Розпад Росії. Мені тут карту скинули нещодавно. Сторічної давнини. На ній відображені всі тодішні новоутворення на території, котра до цього моменту носила назву “Російська імперія”. В принципі, я майже все це знав і так. Але ці знання були безсистемними – я знав, що Росія – “ковдра з клаптиків”, знав, що імперія стрімко розпалась на частини у 1917, знав що ті частини більшовикам з великими потугами сяк-так вдалось, хоч далеко і не повністю, зібрати докупи. Але на які саме клапті та ковдра розлізлась – ніколи особливо не цікавився. Пропоную приєднатись до мене і розглянути карту сторічної давнини разом. Отже, маємо таку картину.
Особисто я нарахував більше 50 назв і збився з ліку. Втім, це несуттєво – кількість не була сталою. Та й не так важлива нам ця точність саме зараз. Нас цікавить день нинішній та прийдешній.
У своїй спробі розібратись щодо можливого розпаду РФ я свідомо відкинув усі неросійські джерела і думки. Бо наша думка тут є явно заангажованою – то наш кровний інтерес. Я досліджував суто російські джерела – від думок експертів та політологів до обговорення цієї теми в різноманітних чатах та соцмережах.
Думки тут дві – одна частина учасників дискусій відкидають навіть можливість розпаду і говорять, що це “мечтания укров и пиндосская пропаганда” (більш серйозних аргументів зазвичай нема), інша частина – ті, хто розглядає розпад Росії як вірогідний або неминучий варіант – намагаються свою думку обґрунтувати (аргументи тут різні, але наявність бажання дослідити тему таки є). Якщо з першими все зрозуміло – “распад невозможен” – і зупинятись на них не будемо, то думки інших варто бодай побіжно дослідити.
Спочатку я хотів зробити власний аналіз і подати резюме всього прочитаного. А потім вирішив, що краще самих авторів обговорень не скаже ніхто. Тому даю кілька “наритих” мною цитат (мовою оригіналу, звісно). Ті, що без автора – це з форумів та чатів. Там автори ховаються під псевдо, отже – можна цитувати анонімно. Щодо особистостей авторів інших – “гугліть” прізвища, якщо цікаво, хто вони є.
“То, как Россия будет распадаться связано с тем, как она была собрана. Путинское послание местным феодальным элитам было простым: “Всё в обмен на лояльность”, “Если вы поддержите меня, закона можете больше не опасаться”. И это до сих пор так. В каждом регионе существует феодальная “элита” со своей собственной армией и источниками доходов, как распильно–бюджетных, так и связанных с бизнесом, законным и незаконным. Проще говоря, это классическая мафия, правда неклассически–гигантских размеров. Это сила номер раз в будущей гражданской войне.
Вторая сила – люмпены, придонная срань, подержавшая оружия, пострелявшая из РПГ и почувствовавшая власть, которую даёт это оружие. В чёрной дыре лугандона вооружений достаточно, чтобы обеспечить этих ребят очень надолго.
Третья сила – ошмётки, обломки и огрызки армии, полиции и иных силовых подразделений, не успевшие объединиться с первыми или вторыми.
И, наконец, призы – гигантская денежная масса, припасённая населением под матрасами и перинами за время нефтяной “стабильности”; бывшее гос. имущество, росрезерв и т.п.; природные ископаемые.
В этой войне не будет идеологий, разве что для понтов. Это будет кристально–чистый грабёж и передел. В ходе войны тысячи разрозненных банд будут бороться и объединяться друг с другом и это в конце концов приведёт к тому, что останется два главных полюса, две основных силы, каждая со своей территорией и псевдогосударственным устройством”.
