", зазначено, що - "Коли на початку цього місяця російський президент Володимир Путін попередив, що схвалення Заходом удару України вглиб Росії означатиме, що Москва перебуває у стані війни з НАТО, російські пропагандисти кинулися брязкати ядерною зброєю. Олександр Михайлов, директор Бюро військово-політичного аналізу, закликав розбомбити фанерні макети Лондона та Вашингтона — разом із репродукціями Букінгемського палацу, Біг-Бена та Білого дому — для симуляції ядерних ударів, щоб вони "так горіли" чудово, що це жахне світ".
Спікер нижньої палати В'ячеслав Володін попередив, що удари по росії призведуть до війни з ядерною зброєю і нагадав Європарламенту, що його штаб-квартира в Страсбурзі знаходиться всього в трьох хвилинах польоту для російської МБР. Але всередині Кремля зростає визнання того, що неодноразове використання ядерної загрози починає втрачати свою силу, а червоні лінії Москви постійно перетинаються. Натомість аналітики та чиновники, близькі до високопоставлених російських дипломатів, заявили, що Путін розраховує на більш нюансовану та обмежену відповідь Заходу, який дозволить Україні використовувати ракети більшої дальності для ударів по росії. "Був перелив ядерних загроз", — сказав російський чиновник на умовах анонімності через делікатність теми. "До таких заяв вже є імунітет, і вони нікого не лякають".
Російський науковець, який має тісні зв’язки з високопоставленими російськими дипломатами, погодився, назвавши ядерний варіант "найменш можливим" зі сценаріїв, "оскільки це дійсно призведе до незадоволення серед партнерів Росії на Глобальному Півдні, а також тому, що, очевидно, з військової точки зору , це не дуже ефективно". "Уся ця дискусія про ядерний поріг перебільшує загрозу такого типу ескалації та недооцінює можливість альтернативних варіантів", – додав академік. "Оскільки Захід має глобальну військову інфраструктуру... можна знайти багато вразливих місць". Путін шукає низку варіантів, щоб стримати підтримку Заходу для України та спробувати впровадити свої червоні лінії, сказала Тетяна Станова, засновниця французької компанії політичних консультацій R-Politik. "Є варіанти, які він не хоче використовувати, і є варіанти, які він готовий розглянути сьогодні", – сказала вона, і він вважає ядерну зброю "найгіршим варіантом для всіх, у тому числі для себе самого".
Ядерні погрози або прямий напад на територію НАТО будуть розглядатися лише в тому випадку, якщо "Путін відчує, що існує загроза існуванню Росії в її нинішньому вигляді, коли він вважає, що іншого виходу немає", — сказала вона. "Для такої ситуації Захід повинен піти набагато далі, ніж те, про що він зараз говорить". Російські офіційні особи вже, здавалося, були певною мірою заспокоєні очевидними коливаннями Сполучених Штатів щодо зняття обмежень на нанесення ударів Україною по військових цілях у глибині Росії за допомогою західних ракет. Зростало очікування, що якщо дозвіл буде надано, то він буде "дуже обмеженим", кажуть аналітики та чиновники. Однак на Путіна все ще тиснуть, щоб він якось відповів і не допустив постійного перетинання його червоних ліній. "Є розуміння, що червоні лінії, проведені Москвою, Заходом ігноруються, і з боку Москви повинні бути вагоміші та суттєвіші кроки, щоб продемонструвати серйозність своїх намірів", — сказав академік.
Після вторгнення 2022 року росія застерігала Захід від постачань Україні сучасних винищувачів, таких як F-16, основних бойових танків і ракет, і врешті-решт усе це справдилося.
Путін бачить тенденцію, коли західні союзники України продовжують дозволяти Києву розширювати свою діяльність, сказала Станова, і ця тенденція його лякає, особливо якщо це призведе до збільшення ракетних ударів усередині Росії. "Для Путіна це якісний зсув, який виводить ситуацію на новий рівень і за яким може послідувати подальше розширення". Москва може відповісти диверсійними операціями проти військових цілей або іншої інфраструктури на Заході, де участь Росії може бути важко довести. Він також може звернутися до проксі-груп, які вже борються з інтересами Заходу, як-от ополчення Хуті в Ємені, яке атакувало кораблі в Червоному морі, сказав Лоуренс Фрідман, почесний професор воєнних досліджень у Королівському коледжі в Лондоні, підкреслюючи ймовірність, яку також піднімає російський академік.
