Росіяни спробують за місяць вирішити проблему Курська. Останній термін – до виборів у США. Бажаний для них – до саміту БРІКС у Казані (22-24 жовтня).
Бо якось несолидно приймати високих гостей і надувати щоки, коли частина твоєї території під контролем супротивника. Якого три роки тому ти збирався розбити за три дні.
Тому є всі передумови для активізації варварських ударів по Сумах.
У чому різниця?
Росіяни могли за серпень накопичитися і у вересні піти на Суми чи між Харковом та Сумами. Отримали удар на попередження. І тепер змушені вичавлювати наші війська.
Так що ті наші сили, які зараз у Курській області, все одно не воювали б на Донбасі, Півдні чи під Харковом. Їх би кинули на усунення прориву росіян. І знадобилося б більше сил, ніж для маневреної оборони у Росії.
І була б колосальна різниця в модальності обстановки: черговий прорив Путіна напередодні саміту БРІКС/виборів у США із загрозою відсічень Харкова/захоплення Сум vs судомні спроби Кремля виштовхнути українські війська зі своєї території.
Тому вони не мають вибору, окрім як намагатися загострювати. А ось вийде чи ні це питання.
Ще момент. Росіяни збиралися накопичити орду на півночі – вони її накопичили. Зараз вона в набагато гірших умовах, ніж їм хотілося б, але покотиться у бік нашого кордону. Якщо наше командування ухвалить рішення відводити війська з Курської області, то росіяни опиняться перед дилемою: йти далі на Суми чи окопуватись за кордоном та перекидати сили для тиску на інших напрямках.
Про ситуацію на фронті загалом фахівці скажуть.
Важливим елементом фону є вибори в Молдові та Грузії наприкінці жовтня. Ну і Близький Схід. Якщо Грузію ушатають, а в Молдові пройде небездоганно, то головним вигодонабувачем буде навіть не Росія, а Китай. Товариші у Вашингтоні начебто мають це розуміти.
Все це ув'язується в такий клубок, що кінець жовтня – початок листопада обіцяють бути гранично насиченими.
