Важлива інформація для любителів безкоштовного сиру, себто користувачів державної програми «Національний кешбек».
Підписуючи відповідний договір - звісно, не читаючи - довірливий громадянин фактично відмовляється від банківської таємниці, дозволяючи передавати цю інформацію «третім особам» (пункт 8.7).
Причому це стосується УСІХ рахунків у цьому банку, а не тільки окремого рахунку для нарахуванню кешбеку.
А також стосується ще й усіх МАЙБУТНІХ рахунків.
Пункт 18.2 цього договору дозволяє банку в односторонньому порядку змінювати «істотні умови договору» - тобто практично повністю переписувати договір на свою корись.
банк може повідомити клієнта про такі зміни навіть просто повідомленням у месенджері (і не визначено в якому саме).
Чи згоден клієнт на такі зміни, чи не згоден – не має значення, вони автоматично почнуть діяти через 30 днів після відсилання банком меседжу.
Чи досі користується клієнт тим месенджером – не гребе, ми відправили.
А якщо раптом клієнт прочитав зміни до договору і не згоден з ними – може лише розірвати договір, причому у письмовій формі та у відділенні банку.
І що важливо: до подання заяви на розірвання договору «клієнт зобов’язується здійснити повне погашення грошових зобов’язань за цим договором» - тобто повернути усе, що отримав раніше, можливо з відсотками.
До того ж, пункт 28.4 надає банку право передавати персональні дані клієнта-кешбекера «третім особам».
Яким саме особам, і що вони далі будуть з тими персональними даними робити – не визначено. Клієнт одразу погоджується на все, на весь період дії договору.
А це, на секундочку - 20 років (пункт 25 договору).
А значить, банк може протягом 20 років продавати ці персональні дані кому завгодно: рекламщикам, маркетологам, спамерам, шахраям, в казино, а також передавати їх безкоштовно «щипачам гусей», чекістам, му$орам та іншим любителям нишпорити по чужих кишенях.
Тобто протягом 20 років не працюватиме поняття «банківська таємниця», банк зможе як завгодно змінювати умови без згоди клієнта, продавати кому попало персональні дані по усім рахункам клієнта.
І усе це заради «до 3000 гривень». За третину мінімалки.
До речі, ось тут ще пані голосом все це доступно пояснює
Якщо ж громадянин все це підписав, а потім прочитав цей допис, жахнувся, відчув себе обманутим і вирішив закрити такий картковий рахунок – дулю за маком, це важко, практично неможливо.
Дехто вже намагався – не виходить.
Якщо знайдеться такий «нелох» - то знов лише розривати договір, письмово, у відділенні банку та з відшкодуванням усього, що отримав. Не думаю, що таких буде багато.
Розумніше взагалі не відкривати собі цей лохотрон.
Я вам так скажу, товариство: такого глобального розводняка в історії України ще не було. За кілька мідяків «держава» пропонує власним громадянам на 20 років відмовитися від своїх законних інтересів та права на захист персональних даних.
Я вже давно кажу, що усе це свавілля з персональними даними відбувається в Україні виключно через відсутність в Україні діючої системи їх захисту
На папері вона існує – але насправді не працює, від слова «ніяк».
Якщо б в Україні існував незалежний (!) професійний регулятор - як того вимагає, наприклад, ЄС-івський GDPR, який Україна погодилася імплементувати – він би визнав такі договори такими, що порушують права людини та, відповідно - незаконними.
Принагідно нагадаю, що згідно ст. 60 Конституції України, «Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.»
Іншими словами, користуючись необізнаністю громадян, «держава» за дрібний прайс купує собі право слідкувати за їхніми коштами та розпоряджатися їхніми персональними даними. «Таваріщ майор» радісно обіймається зі «щипачем гусей» та разом святкують перемогу.
І багатьох така ситуація влаштовує, на жаль.
А потім ті ж самі люди будуть обурюватися «а звідки шахраї знають мої дані??»
Так від інших шахраїв, офіційних.
А ще з хакнутої Дії, з дірявих держреєстрів, з Телеграму, з Тік-Току, від банків.
А хто буде «качати права» – тому тицьнуть під носа ним же підписаний договір, яким він все це сам дозволив на 20 років наперед. Продав свої права за гречку.
Отже, виходить так, що у країні, яка декларує демократичні цінності, влада зацікавлена у зменшенні демократії, купляючи у «населення» демократичні цінності за вельми незначну суму.
І «населення» радо толерує цю очевидну оборудку: «Станом на 31 жовтня вже 3 мільйони громадян відкрили 3,2 млн карток Національний кешбек.»
Ми точно «розумна нація»?
Ми точно хочемо з таким ставленням до своїх прав до Європейського Союзу?
Може, краще придивитися до північної частини Корейського півостріву?