Сергій Марков, пов’язаний із Кремлем політичний аналітик, сказав, що серед вищих лав російської армії зростає усвідомлення того, що "Росія зіпсувала Захід і що ми багато говорили про червоні лінії, але нічого не зробили. У якийсь момент нам доведеться ескалувати". Марков припустив, що можливі відповіді можуть включати закриття посольства Великобританії в Москві та удари по авіабазах у Польщі та Румунії, де базуються F-16, які розгортає Україна.
"Оскільки Росія впевнена, що в якийсь момент удари по Москві обов'язково будуть, то нам потрібно бити першими", - сказав він. Хоча Станова відкинула будь-які подібні удари по авіабазах НАТО як малоймовірні та лише у випадку відчаю, ядерна риторика має своє застосування. І вона, і Марков зазначають, як члени кампанії кандидата в президенти від Республіканської партії Дональда Трампа посилили погрози Москви як питання кампанії
Цього тижня Дональд Трамп-молодший і колишній незалежний кандидат у президенти Роберт Ф. Кеннеді-молодший написали в статті для "Hill", що рішення надати Україні дозвіл на використання західних ракет великої дальності "піддасть світ більшому ризику ядерної пожежі, ніж будь-коли з часів кубинської ракетної кризи", і замість цього закликали до прямих переговорів з Москвою. Путін міг би посилити загрозу та розіграти "золоту карту", ескалувавши перед виборами, стверджував Марков. "Якщо Путін піде на ескалацію, то США боятимуться ядерної війни, і Трамп переможе". Фрідман також зазначив, що ядерні загрози Путіна були навмисно неоднозначними, щоб посилити відчуття небезпеки. "Це звучить загрозливо, але насправді він ніколи не говорить дуже конкретно про те, що збирається робити. Він дозволяє нам робити власні тлумачення, а люди тлумачать найгірше". Однак, зрештою, оскільки ефективність цього підходу падає, Путін ще не зрозумів, чим його замінити, сказала Станова, і невизначеність зростала, оскільки "ніхто не розуміє", які відповіді Путін зрештою обере для кожної конкретної дії. "Я думаю, що Путін теж не розуміє", - сказала вона.
Для багатьох вже стає очевидним, що характер війни різко змінився. Можливості для успішного завершення цієї війни для путіна з кожним рішенням заходу, яке підсилює наступальний потенціал ЗСУ, істотно обмежуються. Ми невпинно наближаємся до розв’язки у цій божевільній авантюрі путіна.
Але, при цьому ми повинні усвідомити, що путіну мир не потрібний - йому потрібна перемога.
Не можна домовитись про мир з тим хто прийшов тебе убити.
Путін почав війну не для того, щоб вирішити яке-небудь конкретне питання – жодних невирішених протиріч між Росією та Україною не існувало.
Головна мета путіна - знищення України як суб’єкта політики, мови і культури.
Це повинні чітко усвідомити усі, особливо українські політики чи експерти, які не відкидають можливості знайти з путіним компроміс.
Але, тепер вже і путін не може не усвідомлювати, що ні український народ, ні Захід ніколи не погодяться на завершення війни на тих умовах, які він пропонує.
Путін ще сподівається на якесь диво і що його омріяний кандидат переможе на виборах у США, але до 20 січня 2025 року, коли новий президент США, якого оберуть американці, увійде у Білий дім, як повноправний глава держави, у чинного президента США Джо Байдена є багато можливостей і достатньо часу, щоб путін зрештою зрозумів, що він програв!
Зараз важко усвідомити, чи він це сам зрозуміє, чи йому хтось допоможе, але у путіна вже немає шансів зберегти свою владу, а можливо і життя.
Остаточна розв’язка цієї трагедії наближається. Чекати вже залишилось не довго. Сценаріїв відхода путіна від влади може бути багато. Але майже зразу, як тільки путін втратить владу або через невеликий час це обов’язково призведе до закінчення війни, тому що таку політику, яку довгі роки вів путін, міг здійснювати лише тиран, який підпорядкував собі колосальний репресивний апарат і мав необмежену і ніким не контрольовану владу.
Але, це не означає що росія стане другом України і добрим сусідом. У разі якщо росія збережеться як державне утворення, вона продовжить своє існування, як російська імперія і через деякий час може знову бути загрозою для людства.
А зараз, якби ми цього не хотіли, путін продовжуватиме війну, використовуючи будь-які переговори як перепочинок. Йому потрібний не мир, а лише перемир'я.
Мир на землі, може бути досягнутий лише якщо режим путіна буде знищено.
Давайте ще раз згадаємо ці мудрі слова -
" Не можна домовитися про мир з тим, хто прийшов тебе вбити".
Коли хтось із політиків чи чинної влади починає думати і пропонувати можливі переговори з агресором, такі особи повинні чітко закарбувати у своїй пам’яті ці мудрі слова.
Щоб потім не було пізно.