“В последнее время только ленивый не высказался на тему потенциального распада Российской Федерации. Дотошный Илларионов раскладывает по полочкам, с какими территориями придётся расстаться РФ в случае военного поражения. Мудрый Невзоров, попыхивая трубкой, пророчит неминуемый распад по советскому сценарию, однако, не вдаваясь в детали. Саркастичный Сорокин в своей “Теллурии” населяет построссийское пространство совсем уж гротескными жителями: православными коммунистами в Московии, просвещённой монархией в Рязани и даже карликовым СССР (Сталинская Советская Социалистическая Республика)”.
Це з анонімних обговорень. А ось далі – вже авторські думки. Повторюсь – автори різні: від відвертих фріків до серйозних вчених. Хоча навіть цих фріків на Росії багато хто сприймає серйозно. Як до них ставитись – вирішуйте самі. Але ці думки – думки експертного середовища Росії. І вони часто навіть не сьогоднішні – серйозна дискусія щодо варіантів розпаду цієї країни точиться вже років десять-п’ятнадцять.
“На самом же деле нам следовало бы задуматься над тем, чего будет стоить российская экономика, а по сути и российское величие, когда на огромном пространстве, именуемом Российской Федерацией, не останется ни нефти, ни газа. Что в этом случае сможет скрепить это пространство, и без того постоянно тяготеющее к самораспаду? Другими словами, в состоянии ли мы за полвека, остающегося до исчерпания мировых природных энергоресурсов, сделать нашу экономику столь же конкурентоспособной, что и, скажем, экономика китайская, не говоря уже о японской?” – Боріс Туманов.
“Если России не удастся интегрировать в себя чужие цивилизационные ценности, она неизбежно будет разорвана на куски. В первой четверти XXI века Российская Федерация может распасться на четыре неравные части: западные регионы присоединятся к ЕС или одному из его осколков, восточная будет экономически ассимилирована Китаем и Кореей, юг Волго-Уральского порога подвергнется интенсивной исламизации, север, по которому пройдет разлом, окажется в запустении” – Сєргєй Пєрєслєгін.
“Демократия в современной России носит сугубо имитационный характер. Поэтому требования “проводить честные выборы” аналогичны требованиям диссидентов “соблюдать Конституцию”. Последнее привело к распаду СССР. В России требования соответствовать принципам демократии означают подмену политического субъекта, а, следовательно, еще один, уже последний, распад” – Владімір Карпєц.
“России предстоит пройти через Смутное время, и для нее весьма возможен распад” – Міхаіл Дєлягін.
“Действующая Конституция содержит в себе матрицу системного сепаратизма. Здесь и пресловутая асимметрия субъектов как источник постоянного торга республик с центром, и признание “права народов на самоопределение”, и то, о чем гораздо реже говорят, но что не менее важно: признание права народов на недра в рамках территории их расселения. Это готовая лазейка для энергополитической десуверенизации страны под контролем “международного сообщества” – Міхаіл Рємізов (не актор котрий).
Ще дві “вишеньки на тортик”, і досить, я думаю:
“Дело с Россией настолько плохо, что мы перестали воспринимать это как угрозу. Мы сжились с распадом и вырождением. Смирились с ними. Это и есть и инерция. В физике – это свойство пассивной массы. Ей придали импульс со стороны, она и катится, куда пнули. Инерциальный сценарий для России – кратчайший путь к небытию. Туда мы и движемся” – Алєксандр Дугін. Ага, той самий.
“Если мы не сумеем консолидировать элиты, Россия может исчезнуть как единое государство. Последствия будут чудовищными. Распад Союза может показаться утренником в детском саду по сравнению с государственным коллапсом в современной России” – Дмітрій Мєдвєдєв. Ага, теж той самий. Сказано в 2005-му, але еліти досі не консолідовані.
Нагадаю – погугліть прізвища авторів цитат. Не пошкодуйте часу.
Висновки щодо можливого майбутнього нашої пришелепкуватої сусідки робіть самі. Чи надовго допоможе “Кримнаш” іже з ним зберегти її єдність – здається, вже навіть не питання. Розпад Росії – неминучий.
