Жінка в Спрингфілді, що в штаті Огайо, втратила свого кота та знайшла його, а Трамп і Венс зробили це центральною темою своєї кампанії. Це може здатися незбагненним або просто дурним. Але Трамп і Венс — розумні й талановиті політики, і їхні дії мають сенс у їхній політичній теорії.
Хоча їхній світогляд чужий для більшості американців, важливо його зрозуміти, адже він може правити Америкою, якщо ці люди прийдуть до влади. Цей світогляд складається з трьох елементів: фантазія, безсилля та фашизм.
1. Фантазія
Немає правди та брехні. Немає такого поняття, як брехня. Є лише «історії», як каже Венс. Тож в одному світі (назвемо його реальним світом заради переконливості) кіт на мить зник, як роблять всі коти, а потім, як і всі коти, з’явився у підвалі. В іншому світі, світі фантазій Трампа — Венса, того кота з’їли гаїтяни, як частину загальної тенденції споживання домашніх тварин, яка виправдовує їхню депортацію та наше обурення тощо.
Що дає така історія кампанії Трампа — Венса? Це явно щось приносить. Згадаймо 2016 рік, коли востаннє Трамп балотувався з-за меж Білого дому. Подібні фантазії сезону Гелловіну, в основному родом з росії, врятували його кампанію.
Але як це працює? Щоб відповісти, нам потрібно розглянути дві інші частини політичної теорії.
2. Безсилля
Центральне місце в кампанії Трампа — Венса займає політика безсилля. Уряд насправді нічого не може зробити для пересічного громадянина. (На задньому плані менший та недієздатний уряд створює вакуум, заповнений олігархами, що є практичним наслідком цієї теорії). Розробляючи фантазію про котів і собак у своєму рідному штаті, Венс розкриває нам свою теорію федеральної влади.
Ось воно: влада федерального уряду має бути використана, щоб знайти кота, який насправді не загубився. Ось і все. Більше нічого. Саме цього пересічний громадянин може очікувати від режиму Трампа — Венса.
Проєкт 2025 виганяє держслужбовців, які знають, що робити; більше нічого не працює, окрім олігархів і друзів президента, а всі ми отримуємо кота Шредінгера.
Особа, яка займає владну та відповідальну посаду у федеральному уряді, не має іншої ролі, окрім як говорити про те, що не відповідає дійсності, і перекладати відповідальність за неправду на ЗМІ, як це робить Венс. Пам’ятайте: Венс є сенатором США, який представляє Огайо. Якби в Огайо виникла якась реальна проблема, він міг би запропонувати вирішити її за допомогою законодавства. Але він не може та не буде цього робити не лише тому, що реальної проблеми немає, а тому, що він має уособлювати безсилу владу.
3. Фашизм
У політичній теорії Трампа — Венса уряд діє не звичайним способом, згідно із законами, а як інструмент люті народу. Немає жодної правової підстави чи взагалі будь-якої підстави вимагати депортації гаїтянського населення Спрингфілда. Люди, про яких мовиться, перебувають там на законних підставах, як знають Трамп і Венс, і нічого не робили, про що також знають Трамп і Венс.
У фашизмі урядом стає воля народу, точніше раси, втілена в одній людині. Фантазія про зло, скоєне іншими, навмисне викликається, щоб створити відчуття «ми та вони». Уряд здійснює владу, мстячи групам, наприклад депортуючи їх (до речі, першою широкомасштабною акцією гітлерівських СС була депортація іммігрантів).
Така масова депортація була б складною і кривавою, потребувала б співпраці громадян і настроїла б американців один проти одного. Ми бачимо провісники цього в Спрингфілді, що в штаті Огайо, з усіма загрозами вибуху.
«Ми і вони» стає нормальною формою політики, і ми стаємо співучасниками все жахливіших дій, які, до речі, роблять традиційний уряд жорсткішим, а наші очікування від нього — нижчими. Уряд стає безсилим у сенсі захисту чи підтримки громадян, а політика тепер переноситься в площину вуличних боїв.
Тоді люди при владі придумують ще одну фантазію. Уряд стає ще більше безсилим, залишаючи простір для олігархів і створюючи більше причин для американців воювати один з одним.
Це політична теорія. Фантазія — Безсилля — Фашизм. І вона може стати, як ми бачимо, політичною практикою.
